Лише у цифровому форматі: Дорослій молоді
Відчуваєте самотність? Ось три поради, які допомогли мені
Авторка живе в Кунео, Італія.
Як член Церкви в Італії я іноді почуваюся самотньою, але я зрозуміла, що ніколи не сама.
Я живу в маленькому містечку в Італії, і в моїй філії лише четверо неодружених молодих дорослих.
Більшість людей сповідують католицизм, тож їх об’єднує спільна віра. Я часто відчуваю, що стою осторонь своєї громади, як член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Легко відчути себе самотньою, коли намагаєшся стати більше схожою на Спасителя. Я роблю все можливе, щоб слідувати за Ним. Я хочу прийняти запрошення Президента Рассела М. Нельсона “подолати світ”1 і “мислити целестіально”2, але іноді занепадаю духом, відчуваючи, що я самотня у своїй вірі.
Однак, коли самотність бере гору, продовжувати рухатися вперед з вірою мені допомагають певні заняття. Ось три поради, які допомагають мені долати цю самотність.
Читання Писань має стати звичкою
Коли я почуваюся надзвичайно самотньо, то знаходжу час, щоб звернутися до Небесного Батька в молитві. Я розповідаю Йому про свої почуття, а потім відкриваю Писання. Якимось чином я завжди знаходжу істини, які мені потрібно почути в той момент.
Хоча вірші не завжди точно описують мої обставини, істини, які містяться в них, наповнюють моє серце надією і втіхою. Самотність зникає, коли я знаходжу тихі хвилини, щоб поміркувати над словами давніх пророків, які свідчать про Христа.
Вони постійно нагадують мені, що мене люблять, що Бог знає про мої обставини і що все буде гаразд.
Звичка постійно читати Писання і молитися, навіть коли це важко, допомагає мені відчувати себе щасливішою, впевненішою і сильніше відчувати Духа.
Якщо ми запросимо у своє життя Спасителя вивченням Писань, Він завжди буде поруч, нагадуючи нам, ким ми є, і наближаючи нас до Небесного Батька.
Пам’ятати про уможливлюючу силу Ісуса Христа
Я завжди зверталася до Ісуса Христа, щоб знайти прощення і мир. Але я також зрозуміла, що Він може надати мені підтримку, коли я почуваюся самотньою.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд пояснив, що коли Спаситель страждав у Гефсиманському саду, “в абсолютній самотності Він скрикнув: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?” [Maтвій 27:46; курсив додано].
Старійшина Холланд продовжував: “Я щиро переконаний, що за весь час земного священнослужіння Христа Батько ніколи не був ближче до Свого Сина, ніж у ці наповнені муками останні хвилини Його страждання. Але, щоб найвища жертва Його Сина могла бути такою ж повною, як вона була добровільною і самостійною, Батько забрав на короткий час від Ісуса втішливий супровід Свого Духа, підтримку Своєю особистою присутністю… Цей досконалий Син, Який ніколи не сказав лихого слова, не чинив хибно і не торкнувся нічого нечистого, мав зрозуміти, що відчуває решта людства — ми, всі ми, — чинячи гріхи”3.
Завдяки цьому Він знає як підтримати нас (див. Алма 7:11–12). Він точно знає, що ми відчуваємо.
Ісус Христос пройшов цей шлях Сам, щоб нам не треба було проходити його наодинці. Коли я дізнаюся більше про Нього і зосереджуюся на Його уможливлюючій силі, це дає мені розраду, надію і твердість просуватися вперед з вірою.
Бути добрими до себе
Коли я почуваюся самотньою, для мене дуже важливо бути доброю до себе. Я підживлюю свій розум позитивними думками, тому що я зрозуміла, що я — та людина, з якою збираюся провести решту свого життя! Тому мені слід мати хороші стосунки з собою.
Почуття самотності тільки погіршиться, якщо ми не будемо добрими до себе.
Я ставлюся до себе, як до друга. Я нагадую собі, ким я є, і що попри мою недосконалість, я завжди можу покаятися і продовжувати докладати зусиль, аби слідувати за Христом. Старійшина Гарі Е. Стівенсон нещодавно запросив нас “дивлячись на себе у дзеркало, зроб[ити] паузу. Подумки або вголос скажіть собі: “Ого, ти глянь на себе! Я — дивовижний/дивовижна! Я — Боже дитя! Він знає мене! Він любить мене! Я обдарований/обдарована — обдарований/обдарована Святим Духом, моїм постійним напарником!”4
Саме так я і роблю. Я дивлюся в дзеркало і кажу собі про це. А потім я сміюся з себе, але також відчуваю більше впевненості, любові й сильніший зв’язок зі Святим Духом.
Коли у вас дружні стосунки з самими собою, то у вас завжди буде друг.
Ви ніколи не самотні
Іноді мені здається, що я єдина, хто проходить через певні випробування. Проте я нагадую собі, що у світі є багато дорослої молоді в схожій ситуації. Навіть якщо я не знаю їх особисто, вони також намагаються слідувати за Христом.
Я не самотня.
Старійшина Алан Т. Філліпс, сімдесятник, нещодавно сказав: “Багато людей відчувають себе пригніченими, самотніми, ізольованими або виснаженими… Знання того, що всі ми є дітьми Бога і членами Його вічної сім’ї, відновить відчуття причетності та мети”5.
Небесний Батько любить нас. Він дав нам засоби, щоб ми могли спілкуватися з Ним, Його Сином і одне з одним. Нам лише треба не забувати користуватися цими засобами.
Він знає вас. Він з вами. Не втрачайте надії. Наповніть своє життя Духом і пам’ятайте, що ви — дитина Бога і належите до Його вічної сім’ї.
Ви ніколи не самотні.