Як євангелія прийшла в Болгарію

Раян В. Зальтцгівер

Співробітник Відділу історії Церкви

Ми можемо навчитися багато чого про силу місіонерської роботи з цих подій в історії Церкви.

30 липня 1899 р. Міша Марков, сербський місіонер, який проповідував в Європі, охристив Аргира Димитрова, першого болгарського наверненого, поблизу міста Констанца, Румунія¹.

У Румунії Марков та Димитров проповідували чотирма мовами та охристили кілька навернених перед тим, як місцева влада їх вигнала². У червні 1900 р. Марков та Михаїл Димитров, болгарський навернений, який охристився у Бухаресті, проповідували в болгарських містах Русе та Софія³. Через кілька тижнів перебування у Софії Маркова заарештували, допитали та вигнали до того, як він когось охристив⁴.

Наступні 90 років відновлену євангелію не було проповідувано у Болгарії. Після закінчення доби комунізму на той час старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, прибув до Софії з іншими церковними провідниками. У лютому 1990 року під час зустрічі з представниками влади старійшина Нельсон запитав, що Церква може зробити для Болгарії. Його попросили прислати вчителів з англійської мови.

Тієї осені шість місіонерів, більшість з них були досвідченими вчителями, почали проводити заняття з англійської мови в Софії, Правці та Смоляні. У Софії старійшина Морріс та сестра Анетта Мовер знайшли кілька членів Церкви, які охристилися в інших місцях Європи, але жили там. 14 жовтня 1990 р. Моверси почали проводити щотижневі церковні збори у своїй квартирі. Через місяць у маленькій квартирі Моверсів на тижневих зборах вже збиралося понад 50 людей⁵. Коли у листопаді прибули перші місіонери для проповідування, вже шість людей очікували свого хрищення⁶. Зацікавленість Церквою зростала, потреба в офісі місії в Болгарії стала швидко зрозумілою.

Одного квітневого ранку 1991 р., коли Кирил та Невенка Кіріакови були у себе вдома у штаті Вірджинія, у них задзвонив телефон. Невенка відразу впізнала знайомий голос: “Чи я можу поговорити з братом Кіріаковим?”—запитав на той час старійшина Томас С. Монсон⁷.

“Авжеж”,—відповіла вона. Однак перед тим, як вона передала слухавку Кирилові, старійшина Монсон продовжив: “Що ви думаєте, якщо вашого чоловіка покличуть першим президентом місії в Болгарії?”⁸

У 1963 р. Кирил та Невенка разом зі своїми дітьми, Юлією і Петром, залишили Болгарію. Вони приєдналися до Церкви у Франції перед тим, як переїхали до Сполучених Штатів. Хоча представники комуністичної влади погрожували Кирилові смертю, а його сім’ї довічним позбавленням волі у випадку їхнього повернення, Кирилу було обіцяно у благословенні, що він буде проповідувати євангелію в Болгарії. За наявності нової влади в країні вони відчули, що для них буде безпечним повернутися до Болгарії. Попри значні проблеми зі здоров’ям, Кирил та Невенка хоробро прийняли покликання служити⁹. “Я була схвильована від можливості побачити всіх своїх родичів і друзів,—каже Невенка,—і ділитися з ними відновленою євангелією Ісуса Христа”¹⁰.

Коли Кирил та Невенка були готові повернутися на свою батьківщину, перші місіонери, які мали служити під їхнім провідництвом прибули до Центру підготовки місіонерів у Прово, штат Юта, США. Учителькою болгарської мови, яка привітала їх у перший їхній день, була Юлія Кіріакова Кейсвелл, донька Кирила та Невенки¹¹.

У липні 1991 р. було відкрито Болгарську Софійську місію. Завдяки вірі, завзяттю та зусиллям місцевих членів Церкви та місіонерів Церква незабаром отримала офіційне визнання¹². До кінця 1991 р. охристилося більше ніж 150 болгарських святих¹³.

Господь почав підготовку за багато десятиліть до того, як можливість проповідувати євангелію в Болгарії стала реальною. Попри тривалу відсутність представників Церкви у країні та складнощі, з якими стикнулися на початку, віра та завзяття тих, кого Господь підготував, відкрили двері для багатьох інших, щоб вони отримали відновлену євангелію.

Кого Господь підготував для вас, щоб поділитися з ними євангелією? Як Він підготував шлях для вас? Знайте, що чудеса очікують на вас, коли ви знаходите можливості проголошувати євангелію “згідно з тією частиною Духа і влади, яку буде дано вам” (Учення і Завіти 71:1).