Живіть свою душу частими молитвами

Старійшина Уліссес Соарес

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Ми потребуємо духовного живлення, яке приносить спілкування з Небесним Батьком. Це благословення доступне нам повсюди і завжди.

Усі ми колись відчували голод. Почуття голоду — це спосіб, у який тіло повідомляє нам, що ми потребуємо живлення. А коли ми голодні, ми знаємо, що нам необхідно робити — їсти.

Наш дух також повідомляє нам, коли ми потребуємо духовного живлення. Утім, як здається, нам набагато простіше проігнорувати духовний голод у порівнянні з фізичним.

Існує багато різноманітної їжі, яку ми можемо споживати, відчуваючи голод; так само існує багато всього, що ми можемо робити, аби втамувати духовний голод. Наприклад, ми можемо “бенкету[вати] словами Христа” (2 Нефій 32:3) в Писаннях і словах пророків. Ми можемо регулярно відвідувати церкву і приймати причастя (див. Учення і Завіти 59:9). Ми можемо служити Богові та Його дітям (див. Мосія 2:17).

Але є ще одне джерело духовного живлення, доступне нам в усі часи, в будь-яку мить нашого життя й за будь-яких обставин. Ми можемо завжди спілкуватися з Небесним Батьком у молитві.

“Моя душа жадала”

Коли пророк Енош полював у лісі, він подумав про “слова, які [він] часто чув від [свого] батька про вічне життя, і про радість святих”. Ці слова “запали глибоко в [його] серце” (Eнош 1:3).

Оскільки розум Еноша був настільки зосереджений на тому, що є духовним, він відчував таку гостру потребу: “Моя душа жадала” — сказав він (Енош 1:4; курсив додано).

Що зробив Енош, коли відчув духовний голод — потребу в духовному живленні? “Я став навколішки перед моїм Творцем, — каже він, — і я заволав до Нього в палкій молитві і благанні за свою власну душу” (Eнош1:4).

Таким великим був духовний голод Еноша, що він молився “весь день… і коли прийшла ніч, [Енош] все ще здіймав свій голос високо, щоб він досяг небес” (Енош 1:4). Згодом Бог відповів на його молитву й простив гріхи. Енош відчув, що його провину було забрано. Але це духовне живлення на тому не закінчилося.

Він дізнався про силу віри в Ісуса Христа і вилив усю свою душу за свій народ — навіть за своїх ворогів. Він уклав завіти з Господом і отримав від Нього обіцяння. І після могутньої молитви Енош пішов серед свого народу проповідувати і свідчити про те, що він чув і бачив. (Див. Eнош 1:5–19).

Не на кожну молитву надійде така вражаюча відповідь, але, молячись, ми також можемо здобути важливий досвід, який змінюватиме наше життя. Ми можемо засвоїти важливі уроки з прикладу молитви Еноша. Наприклад:

Намагаючись повніше жити за євангелією, ми можемо чіткіше відчувати духовний голод.
Наш духовний голод має і повинен спонукати нас ставати на коліна і просити допомоги від Небесного Батька.
Молитва Небесному Батькові може допомогти нам утамувати духовний голод — і навіть більше.
Ми можемо молитися будь-де і будь-коли.
Молитва може допомогти нам покаятися.
Молитва може зміцнити нашу віру в Ісуса Христа.
Ми можемо отримувати особисте свідчення, що наш Небесний Батько чує нас і знає про нас.
Свідчення і сила, які ми отримуємо завдяки молитві, можуть допомагати нам служити іншим і зміцнювати їх.

Мій досвід про силу молитви

Як і Енош, я засвоїв кілька подібних уроків з власного досвіду. Мої батьки приєдналися до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, коли я був ще хлопчиком, і мене охристили у віці восьми років. У мене завжди були хороші теплі відчуття в серці до Небесного Батька і до Ісуса Христа, Його відновленої євангелії і Його Церкви. Але лише коли мені виповнилося майже 16, я почав молитися, щоб дізнатися про істинність усього цього.

Мій натхненний єпископ попросив мене вести урок Недільної школи для молоді. Я мав вести урок про те, як ми можемо здобути свідчення про євангелію за допомогою молитви. Це доручення від єпископа змусило мене глибше замислитися про своє власне свідчення. Я приділяв час вивченню Книги Мормона і завжди відчував, що Церква істинна. Я завжди вірив у Спасителя Ісуса Христа, але я ніколи не брав близько до серця обіцяння Моронія, що міститься в Мороній 10:4–5. Я ніколи не молився про істинність євангелії.

Я пам’ятаю, як відчував у своєму серці, що якщо мені потрібно навчати молодь про те, як здобути свідчення, мені самому слід помолитися про те, щоб мати свідчення. Моя душа жадала — можливо не таким чином, як у Еноша, однак я мав духовну потребу.

Готуючись до уроку, я став на коліна і вилив бажання свого серця Небесному Батькові, щоб Він підтвердив істину, яку я відчував серцем. Я не сподівався якихось надзвичайних проявів. Але коли я запитав Господа, чи істинною є євангелія, у серці з’явилося дуже приємне відчуття — той тихий спокійний голос, який підтверджував мені, що вона є істинною і що мені слід і надалі робити те, що я вже робив.

Це відчуття було настільки сильним, що я вже ніколи не міг би сказати, що я цього не знаю. Увесь той день мене переповнювало відчуття щастя. Подумки я був на небесах, споглядаючи те прекрасне почуття в моєму серці.

Наступної неділі я стояв перед своїми трьома однокласниками, які всі були молодшими за мене. Я свідчив їм, що Небесний Батько відповість на їхні молитви, якщо вони мають віру.

Старійшина Соарес під час служіння на місії разом з іншими на службі хрищення. — Та відповідь на молитву, отримана старійшиною Соаресом у юності, дала йому можливість свідчити під час виконання обов’язків місіонера (вгорі справа), батька, чоловіка і апостола про те, що Небесний Батько відповідає на молитви, промовлені з вірою.

З того часу я завжди мав свідчення. Воно допомагало мені в прийнятті рішень, особливо в ті моменти, коли я долав труднощі. Та молитва в той день, разом з іншими свідченнями, які я отримував упродовж років, дала мені можливість свідчити людям з переконанням, що вони можуть отримати відповідь від Небесного Батька, якщо помоляться з вірою. Це було істинним, коли я свідчив про це, будучи місіонером, провідником Церкви, батьком, чоловіком і навіть зараз, у якості апостола.

Коли і про що ми молимося

Звичайно ж, ми не молимося лише тоді, коли у нас виникає якась гостра духовна потреба. То коли ж нам слід молитися? І про що нам слід молитися? Коротка відповідь така: у будь-який час про будь-що.

Бог — наш Небесний Батько. Знання про це впливає на те, як ми молимося. Пророк Джозеф Сміт навчав: “Маючи знання про Бога, ми починаємо розуміти, як наблизитися до Нього і як запитувати так, щоб отримувати відповіді… Коли ми готові прийти до Нього, Він готовий прийти до нас”¹.

Небесний Батько завжди готовий вислухати нас і хоче, що ми регулярно і часто до Нього зверталися. Нам слід “рад[итися] з Господом в усіх [наших] діяннях” (Алма 37:37) і молитися вранці, вдень і ввечері. Нам слід молитися вдома, на роботі, в школі — де б ми не були і про всі свої справи (див. Алма 34:17–26).

Нам слід молитися в сім’ях (див. 3 Нефій 18:21). Нам слід молитися “вголос і у своєму серці, на людях і наодинці” (Учення і Завіти 81:3). “І коли [ми] не волає[мо] до Господа, нехай [наші] серця будуть сповнені, спрямовані в молитві до Нього постійно за [наш] добробут, а також за добробут тих, хто навколо [нас]” (Алма 34:27). І ми повинні завжди молитися Батькові в ім’я Ісуса Христа (див. 3 Нефій 18:19–20).

Ілюстрація Джозефа Сміта, художник Уолтер Рейн, копіювання заборонено

Наближатися до Небесного Батька

Небесний Батько хоче нас благословляти. І Він буде це робити, якщо ми попросимо. Пророк Джозеф Сміт навчав: “Пам’ятайте, що, не просячи, ми нічого не отримаємо, отже, просіть з вірою і ви отримаєте ті благословення, які Бог вважає за потрібне дарувати вам”².

Наші регулярні й часті молитви є важливою складовою збалансованої дієти духовного живлення для наших зголоднілих душ. Спілкування з Небесним Батьком за допомогою молитви доступне і приймається повсюди й завжди.

Один з моїх улюблених уривків навчає, як нам слід налаштуватися, перш ніж звертатися до Небесного Батька, стаючи на коліна в молитві: “Будь смиренним; і Господь Бог твій вестиме тебе за руку і дасть тобі відповідь на твої молитви” (Учення і Завіти 112:10). Якщо ми смиренні і слухняні, Небесний Батько буде з нами. Він вестиме нас за руку. Він буде надихати нас, куди йти і що робити. Він відповість на наші молитви згідно з Його волею, способом і часом та абсолютним знанням про те, що є добрим для нас.

Нам слід пам’ятати про це і радіти можливостям наближатися до трону Бога та отримувати благословення з Його руки.