Лише в цифровому форматі
Обіцяння належності
З виступу на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 29 квітня 2021 р.
Обіцяння Товариства допомоги полягає в тому, що ми можемо стати спільнотою Сіону. Наше завдання як сестер Товариства допомоги—підбадьорювати одна одну.
Усі ми приходимо на Землю із прагненням належати. Іноді нам вдається знайти тісний зв’язок з іншими людьми, але іноді це важко зробити. Як нам допомогти одна одній відчути те ж саме прийняття і любов, які ми відчували у нашому небесному домі?
У Церкві кожна жінка віком від 18 років є членом Товариства допомоги. Сьогодні в цій унікальній організації понад 7,5 мільйона членів. Незалежно від того, чи служите ви зараз у Початковому товаристві, Товаристві молодих жінок, Товаристві допомоги або у Недільній школі, ви все одно є частиною Товариства допомоги. Чи то ви щойно закінчили середню школу, будуєте кар’єру, є матір’ю маленьких дітей, пережили розлучення або у вас помер чоловік (або ж ваші особисті обставини є поєднанням будь-яких із цих ситуацій), ви абсолютно точно належите до Товариства допомоги.
Обіцяння спільноти Сіону
Обіцяння Товариства допомоги полягає в тому, що ми можемо стати спільнотою Сіону. Коли ми пам’ятаємо, хто ми та які ми уклали завіти, ми вчимося сприймати одна одну як вічних сестер. Ми впізнаємо одна одну з того давнього часу, коли боролися пліч-о-пліч проти дракона та його ангелів (див. Об’явлення 12:7) за право вибору і всі повірили Ісусові, що Він виконає Своє обіцяння і стане нашим Спасителем. Готуючись до свого часу на землі, ми палко сподівалися, що всі, хто приєднався до нас у тій успішній спробі перемогти Сатану, повернуться до нашого небесного дому після свого випробувального періоду перебування в ролі смертних.
Коли ми дивимося одна на одну з точки зору вічної перспективи, ми бачимо в кожній із нас вічну сестру. Ми радіємо успіхам та поділяємо скорботи одна одної, прощаємо помилки та підтримуємо одна одну в боротьбі з нашими слабкостями. Можливо, у цьому ми не досконалі, але все, чого вимагає Господь,—це почати з того, аби мати небайдуже серце (див. Учення і Завіти 64:34). Якщо ми “бажає[мо] нести тягарі один одного”, якщо ми готові “сумувати з тими, хто сумує” та “співчувати тим, хто потребує співчуття”, якщо ми готові “бути свідками Бога” (Мосія 18:8–9), то ми дотримуємося наших завітів, які уклали з Ним.
Звісно, завжди є потреба у вдосконаленні. Дослідження показали, що головна причина, через яку люди залишають релігію, полягає в тому, що вони почуваються небажаними або такими, яких засуджують. На це посилаються частіше, ніж на незгоду зі вченням чи відсутність віри. Але хороша новина полягає у тому, що цю ситуацію можна змінити, якщо справді відкрити свої обійми та серця для всіх. Ми можемо прагнути “бути світлом, а не суддею”1. Бути суддею може лише Господь. Наш обов’язок—простягнути відкриту руку й серце. Роблячи це, ми розуміємо, що створили безпечний простір для спілкування, безпечне місце для зростання й для того, щоб стати найкращою версією себе.
Дивитися, слухати й відповідати з любов’ю
Щоб допомогти вам потренуватися відповідати з любов’ю, аби Товариство допомоги стало місцем, до якого кожна жінка відчуває свою належність, ми вирішили розглянути цікаві ситуації і запропонували кілька варіантів відповідей. Як ви думаєте, яка відповідь була б найкращою?
Ситуація №1. На причасних зборах ви бачите місіонера чи місіонерку, які рано повернулися додому зі своєї місії.
-
А. “Що ти тут робиш? Ти ж щойно поїхав/ла. Тобі дійсно було потрібно повернутися?”
-
Б. “Я така рада тебе бачити. Розкажи мені про [місце, де служив/ла]”.
Краща відповідь—“Б”.
Ситуація №2. Ви бачите знайому молоду пару, яка йде на побачення.
-
А. “Рада вас бачити. Як справи у школі й на роботі?”
-
Б. Підморгнути й підштовхнути хлопця ліктем і гучним шепотом спитати: “Чи це весільні дзвони я чую вдалині?”
Кращий варіант—“А”.
Ситуація №3. У церкві ви бачите пару, яка вже деякий час одружена, але в них немає дітей.
-
А. “Чому у вас ще немає дітей? Коли вже ви їх заведете? Адже з кожним роком ви не молодшаєте!”
-
Б. “Насолоджуйтеся цим часом, поки у вас немає дітей. Мабуть, хочете одного з моїх?”
Це питання з каверзою. Обидві відповіді незграбні та безтактні!
Ситуація №4. На місії зі служіння в приході вам доручено працювати з неодруженим членом церкви.
-
А. “Добре, що ви прийшли допомогти. Мені здається, ви просто чудові. Чому ви ще не одружені?”
-
Б. “Я хочу дізнатися про вас більше. Розкажіть мені про вашу роботу [або сім’ю чи інтереси]”.
Краща відповідь—“Б”.
Ситуація №5. Ваша подруга каже вам, що розлучається зі своїм чоловіком.
-
А. “Мені шкода. Я завжди тебе вислухаю, якщо тобі захочеться зі мною чимось поділитися”.
-
Б. “Ти дійсно намагалася все виправити? Я турбуюсь про ваших дітей. Чи ти постилася й молилася про своє рішення?”
Краща відповідь—“A”.
Чи знайшли ви в цій вправі відповіді, які допоможуть нам краще дивитися, слухати та відповідати з любов’ю? Ось ще три ідеї, які можуть допомогти нам створити безпечний простір для наших сестер.
1. Знайдіть місце, де кожна зможе зробити свій внесок
Подумайте про жінок у вашому Товаристві допомоги. Хто з них не наважується приєднатися, не хоче висловлюватись чи відмовляється від участі? Ми, звісно, хочемо, щоб кожна сестра належала до нашої спільноти Сіону. Як нам стати “одного серця і одного розуму”? (Мойсей 7:18). Як нам залучити кожну сестру?
Один зі способів—звернути увагу на тих, хто поруч. Президент Товариства допомоги одного приходу, Кріс, має звичку шукати людей, які не дуже залучені до життя спільноти. Коли вона їх бачить, вона вітає їх з усмішкою і дивиться їм у вічі, уважно слухаючи, що ті говорять. Завдяки її щирій і зосередженій увазі вони відчувають, що їх бачать і розуміють. Слухаючи їх, вона часто виявляє їхні сильні сторони та способи, в які вони можуть зробити свій внесок. Вона розуміє, що в кожній людині є невикористаний потенціал або приховані таланти, які чекають свого розвитку. У цьому натхненному процесі окремі люди входять до кола євангелії Ісуса Христа і цілі сім’ї отримують благословення.
Ми можемо розширювати наше коло, доки до нього не буде залучено кожну сестру. Ми можемо стати єдиним цілим, яке готове до спільноти Сіону, що буде створено з нашого сьогоднішнього об’єднаного Товариства допомоги.
Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, сказав: “Навіть на розбіжності можна дивитися як на можливість. Бог допоможе нам бачити їх не як джерело суперечки, а як внесок”2. Розбіжності можуть зробити наш світ багатшим. Коли ми визнаємо й відзначаємо сильні сторони, відмінні від наших власних, ми здатні краще виконувати роботу Господа на Його шляху.
2. Дивіться крізь очевидні відмінності
Більшість із нас хоче бути привітними, але іноді ми не знаходимо потрібних слів чи боїмося помилитися. Ми не знаємо, що сказати або як змінити свої реакції на людей. У віршах Матвій 8:1–34 ми бачимо, в які неймовірні способи Ісус допомагав кожному відчути належність, коли Він:
-
очистив прокаженого;
-
допоміг слузі римського сотника;
-
зцілив тещу Петра;
-
вигнав бісів із багатьох у натовпі;
-
підбадьорив юдейського книжника;
-
закликав людину, що оплакувала свого батька, слідувати за Ним;
-
заспокоїв як бурю, так і серця Своїх учнів, охоплених панікою;
-
зцілив двох чоловіків, що жили серед могил, були одержимі духами й кричали на Нього; і
-
погодився відійти від берега, коли марновірні жителі селища благали Його піти.
Спаситель Ісус Христос вміє дивитися крізь відмінності й бачити наші серця, потенціал і бажання. Наше президентство пропонує нам бути добрішими, виявляти більш щиру зацікавленість і простягати руку допомоги.
3. Залучайте тих, хто може опинитися на узбіччі життя
Ми живемо у час, коли обіцяння Божі, дані Його завітному народові, почали виконуватися. Ми, діти Бога, полишили Його присутність. У цьому світі ми піддаємося випробуванням і скорботам. Однак наш Господь Ісус Христос обіцяв, що Він збере нас, як квочка збирає курчат під свої крила, якщо ми покаємось і звернемося до Нього зі щирим серцем (див. 3 Нефій 10:6). Спаситель збирає нас, виявляючи Свою турботу і любов. Подібно до курчат, ми вразливі й залежимо від Його благодаті. Як учні Христа ми також можемо допомагати збирати Його народ. Це приносить нам радість.
У всіх нас різні шляхи, але ми можемо йти ними разом. В уривку 1 Коринтянам 12:12–27 Павло порівнює людське тіло з Церквою, щоб показати, що кожна людина відіграє в тілі Церкви важливу роль. Усі ми маємо сильні й слабкі сторони. Кожен із нас може зробити свій внесок у справу приведення інших людей до Христа, і в той же час нам усім потрібно наблизитися до Нього.
Усі ми включно з дітьми й молоддю можемо активно збирати інших людей, щоб вони відчули любов Божу й стали учнями Христа. Якщо ми будемо прагнути одкровення, Дух вестиме нас, і ми знатимемо, що робити й казати, щоб допомогти іншим відчути свою належність.
Запрошення
Чи може Товариство допомоги дати обіцяння належності? Так! В обставинах нашого життя стільки відмінностей, та все ж у нас, жінок, є спільні ключові характеристики й вічні сподівання. У жінок є велика потреба—і вміння—налагоджувати зв’язок з іншими, і всі ми маємо потребу належати.
Наша робота як учнів Христа полягає у тому, щоб полегшити людям шлях до Нього. Ми всі намагаємося виконувати заповіді й слідувати прикладу Ісуса Христа, але у нас усіх є свої недоліки. Але ми можемо й далі намагатися стати кращими завдяки спокутній силі Спасителя. Наше завдання як сестер Товариства допомоги—підбадьорювати одна одну.
Ми закликаємо вас зміцнювати зв’язки сестринства з кожною жінкою у вашому приході або філії у віці від 18 до 108 років. Кожна людина має неймовірну цінність і безмежний потенціал, тому запитайте себе: що я можу зробити, щоб розкрити цей потенціал і допомогти їм відчути, що їх цінують? Товариство допомоги має підтримувати всіх жінок, допомагати їм завжди відчувати себе частиною нашого божественного, вічного сестринства.
Ми свідчимо, що Господь, наш Спаситель і Викупитель, чекає з розпростертими руками, щоб прийняти кожну до Своєї отари. Він палко сподівається, що ми допоможемо Йому в цій важливій справі збирання, щоб підготуватися до Його Другого пришестя. Тож поширюймо це обіцяння можливості належати на кожну сестру, що перебуває в колі нашого впливу.