“Життя за євангелією приносить тривалу радість”, Ліягона, лютий 2024.
Життя за євангелією приносить тривалу радість
Тривала радість приходить, коли ми продовжуємо жити за євангелією Ісуса Христа і допомагаємо іншим робити те саме.
Коротке описання мети нашого життя можна знайти у пророчих ученнях Легія про початок людського життя на землі. В Еденському саду Адам і Єва жили у стані невинності. Якби вони залишилися у тому стані, вони б “не ма[ли] радості, бо не знали б горя; не роб[или б] добра, бо не знали вони б гріха” (2 Нефій 2:23). Тому, за словами Легія, “Адам пав, щоб люди могли бути; а люди є, щоб вони могли мати радість” (2 Нефій 2:25; див. також Moйсей 5:10–11).
Зростаючи у занепалому світі, ми починаємо розуміти різницю між добром і злом і завдяки тому, чого нас навчають, і з власного досвіду. Ми “відчува[ємо] смак гіркоти, щоб [ми] могли знати, як цінувати добро” (Мойсей 6:55). Радість приходить тоді, коли ми відкидаємо гірке та все більше цінуємо добро і тримаємося його.
Знаходити радість
Маючи досконалу любов до нас, Небесний Батько щиро бажає ділитися Своєю досконалою радістю з нами не лише зараз, але й у вічності. Це те, чим Він керувався в усьому з самого початку, включно зі створенням Його славетного плану щастя і принесенням у жертву Свого Єдинонародженого Сина, щоб викупити нас.
Бог не намагається нав’язати нам радість чи щастя, але навчає нас, як їх знайти. Він також каже нам, де неможливо знайти радість — “злочестивість [не є і] ніколи не була щастям” (Aлма 41:10). Саме через Свої заповіді наш Небесний Батько відкриває нам шлях до радості.
Президент Рассел М. Нельсон описав це так:
“Але є велика істина, і вона така: хоча світ наполягає, що влада, майно, популярність та задоволення плоті приносять щастя — вони його не приносять! Так не буває! Те, що вони приносять, — це ніщо інше, як нікчемний сурогат “благословенн[ого] і щаслив[ого] стан[у] тих, хто виконує заповіді Бога” [Мосія 2:41].
Істина полягає у тому, що це набагато більш виснажлива справа — шукати щастя там, де ви ніколи не зможете його знайти! Однак, коли ви берете на себе ярмо Ісуса Христа, поєднуючи себе з Ним, і виконуєте духовну роботу, необхідну для подолання світу, Він і тільки Він має силу підняти вас над трясовиною цього світу”1.
Таким чином тривалу радість можна знайти, виконуючи заповіді Бога, а заповіді Бога містяться в євангелії Ісуса Христа. Але це наш вибір. Якщо через наші слабкості ми певний час не виконуємо заповіді, ми все ще можемо змінитися, відкинути гірке і знову прагнути доброго. Любов Бога не вибачає гріха — бо тоді б милість пограбувала справедливість, — але завдяки Своїй Спокуті Ісус Христос пропонує викуплення від гріха:
“Амулек сказав… що Господь дійсно прийде, щоб викупити Свій народ, але Він прийде не для того, щоб викупити їх в їхніх гріхах, а для того, щоб викупити їх від їхніх гріхів.
І в Нього є сила, дана Йому від Батька, щоб викупити їх від їхніх гріхів через покаяння; отже, Він послав Своїх ангелів проголосити новину про умови покаяння, яке силою Викупителя приносить спасіння їхнім душам” (Геламан 5:10–11; курсив додано).
Ісус сказав:
“Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість” (Іван 15:10–11).
Це те що відчув Легій у своєму сні, коли скуштував плід дерева життя, який символізував любов Бога. Він сказав: “Коли я скуштував цей плід, моя душа сповнилася надзвичайно великою радістю” (1 Нефій 8:12; див. також 11:21–23).
Легій також відкрив інший спосіб, як ми можемо привносити у наше життя радість, коли сказав: “Отже, я захотів, щоб моя сімʼя теж скуштувала [плід]” (1 Нефій 8:12).
Допомагати іншим знайти радість
Як і народ царя Веніаміна, ми “сповн[юємо]ся радості”, коли отримуємо прощення наших гріхів і відчуваємо “спокій у свідомості” (Moсія 4:3). Ми відчуваємо це знову, коли спрямовуємо погляд на зовнішній світ і прагнемо допомагати членам сім’ї та іншим отримати ті самі радість і мир.
Юнаком Алма прагнув щастя в усьому, що суперечило євангелії Ісуса Христа. Вислухавши докори ангела, він пройшов довгий шлях від “гіркого” до “доброго” завдяки покаянню, внаслідок якого мало не відчув смерть (див. Moсія 27:28), і завдяки щедрій милості Спасителя. Через багато років Алма захоплено проголосив своєму сину Геламану:
“І о, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука…
Так, і з того часу аж донині я працював безупинно, щоб я міг приводити душі до покаяння; щоб я міг привести їх відчути смак надзвичайної радості, смак якої я відчув…
Так, і ось слухай, о мій сину, Господь дає мені надзвичайну радість у плодах моєї праці;
“Бо через Слово [євангелію Ісуса Христа], яким Він наділив мене, знай, багато хто народився від Бога і відчув смак того, що і я відчув” (Aлма 36:20, 24–26).
За іншої нагоди Алма свідчив:
“Я пишаюся, що, мабуть, я можу бути знаряддям у руках Бога, щоб привести яку-небудь душу до покаяння; і в цьому моя радість.
І знайте, коли я бачу багатьох моїх братів, які розкаюються і приходять до Господа Бога свого, тоді моя душа сповнюється радістю” (Aлма 29:9–10).
Алма потім висловив величезну радість, яку відчув, коли інші успішно приводили душі до Христа:
“Але я радію не тільки через мій власний успіх, але моя радість є повнішою через успіхи моїх братів, які були на землі Нефія.
Знайте, вони трудилися надзвичайно і принесли багато плодів; і якою великою буде їхня винагорода!
Тепер, коли я думаю про успіхи цих моїх братів, моя душа відлітає, аж до того, що відділяється від тіла, начебто так є, такою великою є моя радість” (Aлма 29:14–16).
Ми можемо знайти таку саму радість, якщо будемо любити людей “чистою любов’ю Христа” (див. Moроній 7:47; див. також вірш 48), ділитися з ними відновленою істиною і запрошувати їх збиратися із завітним народом.
Радість посеред випробувань
Нам не слід боятися, що випробування і труднощі, які ми неминуче матимемо у земному житті, завадять нам відчути радість або знищать її. Алма був одним з тих, чиє безкорисливе служіння іншим далося йому великою ціною. Він пережив ув’язнення, голод і спрагу, які зносив упродовж тривалого часу; його били, загрожували позбавити життя і часто висміювали та не сприймали. Однак, це все було “поглинуто радістю через Христа” (Aлма 31:38). Можливо, страждання Алми навіть посилили ту кінцеву радість.
Президент Нельсон нагадує нам, що радість відігравала роль у стражданні Спасителя — “за[ради] радости, яка була перед Ним [Він] перетерпів хреста” (Євреям 12:2).
Подумайте про це! Щоб перетерпіти найнестерпніший біль, який будь-коли терпіли на землі, наш Спаситель зосередився на радості!
І в чому ж полягала радість, якої Він прагнув? Безсумнівно, це була радість від того, що ми будемо очищені, зцілені і зміцнені; радість від того, що буде сплачено за гріхи всіх, хто покається; радість від того, що ви і я отримаємо можливість повернутися додому чистими і гідними, щоб жити з нашими Небесними Батьками і сім’єю.
Якщо ми зосереджуємося на радості, яка прийде до нас або до тих, кого ми любимо, то що ми можемо витерпіти те, що зараз здається приголомшливим, болісним, жахливим, несправедливим або просто неможливим?”2
Тривала радість приходить, коли ми продовжуємо жити за євангелією Ісуса Христа і допомагаємо іншим робити те саме. Тривала радість приходить, коли ми перебуваємо в любові Бога, дотримуємося Його заповідей і приймаємо благодать Спасителя. На євангельському шляху ми відчуваємо радість як під час подорожі, так і в її кінці. Євангелія Ісуса Христа є шляхом до щоденної радості.