Спасіння малих дітей, які померли: що ми знаємо, а чого не знаємо

Марк А. Метьюз

Відділ семінарій та інститутів

Ці істини, отримані завдяки одкровенням в останні дні, є найприємнішими євангельськими істинами.

Мій друг якось розповів про випадок, що стався з ним під час служіння на місії у Бразилії. Разом зі своїм напарником він познайомився з жінкою, яка категорично заявляла, що її не цікавить жодна релігія. Один зі священнослужителів якось сказав їй, що її син, який помер ще немовлям, ніколи не буде спасенний, оскільки не був хрищений. Та думка розбила її серце. Вона сказала місіонерам, що якщо у них немає кращого послання, то вона й знати не хоче про їхню релігію.

На щастя, у них було краще послання.

Учення Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів про спасіння малих дітей можна підсумувати одним-єдиним віршем з Писань: “Всі діти, які померли до того, як досягли років підзвітності, є спасенними в целестіальному царстві небесному” (Учення і Завіти 137:10).

Хоча це вчення є ясним, багато людей все ще мають запитання стосовно нього або неправильно розуміють цю тему. Давайте проллємо світло на кілька з найпоширеніших запитань.

Яким чином малі діти є спасенними?

Багато людей думають, що малі діти є спасенними лише тому, що вони невинні. І хоча немає сумнівів, що малі діти є невинними, Книга Мормона навчає чітко, що без Спокути Ісуса Христа навіть “малі діти … не могли [б] бути спасенними”, бо “в Адамові, або від народження, вони пали” (Moсія 3:16).

Хоча малі діти чисті від будь-якого гріха, вони все ж будуть підвладні фізичній і духовній смерті, спричинених Падінням. Внаслідок цього без Воскресіння і Спокути Ісуса Христа вони були б навіки втрачені, як і всі ми (див. 2 Нефій 9:6–10).

На щастя, у Книзі Мормона пояснюється, що “кров Христа спокутує” малих дітей (Мосія 3:16) і “прокляття Адама забрано від них” (Moроній 8:8). Завдяки Спасителевій Спокуті на малих дітей не поширюються наслідки Падіння Адама і Єви, “бо вони є непорочними” (Moйсей 6:54).

У якому віці діти спасенні?

З книги Учення і Завіти 137:10 ми дізнаємося, що “всі діти, … є спасенними в целестіальному царстві небесному”. Єдина умова—це та, що вони “померли до того, як досягли років підзвітності”. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював: “Підзвітність не настає раптово у якусь певну мить життя дитини. Діти стають підзвітними поступово, з плином років. Входження у вік підзвітності—це процес. … Однак настає час, коли підзвітність стає реальною та фактичною, і гріх входить у життя тих, хто розвивається нормально. Це відбувається у восьмирічному віці, віці хрищення”¹.

Іншими словами, здатність бути підзвітними у дітей розвивається весь час, але у вісім років вони досягають рівня підзвітності, достатнього, щоб охриститися, тож вони достатньо підзвітні, щоб відповідати за власні гріхи.

Втім усі батьки знають: це не означає, що діти не здатні свідомо робити неправильні вчинки. Однак у дійсності це може означати, що вони не повною мірою відповідають за свій неправильний вибір.

У дітей є, так званий, “благодатний період”, коли вони не відповідають за свої погані вчинки, оскільки вчаться набувати своєї здатності бути підзвітними і збільшують її. Якщо в цей час вони помирають, тоді вони спасенні благодаттю Христа без хрищення або інших зусиль зі свого боку (див. Мороній 8).

Як виглядатимуть малі діти, коли вони воскреснуть?

Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918) втратив багато дітей у їхньому ранньому віці. Його втішало вчення про те, що малі діти воскреснуть малими дітьми і після Воскресіння їхні праведні батьки будуть їх виховувати, поки вони не виростуть. Президент Сміт одного разу висловив наступну думку: “Джозеф Сміт викладав учення, згідно з яким мала дитина, яку забрала смерть, воскресне дитиною; і вказавши на матір, у якої померла дитина, він сказав, звертаючись до неї: “Ви матимете радість, втіху й задоволення, виховуючи цю дитину, коли вона воскресне, аж доки вона не доросте до повного зросту свого духа”. Після воскресіння з мертвих буде відновлення, зростання й розвиток. Я люблю цю істину. Вона огортає мою душу хмарами щастя, радості й подяки. Дякую Господеві, що Він відкрив нам ці принципи².

Малі діти не лише стануть повністю дорослими, вони також сягнуть повного піднесення. Авінадій навчав, що “малі діти також мають вічне життя” (Moсія 15:25). Пророк Джозеф Сміт навчав, що “ваші діти будуть з вами, бо вони матимуть вічне життя, адже борг сплачено”³.

Аби отримати вищу ступінь целестіального царства, ті, хто є підзвітними, повинні увійти у новий і вічний завіт шлюбу (див. Учення і Завіти 131:1–3). Малі діти, які помирають, матимуть цю можливість у майбутньому. Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) пояснив: “Господь надасть цим дітям привілей усіх благословень запечатування, пов’язаних з піднесенням. … Коли після воскресіння вони виростуть і стануть зрілими духами, то матимуть право на всі благословення, які заслужили і які б отримали, якби мали привілей залишитися тут і отримати їх”⁴.

Чому малі діти помирають?

Важко дати відповідь на це запитання, особливо тим людям, які втратили дитину. Можливо, найкращим початком у пошуку відповіді на це запитання є слова Нефія, який свідчив: “Я знаю, що [Бог] любить Своїх дітей; проте я не знаю значення усього цього” (1 Нефій 11:17).

Ми не знаємо всіх причин кожної трагедії, яка стається в земному житті, але ми можемо бути впевнені, що Бог любить нас. Хоча нам не слід робити припущення, що трагедії є волею Бога, у Його плані ми знаходимо засоби, щоб пережити всі трагедії⁵. “Немає на землі такого суму, щоб його не розвіяли небеса”⁶.

Пророк Джозеф Сміт і його дружина Емма мали причину запитувати, чому помирають маленькі діти—шестеро їхніх дітей померли. Пророк сказав: “Я розмірковував на цю тему і ставив запитання, чому так відбувається, що невинні діти забираються від нас, особливо ті, які здаються найбільш розумними і цікавими. Найсуттєвіші причини, доступні моєму розумові, є такі: цей світ є дуже злочестивим світом. … Господь забирає багатьох ще в дитинстві, щоб вони могли уникнути … смутку і нечестивості сучасного світу. Вони були надто чистими, надто милими, щоб жити на землі, отже, якщо це правильно розуміти, замість того, щоб плакати, у нас є привід радіти, коли вони звільняються від зла, і вони незабаром знову будуть з нами”⁷.

Інший Господній служитель, старійшина Мак-Конкі, пережив смерть маленької онучки. На похороні він сказав: “Є певні духи, які приходять у це життя лише для того, щоб отримати тіло. З причин, невідомих нам, але відомих безмежній мудрості Вічного Батька, їм не потрібен перевірочний, випробувальний досвід земного існування”⁸.

Жодне благословення не буде утримано

Хоча ніщо у цьому житті не може допомогти позбутися відчуття втрати, яке відчуває сім’я через смерть дитини, ми можемо знаходити втішення в ученні про те, що малі діти, які помирають, матимуть піднесення. Ми дізнаємося про це з одкровень, даних люблячим Небесним Батьком, і з учень Його сучасних пророків та апостолів.

Ці істини, отримані завдяки одкровенням в останні дні, є найприємнішими євангельськими істинами і приносять найбільшу втіху.