Голоси святих останніх днів

Господь не полишив мене

Керолайн Мей, шт. Юта, США

Я зрозуміла, що молитва може бути для нас великою підтримкою.

Ілюстрація Стефані Гок

Ми з чоловіком молилися про ще одну дитину, і виявилося, що я вагітна. Слово “щастя” ледь описує те, що ми відчували. До нашої радості додалася новина, що у нашої подруги народиться дитина за день до народження нашої, а в моєї невістки дитина мала народитися на чотири дні пізніше. Майже відразу ми почали планувати дні, коли наші діти гратимуться разом.

Однак на дев’ятому тижні вагітності у мене почалися перейми. Налякані ми з чоловіком поспіхом поїхали до лікарні на УЗД. Під час прийому я з нетерпінням вдивлялася в монітор і запитувала лаборанта, чи все гаразд із дитиною. Він нічого не відповів і повернув монітор, щоб я його не бачила.

Я не хотіла очікувати найгіршого, але коли лаборант вийшов з кімнати, мене охопив страх. Я почала молитися так, як ніколи раніше, і просила щоб, щось — будь-що — принесло мені мир.

Раптом мене огорнули теплі обійми і я почула “тихий лагідний голос” (1 Царів 19:12), який запевнив мене, що все буде добре. Я відчула втішення і спокій, очікуючи, коли прийде лікар і дасть мені відповідь.

Коли лікар прийшов, то лагідно сказав мені й чоловікові, що наша дитина померла. Раптом я знову відчула теплі обійми Духа. Мені було боляче, але я не сумнівалася, що те відчуття мене втішило.

Наступні тижні, відчуваючи смуток, я часто зверталася до Небесного Батька в молитві. Спокійне запевнення Святого Духа ніколи не полишало мене, і я знала, що Господь мене пильнує. Я здобула глибше розуміння Спокути Ісуса Христа, відчуваючи зцілюючий бальзам Спасителя. У ті дні, коли здавалося, що неспроможна нічого робити, я відчувала, як мене несуть ангельські руки.

Ми з чоловіком молилися, щоб постійно мати втішення. Ми обоє продовжували сумувати, але ніхто з нас не сумнівався, що завдяки Спокуті Спаситель може втішити біль і втрату.

Цей досвід був надзвичайно важким. Іноді здавалося, що він важчий, ніж ми можемо знести. Але я вічно вдячна за стосунки, які внаслідок цього досвіду я встановила з Небесним Батьком і Спасителем. Молитва може бути для нас одним з найбільших джерел сили.

Я знаю, що Небесний Батько дійсно дбає про Своїх дітей і що Він та Його Син “не кину[ть] [нас] сиротами” (Іван 14:18).