Лише у цифровому форматі: Портрети віри
Час для Церкви!
Місіонери‑“ангели”, які докладали зусиль у навчанні нас євангелії Ісуса Христа, допомогли нам знайти любов Небесного Батька і життя, повне благословень.
Фотографія Леслі Нільссона
Коли місіонери повного дня почали нас навчати, я поставилася до цього скептично, а мій чоловік завжди сперечався. Ми не дуже хотіли чути про євангелію, але вони були так твердо налаштовані навчати нас, що ми знали, що вони не відмовляться від нас.
Одного суботнього вечора мій чоловік Хав’єр і я відвідали вечірку, що тривала до пізньої ночі. Через те, що ми лягли пізно спати, ми довго спали і забули про запрошення місіонерів відвідати церковні збори наступного дня.
Коли вони постукали у наші двері у неділю вранці, Хав’єр і я сказали одне одному: “Прикиньмося, що ми все ще спимо і проігноруємо їх”.
Але місіонери продовжували стукати. Врешті-решт вони нас покликали: “Брате і сестро Васкес, ми знаємо, що ви тут. Якщо ви не відкриєте двері, ми просто перестрибнемо через стіну й допоможемо зібратися до церкви!”
Ми знали, що вони жартували, але ми вирішили підвестися з ліжка, відкрити двері і зробити вигляд, що ми їх не чули. Ми вийшли, потираючи очі, ніби щойно прокинулися. Вони знали, що ми прикидаємося, але нічого не сказали.
“Щойно ви зберетеся,—сказали вони,—ми підемо до церкви”.
Ми зібралися, а також зібрали наших двох дітей і пішли. Того дня у церкві нас торкнувся Святий Дух. З того часу ми ніколи жодного разу не пропустили збори. День нашого хрищення, 17 жовтня 1976 року, став найщасливішим днем нашого життя. Членство у Церкві нас повністю змінило.
Для нас ті місіонери—старійшини Рід Гарріс та Марті Кемслі—були подібні до двох ангелів. Коли вони навчали нас, як проводити домашній сімейний вечір, вони привели з собою всіх місіонерів з їхньої зони. Якимось чином ми змогли розмістити усіх місіонерів у нашій маленькій домівці. Першим гімном, який ми заспівали, був гімн “В сім’ї любов”. Ми завжди пам’ятали, що ми при цьому відчували.
Пізніше старійшина Гарріс запитав нас: “Ви знаєте, чому ми з таким завзяттям навчали вас і приводили у церкву?” Потім він відповів: “Тому що ми знаємо, що ви станете провідниками у Церкві”.
Ми ніколи не забували про це. З часу нашого хрищення у нас було багато чудових можливостей намагатися наслідувати Спасителя, коли ми служили дітям Небесного Батька. Я служила у багатьох провідницьких покликаннях, зокрема президентом Товариства допомоги та президентом Товариства молодих жінок. Хав’єр служив президентом кворуму старійшин, два рази єпископом та президентом колу.
Нещодавно ми служили на гуманітарній місії повного дня у Болівії. Це покликання дало нам благословення зустріти багатьох чудових братів і сестер, ділитися нашою вірою в Ісуса Христа, дарувати любов, підтримку та гуманітарну допомогу найбільш нужденним людям і регіонам у нашій країні.
Не дуже давно, після 42 років членства в Церкві, ми зрештою знайшли одного з тих завзятих місіонерів, які принесли нам євангелію. Рід Гарріс тоді служив президентом місії в Чилі. У нас була дуже емоційна розмова телефоном. Ми плакали, коли говорили про наші сімʼї та наше життя за євангелією. Ми подякували йому за те, що євангелія дала нам здоровий спосіб життя, любов Небесного Батька і життя, повне благословень.