“4 принципи, які ми можемо засвоїти з того, як працює Верховний єпископат”, Ліягона, лют. 2024.
4 принципи, які ми можемо засвоїти з того, як працює Верховний єпископат
Верховний єпископат діє за духовними принципами, наглядаючи за мирськими справами Церкви
У 1831 році, через рік після організації Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, Едварда Партриджа було покликано першим єпископом. Він отримав два головні обов’язки: вести мирські справи Церкви і піклуватися про нужденних. (Див. Учення і Завіти 42.)
“Ці обов’язки все ще актуальні й сьогодні, — сказав Верховний єпископ Джеральд Коссе. — Церква виросла, але ми досі займаємося тим самим: ведемо мирські справи Церкви і піклуємося про нужденних”.
Верховний єпископат виконує ці обов’язки для Церкви під керівництвом Першого Президентства. Єпископи виконують ці обов’язки у своїх приходах, як пояснив єпископ Коссе.
Єпископ координує роботу зі спасіння та піднесення і в той же час піклується про нужденних. Він також наглядає за веденням записів, фінансами і використанням дому зборів1.
Єпископ делегує велику частину роботи з пошуку нужденних і турботи про них президентствам Товариства допомоги та кворуму старійшин2. Цей обовʼязок також покладається на всіх членів Церкви, коли вони служать одне одному3.
Відповідальність Верховного єпископа за мирські справи — тобто фізичні аспекти — Церкви включає розподіл десятини та пожертвувань від посту, надання гуманітарної допомоги, програму благополуччя і самозабезпечення, побудову і обслуговування будинків зборів та храмів і виготовлення та розподіл таких євангельських матеріалів, як книги Писань і збірники гімнів.
“Усе належить Господу — воно не належить нам. І тому ми використовуємо ці ресурси в Його спосіб”, — сказав єпископ Коссе.
Члени верховного єпископату поділилися деякими з багатьох принципів, якими вони керуються у своїй роботі, і тим, як ці принципи можуть застосовуватися членами приходів і колів.
Усе є духовним для Бога
Господь проголосив: “Отже, істинно Я кажу вам, що все для Мене духовне, і ні в який час не давав Я вам закон, який був би фізичним; жодній людині, ані дітям людським, ані Адаму, вашому батькові, якого Я створив” (Учення і Завіти 29:34).
Цей принцип є одним з багатьох, які засвоїв єпископ В. Крістофер Уедделл, перший радник, під час служіння у Верховному єпископаті. “Хоча ми відповідальні за мирські справи Церкви і підготовку шляху, у Писаннях сказано, що усе є духовним для Господа, — Він ніколи не давав виключно мирської заповіді. Усе є духовним. І я це бачив. Аби мати змогу робити те, чого від нас бажає Господь, нам слід покладатися на Нього”, — сказав він.
Це стосується усіх членів Церкви, коли ми свідомо прагнемо звеличувати наші покликання — чи то брата-служителя або сестри-служительки, чи учителя Недільної школи, провідника у ясельній групі або відповідального за приміщення приходу.
Єпископ Л. Тодд Бадж, другий радник у Верховному єпископаті, пояснив: “Що я зрозумів у своєму власному житті, так це що я також можу молитися про свої мирські справи. Я можу молитися про свої фінанси. Я можу молитися про те, купувати мені цей будинок чи той будинок, або чи зробити цю інвестицію або іншу. Нам слід залучати Господа не лише у духовну частину нашого життя, але й у мирські справи нашого життя також, оскільки все це посилює нашу здатність любити інших людей і служити їм”.
Верховний єпископат — єпископ Джеральд Коссе (по центру); єпископ В. Крістофер Уеддел, перший радник (справа); і єпископ Л. Тодд Бадж, другий радник (зліва), — відвідують єпископську комору на Площі благополуччя у Солт-Лейк-Сіті. Це одна зі 124 діючих комор у світі, звідки надається їжа нужденним по всьому світу.
Авторка фотографії: Лора Сайц; фото люб’язно надано редакцією газети Church News
Злагоджена робота
Коли у жовтні 2020 року єпископа Баджа було покликано до Верховного єпископату, він вважав, що у нього будуть його окремі доручення, і не знав, що єпископат так тісно співпрацюватиме. Він сказав, що відчуває скерування Господа, коли вони працюють так злагоджено, часто моляться разом, разом ходять до храму і разом радяться.
“Щойно приєднавшись до єпископату, я думав, що ми поділимо світ на три частини, чи якось так, візьмемо обов’язки і поділимо їх між собою, — сказав єпископ Бадж. — Але ми працюємо не так. Ми робимо все разом і в єдності як єпископат. І я дізнався, наскільки великою є сила нарад. Є велика сила в єдності, яка приходить, коли ми працюємо разом над спільним завданням і спільною метою”.
Беручи участь у різних виконавчих нарадах і комітетах у Головному управлінні Церкви і радячись разом як єпископат, кожен з них застосовує унікальні таланти і попередній життєвий досвід — як і будь-яке президентство приходу чи колу.
“Це не означає, що ви механічно поєднали три особи й отримали поєднані можливості трьох людей. Ми разом працюємо в єдності. І працюючи разом в єдності, ми досягаємо більшого, ніж якби поєднали зусилля трьох окремих людей”, — сказав єпископ Бадж.
Після того як у 2013 році Філіппінами пронісся тайфун, члени Церкви не лише допомогли у прибиранні, але також допомогли відбудувати знищене, завдяки чому оволоділи корисними навичками.
Ставати самозабезпеченими
Через рік після того, як у 2013 році тайфун Гаян — один з найпотужніших циклонів в історії метеодосліджень — спричинив на Філіппінах нищівні руйнування, єпископ Коссе відвідав місто Таклобан. Після того урагану Церква надала будівельні матеріали, щоб допомогти філіппінцям відбудувати їхні домівки. Під час відбудови багато хто набув навичок у теслярстві, слюсарно-водопровідній справі та в управлінні процесом будівництва.
Будучи на той час новопокликаним радником у Верховному єпископаті, єпископ Коссе відвідав професійне училище у Таклобані й на власні очі побачив вплив наданої Церквою допомоги. “Там були сотні, буквально сотні наших членів Церкви, які отримували різні професії, що давало їм змогу знайти роботу або заснувати власний бізнес”, — згадував він.
На жовтневій генеральній конференції 2021 року Президент Рассел М. Нельсон оголосив, що у Таклобані буде побудовано храм4. “Просто подумайте про все, що сталося протягом кількох останніх років і як система благополуччя Церкви й принципи благополуччя допомогли людям підготуватися до побудови храму”, — сказав єпископ Коссе.
Мета кожного гуманітарного проєкту, до якого залучається Церква, — сприяти самозабезпеченню. “Для нас самозабезпечення — це принцип спасіння. Це духовний принцип. Щоразу ми запитуємо: “Як ми допомагаємо людям допомагати самим собі?”
Подібним чином, коли провідники приходу і колу шукають людей з мирськими чи емоційними проблемами і піклуються про них, вони намагаються допомогти членам Церкви зміцнювати свою самозабезпеченість. Один із способів того, як провідники це можуть робити, — запрошувати до участі в одній із церковних груп із самозабезпечення. У цих групах людей навчають духовних принципів, а також практичних навичок. У групах увага приділяється одній з чотирьох тем: пошук роботи, освіта, особисті фінанси або започаткування і розвиток бізнесу5.
З допомогою цих груп члени Церкви по всьому світу застосовували доктринальні принципи і віру в Господа, щоб допомогти собі та іншим ставати більш самозабезпеченими у духовній і мирській сферах. Вони зміцнилися в своїй надії, поглибили спокій і досягнули більшого розвитку6.
Зосереджуйтеся на людях
Церква — це турбота про людей, наголосив єпископ Коссе. “Я завжди відчуваю смирення, зустрічаючи вірних членів Церкви у кожній країні, на кожному континенті. Мета Церкви — турбота про людей”.
Робота і слава Бога — це “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Moйсей 1:39), і Він хоче, щоб усі Його діти вирішили повернутися до Нього. Ісус встановив Свою Церкву, щоб дати змогу окремим особам і сім’ям досягти цього7.
“Євангелія дійсно зосереджена на житті людей, — сказав єпископ Коссе. — Це турбота про те, щоб людина охристилася. Це турбота про те, щоб молодий чоловік отримав священство чи молода жінка вперше відвідала храм і виконала хрищення за когось із її предків. Це турбота про те, щоб сім’ї збиралися разом, люди збиралися разом і щонеділі приймали причастя.
Зрештою це турбота про те просте, на чому основується життя — чому ми тут і куди ми прямуємо, і як ми можемо повернутися до нашого Небесного Батька й отримати всі благословення Спокути Ісуса Христа. Я вдячний за простоту євангелії. Я свідчу, що вона істинна”.