Навчати як навчає Дух
Метью О. Річардсон
Другий радник у генеральному президентстві Недільної школи
Оскільки ми всі є вчителями, то повинні повною мірою усвідомлювати, що Святий Дух---ось Хто є справжнім учителем і свідком усієї істини.
Багато років тому, ще під час нашого з напарником навчання в Центрі підготовки місіонерів, одного разу я почув голос дитини, яка спитала: “Бабусю, а це справжні місіонери?” Я озирнувся і побачив маленьку дівчинку, яка трималася за руку своєї бабусі і вказувала на мене й мого напарника. Я посміхнувся, простягнув свою руку, глянув прямо їй у вічі і сказав: “Привіт! Я---старійшина Річардсон, і ми---справжні місіонери”. На обличчі дівчинки сяяла посмішка, коли вона глянула на мене, відчуваючи захват від того, що знаходиться в товаристві справжніх місіонерів.
І я пішов після цього випадку з відновленою відданістю справі. Я хотів бути таким місіонером, яким мене хотіли бачити Спаситель, моя сім’я і ця маленька дівчинка. Упродовж наступних двох років я старанно трудився, щоб виглядати, думати, діяти і, особливо, навчати так, як справжній місіонер.
Після повернення додому ставало дедалі очевидним, що, хоч я й залишив свою місію, моя місія не залишила мене. Справді, навіть після всіх цих років я все ще відчуваю, що моя місія---то найкращі два роки для мого життя. Несподівано я виявив для себе: серед того, що я не міг забути зі своєї місії, був голос тієї маленької дівчинки. Тільки тепер я чув у своєму розумі: “Бабусю, а це справжній носій священства?” “Бабусю, а це справжній чоловік або справжній батько?” або “Бабусю, а це справжній член Церкви?”
Я дізнався, що ключовою умовою для того, щоб нам стати справжніми у кожному аспекті нашого життя, є наша здатність навчати так, щоб не обмежувати пізнання. Як бачите, справжнє життя вимагає справжнього пізнання, яке залежить від справжнього навчання. Відповідальність навчати ефективно поширюється не лише на тих, хто має формальне покликання бути вчителями”1. У дійсності кожний член сім’ї, церковний провідник і член Церкви (у т.ч. молодь та діти) має відповідальність навчати.
Оскільки ми всі є вчителями, то повинні повною мірою усвідомлювати, що Святий Дух---ось Хто є справжнім учителем і свідком усієї істини. Ті, хто не розуміють цього повною мірою, або намагаються зайняти Його місце і робити все самі, ввічливо запрошуючи Духа бути з ними, але тільки у другорядній ролі, або ж вірять, що вони передають все своє навчання через Духа, коли вони, в дійсності, просто пускають пил в очі. Усі батьки, провідники і вчителі мають відповідальність навчати “Духом”2. Вони повинні навчати не “перед Духом” чи “позаду Духа”, а “Духом”, аби Дух міг навчати істині, не будучи нічим обмеженим.
Мороній допомагає нам зрозуміти, як ми можемо “навчати Духом”, не замінюючи, не “розбавляючи”, не проганяючи Святого Духа саме як реального вчителя.Мороній сказав, що святі повинні поводитися “за подобою діянь Духа”3. Це вимагає від нас не лише присутності з нами Духа. Поводити себе “за подобою” Святого Духа означає, що нам, можливо, потрібно буде змінити свій спосіб навчання і засвоїти спосіб, яким навчає Святий Дух. Коли ми узгодимо свій спосіб навчання зі способом Святого Духа, Тоді Святий Дух може навчати і свідчити без обмежень. Наскільки важливим є це узгодження, можна проілюструвати наступним прикладом.
Багато років тому ми з дітьми пішли на вершину гори Саут-Сістер, що в Орегоні, висота якої 10358 футів (3157 м). Після кількох годин підйому ми несподівано вийшли на схил, що спускався під кутом 45 градусів; він був усипаний дрібною вулканічною галькою. Дивлячись на вершину, ми поспішили туди, однак відчули, що з кожним кроком наші ноги загрузають у гальці і ми сповзаємо на кілька сантиметрів вниз. Мій 12-річний син поступово обігнав мене, оскільки я залишався зі своєю 8-річною дочкою. Скоро прийшли втома і пригнічення; вона була просто вбита горем, думаючи, що не зможе приєднатися до брата на вершині. Першим моїм імпульсом було понести її. Дух мій був бадьорим, а тіло, на жаль,---немічним. Ми посідали на камінні, оцінили свою ситуацію і склали новий план. Я сказав, щоб вона поклала свої руки у задні кишені моїх штанів, міцно трималася і---що найважливіше---відразу ж, як я підніматиму свою ногу, щоб зробити крок, вона повинна була швидко поставити свою ногу у мій слід. Вона в точності повторювала кожний мій рух і сподівалася, що підніметься на вершину, якщо триматиметься за мої кишені. Після, здалося, вічності ми все ж дісталися вершини гори. Виявлені нею тріумф і задоволення були безмежними. Так, вона зі своїм братом були, на мій погляд, справжніми підкорювачами вершин.
Успіх моєї дочки став можливим завдяки її старанності і тому, наскільки добре вона піднімалася вгору, роблячи це так, як робив я. Коли вона синхронізувала свої рухи з моїми, ми рухались разом в одному ритмі, що дозволяло мені використовувати всю свою силу. Так і у випадку, коли ми навчаємо “за подобою діянь Духа”. Якщо ми узгоджуємо спосіб свого навчання зі способом, в який навчає Святий Дух, Дух зміцнює нас і, в той же час, Він не обмежується. Пам’ятаючи про це, будь ласка, подумайте над основними двома способами, якими навчає Дух, вони гідні, щоб їхзасвоїти.
По-перше: Святий Дух навчає кожну людину окремо в дуже особистий спосіб. Це дає нам можливість пізнати істину особисто для себе. Оскільки у нас різні потреби, умови, ми знаходимося на різному рівні свого розвитку, Святий Дух навчає нас того, що ми повинні знати, і робить це так, щоб ми могли стати такими, якими ми повинні стати. Будь ласка, зверніть увагу: хоч Святий Дух навчає “правді про все”4, Він не навчає всій істині відразу. Дух навчає істині “рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи, і там трохи”5.
Ті, хто навчає, як навчає Дух, розуміють, що вони навчають людей, а не викладають уроки. А раз так, то вони не піддаються своєму сильному бажанню викласти весь матеріал або навчати всьому, що вони дізналися стосовно теми. Натомість вони зосереджуються на тому, що потрібно знати чи робити членам їхньої сім’ї чи класу. Батьки, провідники і вчителі, які в точності навчають, як навчає Дух, швидко дізнаються, що справжнє навчання включає в себе набагато більше, ніж просто говорити й розповідати. І в результаті вони навмисно роблять паузу, щоб вислухати, уважно спостерігають, а потім розуміють, що робити далі6. Коли вони так роблять, Сам Святий Дух навчає і студентів, і вчителів, що їм необхідно зробити чи сказати7.
По-друге: Святий Дух навчає, запрошуючи, підказуючи, заохочуючи і надихаючи нас діяти. Христос запевнив нас: ми прийдемо до істини, якщо ми живемо за вченням і відповідно діємо8. Дух веде, направляє й показує нам, що робити9. Але цього не буде зроблено за нас, якщо ми не робимо цього самі. Як бачите, Святий Дух не може навчати за нас, відчувати за нас або діяти за нас, бо це б суперечило вченню про свободу вибору. Він може скористатися нагодою і запросити нас навчати, відчувати і діяти.
Ті, хто навчає так, як навчає Дух, допомагають іншим, запрошуючи, заохочуючи і надаючи їм можливості застосовувати свою свободу вибору. Батьки, провідники і вчителі усвідомлюють, що вони не можуть відчувати за, вчитися за,або навіть покаятися за свою сім’ю, громаду чи членів класу. Замість того, щоб спитати: “Що я можу зробити для своїх дітей, членів класу або інших людей?”, вони питають: “Як мені спонукати оточуючих вчитися самостійно і допомогти їм у цьому?” Батьки, які в точності діють, як діє Святий Дух, створюють домівки, де сім’я навчається цінувати, а не просто її навчають про цінності. У такий же спосіб учителі не просто говорять про доктрини, а допомагають студентам зрозуміти євангельські вчення й жити за ними. Святий Дух не є стримуваним, якщо люди застосовують належним чином свою свободу вибору.
В умовах, в яких тепер перебуває світ, нам надзвичайно потрібне справжнє пізнання і навчання в наших домівках, на наших зборах і в клас вивчення євангелії. Я знаю, що ваші пошуки удосконалення, можливо, іноді здаються дуже важкими. Будь ласка, не опускайте руки у своєму розвитку. Я згадую той випадок, коли ми з дітьми піднімалися на гору. Ми погодилися, що кожного разу, зупиняючись перепочити, ми не будемо зосереджуватися лише на тому, скільки ще нам треба пройти, а швидко глянемо униз з гори. Нам треба було дотримуватися сценарію і казати одне одному: “А глянь-но, скільки ми вже пройшли”. Потім ми глибоко вдихали кілька разів, швидко поверталися лицем до схилу і починали знову сходити вгору---крок за кроком. Брати і сестри, ви можете виховувати, вести і навчати за подобою діянь Духа. Я знаю, ви можете зробити це. Я свідчу, що ви можете зробити це і життя зміниться.
Моє життя було благословенне справжніми вчителями, які навчали з Духом і особливо Духом. Я запрошую вас узгодити спосіб свого навчання зі способом навчання Святого Духа в усьому, що ви робите. Я свідчу, що Ісус Христос---наш Спаситель і що Його євангелію відновлено. А тому ми повинні бути справжніми батьками, справжніми провідниками, справжніми вчителями і справжніми учнями. Я свідчу, що Бог буде допомагати нам у наших стараннях, у священне ім’я нашого Спасителя, Ісуса Христа, амінь.