Розділ 1

Товариство допомоги

Відновлення за давнім зразком

Упродовж Свого земного служіння Спаситель виявляв особливу любов і турботу про жінок. Старійшина Джеймс Е. Телмейдж, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Найбільший у світі захисник жінки і жіноцтва—це Ісус Христос”¹.

Спаситель навчав жінок і серед натовпу, і індивідуально, на вулиці й узбережжі, біля колодязя і в них вдома. Він виявляв свою люблячу доброту до них і зцілював їх та членів їхніх сімей. У багатьох притчах Він розповідав історії про жінок, зайнятих звичайнісінькими справами. Він продемонстрував глибоку обізнаність у жіночому житті і наводив вічні євангельські уроки з їхнього повсякденного досвіду. Він прощав їх. Він плакав з ними. Він мав співчуття до них в їхніх особливих обставинах, в яких вони знаходилися як дочки, дружини, домогосподині, матері та вдови. Він цінував і облагороджував їх.

Навіть відчуваючи нестерпний біль на хресті, Спаситель виявив турботу про Свою матір, яка на той час, скоріше за все, уже була вдовою й потребувала догляду². І першою людиною, якій Він явився після Свого воскресіння, була жінка³.

Жінки-послідовниці Ісуса Христа у Новому Завіті

І хоч мало що відомо про формальну організацію жінок у Новому Завіті, усе ж очевидно, що жінки були дуже важливими учасницями Спасителевого священнослужіння. У Новому Завіті вміщено розповіді про жінок, імена яких вказуються і не вказуються. Вони виявляли віру в Ісуса Христа, засвоювали Його вчення і жили за ними, і свідчили про Його священнослужіння, чудеса та велич. Ці жінки стали зразковими послідовницями і важливими свідками в роботі зі спасіння.

Жінки подорожували з Ісусом і Його дванадцятьма апостолами. Вони віддавали своє майно, щоб допомагати в Його священнослужінні. Після Його смерті й воскресіння жінки й далі продовжували бути Його відданими послідовницями. Вони збиралися і молилися разом з апостолами. Вони надавали свої домівки для зібрань членів Церкви. Вони доблесно брали участь у роботі зі спасіння душ, як фізичного, так і духовного.

У Новому Завіті прикладами жінок-послідовниць є Марта і її сестра Марія. У розділі Лука 10 міститься розповідь про Марту, що приймала Ісуса у своєму домі. Вона служила Йому, турбуючись про Його фізичні потреби, а Марія сіла біля ніг Учителя й уважно слухала Його вчення.

У вік, коли від жінок, в основному, очікувалося тільки надання фізичного служіння, Спаситель навчав Марту і Марію, що жінки можуть також і духовно брати участь в Його роботі. Він запропонував їм стати Його послідовницями і брати участь у спасінні, “обрати найкращу частку”, яка ніколи не відбереться від них⁴.

Марія і Марта стали активними учасницями в земному священнослужінні Господа. Далі в Новому Завіті ми читаємо вражаюче свідчення Марти про божественність Спасителя. У бесіді з Ісусом вона сказала: “Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ”⁵.

Багато й інших жінок-послідовниць подорожували з Ісусом та Дванадцятьма, навчаючись від Нього духовно і служачи Йому фізично. Лука написав:

“І сталось, що [Ісус] після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. І з Ним Дванадцять були,

та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили”⁶.

Вірогідно, ці жінки надавали певну економічну допомогу Ісусу і Його апостолам, а також і служили їм, наприклад, готуючи їжу. Не тільки Ісус служив їм,—навчав їх чудовій євангелії і благословляв Своєю зцілюючою силою,— але й ці жінки служили Йому, вділяючи від своїх статків і залишаючись вірними.

Апостол Павло написав про жінок, які і в церковних покликаннях, і за власним бажанням служили святим. Його опис праведної вдови відповідає рисам багатьох жінок в ранній Церкві: “Засвідчен[а] в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала”⁷. Павло також написав про вплив мудрих, досвідчених літніх жінок. Він порадив Титу заохочувати літніх жінок служити молодим жінкам та навчати їх про їхні вічні ролі жінок і матерів, “щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані”⁸.

У книзі Дії вміщено розповідь про жінку, яка була втіленням чеснот, описаних Павлом. Тавіта, знана ще і як Сарна, жила в Йоппії, де вона шила одяг для нужденних жінок.

“А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.

І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. …

А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: “Не гайся прибути до нас!”

І, вставши, Петро пішов із ними. А коли він прибув, … обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.

Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: “Тавіто, вставай!” А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра”⁹.

У Новому Завіті згадуються й інші віддані жінки. Прискилла та її чоловік Акила заради апостолів ризикували власним життям і надавали свій дім для церковних зібрань¹⁰. Павло написав: “Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас”¹¹.

Жінка на ім’я Марія “напрацювалася багато” для апостолів¹². Жінка на ім’я Лідія охристилася разом зі своїми домашніми, а потім служила тим, хто навчав її¹³.

Жінка на ім’я Фіва безсумнівно займала якусь церковну посаду у служінні своїй громаді. Павло сказав: “Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви … щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом”¹⁴. Служіння, яке надавала Фіва та інші видатні жінки Нового Завіту, продовжується сьогодні членами Товариства допомоги—провідниками, візитними вчительками, матерями та іншими, які діють як опікунки, або помічниці, багатьом.

Жінки-послідовниці Христа в останні дні

Жінки давньої Церкви були величними й благородними, потрібними й цінними. Вони служили іншим, збільшували власну святість і брали участь у величній роботі зі спасіння душ.

Ці взірці були відновлені в останні дні завдяки організації Товариства допомоги. Пророк Джозеф Сміт проголосив: “Церква ніколи не була організованою досконало, доки жінки не були так організовані”¹⁵. Сестра Елайза Р. Сноу, другий генеральний президент Товариства допомоги, часто говорила про це вчення. Вона сказала: “Хоч це Товариство має таку сучасну назву, однак сама ця інституція є давньою за походженням. Нам було сказано нашим пророком, який загинув мученицькою смертю, що така сама організація існувала в церкві в давнину”¹⁶.

Окрім Джозефа Сміта, також й інші пророки останніх днів свідчили про те, що організація Товариства допомоги є натхненною частиною Відновлення, завдяки якому жінки в Церкві покликаються на церковні посади, щоб служити одна одній та благословляти всю Церкву. Президент Джозеф Ф. Сміт, шостий Президент Церкви, сказав: “Цю організацію Бог створив, уповноважив, установив і висвятив, щоб її члени служили справі спасіння душ жінок і чоловіків”¹⁷. Групі сестер з Товариства допомоги Президент Лоренцо Сноу, п’ятий Президент Церкви, сказав: “Ви завжди поряд зі священством, готові зміцнювати їхні руки і робити свою частку, допомагаючи рухати справу Божого царства; а оскільки ви долучилися до цих трудів, то ви й неодмінно будете причасниками тріумфу цієї роботи і в піднесенні, і славі, які Господь дасть Своїм вірним дітям”¹⁸.

Жінки, беручи участь в роботі Товариства допомоги, служать доблесними послідовницями Ісуса Христа в роботі зі спасіння. Як і жінки в давній Церкві, вони працюють пліч-о-пліч з чоловіками, які мають священство, щоб збільшувати віру та особисту праведність, зміцнювати сім’ї та домівки і шукати нужденних та допомагати їм. Сестра Джулі Б. Бек, п’ятнадцятий генеральний президент Товариства допомоги, навчала: “У Товаристві допомоги ми навчаємося бути учнями Христа. Ми вчимося того, чого б Він хотів, робимо те, що б Він хотів, і стаємо тими, ким би Він хотів нас бачити”¹⁹.

“Марта прийняла [Ісуса] в дім свій”. Її сестра Марія “сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його” (Лука 10:38–39).

Упродовж Свого земного служіння Спаситель виявляв особливу любов і турботу про жінок.

Тавіта “повна була добрих вчинків та милостині, що чинила” (Дії 9:36).