Вчення Христа
Даллін Х. Оукс
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Ісус Христос є Єдинонародженним і Улюбленим Сином Бога. … Він є нашим Спасителем від гріхів і смерті. Це найважливіше знання на землі.
“Що ви думаєте про Христа?” (Матвій 22:42). Цими словами Ісус збентежив фарисеїв у Його дні. Цими самими словами я запитую моїх товаришів, святих останніх днів, та інших християн: у чому насправді полягає ваша віра в Ісуса Христа і що ви робите відповідно до цієї віри?
Більшість цитат з Писань, які я використовуватиму, походять з Біблії, оскільки вона близька більшості християн. Мої тлумачення, звичайно ж, включатимуть те, чого нас навчає сучасне Писання, особливо Книга Мормона, стосовно значення Писань Біблії, які є настільки неоднозначними, що різні християни розходяться у розумінні їх значення. Я звертатимусь до віруючих, але й до інших людей також. Як учив нас цього ранку старійшини Тед Р. Каллістер, деякі люди, які називають себе християнами, прославляють Ісуса, як великого вчителя, але не поспішають погодитися з Його божественністю. Звертаючись до них, я використовував слова Самого Ісуса. Всі ми повинні взяти до уваги чого Він Сам навчав про те, Ким Він є і для якої роботи Його було послано на землю.
Єдинонароджений Син
Ісус учив, що Він був Єдинонародженим Сином. Він сказав:
“Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся” (Іван 3:16–17).
Бог Батько підтвердив це. Під час кульмінації священної події на Горі преображення, Він проголосив з небес: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!” (Матвій17:5).
Ісус також навчав, що ззовні Він виглядав так само, як Його Батько. Своїм апостолам Він сказав:
“Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.
Говорить до Нього Пилип: “Господи, покажи нам Отця,---і вистачить нам!”
Промовляє до нього Ісус: “Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця” (Іван 14:7–9).
Пізніше апостол Павло описав Сина, як Того, хто був “образом істоти [Бога Батька]” (Євреям 1:3; див. також 2 Коринтянам 4:4).
Творець
Апостол Іван писав, що Ісус, Якого він називав “Слово”, “в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього” (Іван 1:2–3). Таким чином, за планом Батька, Ісус Христос був Творцем всього.
Господь Бог Ізраїля
Під час Його служіння Своєму народові в Палестині, Ісус учив, що Він був Єговою, Господом Богом Ізраїля (див. Іван 8:58). Пізніше, як воскреслий Господь, Він служив Своєму народові на Американському континенті. Там Він проголосив:
“Дивіться, Я є Ісус Христос, про Якого пророки свідчили, що Він прийде на землю. …
… Я Бог Ізраїля і Бог усієї землі” (3 Нефій 11:10, 14).
Що Він зробив для нас
Під час конференції колу багато років тому я зустрів жінку, яка сказала, що її попросили повернутися до Церкви після багатьох років перебування поза нею, але вона не бачила причини, чому вона мала це зробити. Щоб підтримати її, я сказав: “Якщо ви згадаєте все те, що Спаситель зробив для нас, чи не буде у вас достатньо причин повернутися до Церкви, щоб поклонятися і служити Йому?” Я був вражений її відповіддю: “А що Він зробив для мене?” Для тих, хто не розуміє, що наш Спаситель зробив для нас, я відповім на це питання Його власними словами і своїм власним свідченням.
Життя світу
В Біблії записане вчення Ісуса: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали” (Іван 10:10). Пізніше, у Новому Світі, Він проголосив: “Я є світло і життя світу” (3 Нефій 11:11). Він є життям світу, тому що Він наш Творець і тому що завдяки Його воскресінню, усіх нас запевнено, що ми житимемо знову. І життя, яке Він дає нам, це не просто смертне життя. Він навчав: “І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки” (Іван 10:28; див. також Іван 17:2).
Світло для світу
Ісус також учив: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той” (Іван 8:12). Він також проголосив: “Я---дорога, і правда, і життя” (Іван 14:6). Він є дорогою, і Він є світлом, бо Його вчення освітлюють наш шлях у смертному житті і показують нам дорогу назад до Батька.
Виконання волі Батька
Ісус завжди шанував Батька і наслідував Його. Навіть будучи юнаком, Він сказав Своїм земним батькам: “Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?” (Лука 2:49). “Бо Я з неба зійшов,---учив Він пізніше,---не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, хто послав Мене” (Іван 6:38; див. також Іван 5:19). Спаситель також учив: “До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Іван 14:6; див. також Матвій 11:27).
Ми повертаємося до Батька, чинячи Його волю. Ісус навчав: “Не кожен, хто каже до Мене: “Господи, Господи!” увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі” ” (Матвій 7:21). Він пояснив:
“Багато хто скажуть Мені того дня: “Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?”
І їм оголошу Я тоді: “Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня” (Матвій 7:22–23).
Хто ж тоді увійде в царство небесне? Ісус учив, що не просто ті, хто творить чуда великі, використовуючи ім’я Господа, а лише “той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі”.
Великий Взірець
Ісус показав нам, як це робити. Знов і знов Він запрошував нас наслідувати Його: “Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть” (Іван 10:27).
Влада священства
Він дав владу священства Своїм апостолам (див. Матвій 10:1) та іншим. Петру, старшому апостолу, Він сказав: “І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!” (Матвій 16:19; див. також Матвій 18:18).
Лука пише, що “призначив Господь і інших Сімдесят і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти” (Лука 10:1). Пізніше ці Сімдесят з радістю сказали Ісусу: “Навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє” (Лука 10:17). Я є свідком тієї влади священства.
Провід Святого Духа
Наприкінці Свого земного служіння Ісус навчав Своїх апостолів: “Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив” (Іван 14:26), і “Він вас попровадить до цілої правди” (Іван 16:13).
Скерування через Його заповіді
Він також скеровує нас через Свої заповіді. Тому Він і наказав нефійцям, щоб у них більше не було сперечань стосовно питань вчення, бо Він сказав:
“Той, в кому є дух суперечок, не від Мене, але від диявола, який є батьком суперечок, і він підбурює серця людей сперечатися із злістю, один з другим.
Ось, це не Моє вчення---підбурювати серця людей на злість один проти одного; але Моє вчення у тому, щоб з цим було покінчено” (3 Нефій 11:29–30).
Зосередження на вічному житті
Він також закликає нас зосередитися на Ньому, а не на речах світу. Під час Своєї величної проповіді про хліб життя, Ісус пояснив різницю між смертною й вічною поживою. Він сказав: “Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський” (Іван 6:27). Спаситель навчав, що Він є Хлібом Життя, джерелом вічної поживи. Говорячи про поживу смертного життя, яку пропонує світ, у тому числі й манну, яку послав Єгова, щоб нагодувати дітей Ізраїля в пустині, Ісус навчав, що ті, хто покладався на цей хліб, вже померли (див. Іван 6:49). На відміну від неї, пожива, яку пропонував Він була “хліб[ом] живи[м], що з неба зійшов”, і, про яку Ісус навчав: “Коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити” (Іван 6:51).
Дехто з його учнів сказав, що то була: “жорстока … мова”, і з того часу багато з Його послідовників “відпали … і не ходили вже з Ним” (Іван 6:60, 66). Очевидно, що вони не прийняли вчення, якого Він навчав раніше, що вони повинні “шука[ти] … найперш Царства Божого” (Матвій 6:33). Навіть сьогодні деяких людей, хто сповідує християнство, більше приваблюють речі світу---речі, які підтримують життя на землі, але не дають поживи, що простирається у вічне життя. Для декого, Його “жорстока … мова” залишається причиною не йти за Христом.
Спокута
Кульмінацією смертного служіння Спасителя були Його воскресіння й спокутування гріхів світу. Іван Христитель пророкував про це такими словами: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Іван 1:29). Пізніше Ісус навчав, що “Син Людський прийшов, … щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!” (Матвій 20:28). Під час Останньої вечері Ісус пояснив, відповідно до слів Матвія, що вино, яке Він благословив, було “кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Матвій 26:28).
Явившись нефійцям, воскреслий Господь запросив їх підійти й відчути рану в Його боці та сліди цвяхів на Його руках і на Його ногах. Він пояснив, що зробив це: “щоб ви могли знати, що Я Бог Ізраїля і Бог усієї землі, і Мене було вбито за гріхи світу” (3 Нефій 11:14). Далі розповідається, що натовп припав “до ніг Ісуса і поклонялися Йому” (вірш 17). За цей вчинок, врешті-решт, весь світ поклонятиметься Йому.
Ісус навчав і про інші дорогоцінні істини стосовно Його Спокути. Книга Мормона, в якій вчення Спасителя деталізовано і найкращим чином пояснено про Його місію, доносить це вчення:
“Мій Батько послав Мене, щоб Мене було піднято на хресті …, щоб Я міг привести всіх людей до Себе, …
… щоб їх було суджено згідно з їхніми діяннями.
І … кожний, хто покається, і буде хрищений в Моє ім’я, буде сповнений; і якщо він витерпить до кінця, ось того я вважатиму невинним перед Моїм Батьком того дня, коли Я стану судити світ. …
І ніщо нечисте не може увійти в [Батькове] царство; отже, ніхто не входить до Його покою, крім тих, хто омив свій одяг в Моїй крові через свою віру, і покаяння в усіх своїх гріхах, і свою вірність до кінця” (3 Нефій 27:14–16, 19).
Отже, ми розуміємо, що Спокута Ісуса Христа надає нам можливість подолати духовну смерть, яка прийшла внаслідок гріха, і завдяки укладанню й дотриманню священних завітів, мати благословення вічного життя.
Запитання і свідчення
Ісус спитав: “Що ви думаєте про Христа?” (Матвій 22:42). Апостол Павло закликав коринтян: “Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі” (2 Коринтян 13:5). Всі ми повинні дати собі відповідь на ці запитання. Де наша остаточна відданість? Чи не схожі ми на тих християн, про яких говорив старійшина Ніл. А. Максвелл у своїй незабутній промові, які переїхали жити в Сіон, але намагаються залишити собі й інше помешкання у Вавилоні?1
Нейтральної смуги не існує. Всі ми послідовники Ісуса Христа. Наше громадянство в Його Церкві і в Його євангелії. І нам не потрібно використовувати візу, щоб відвідувати Вавилон аби вести себе, як один з його жителів. Ми повинні шанувати Його ім’я, дотримуватися Його заповідей і “не прагн[ути] речей цього світу, але прагн[ути] найперше будувати царство Боже і встановлювати його праведність” (ПДС, Матвій 6:38).
Ісус Христос є Єдинонародженним і Улюбленим Сином Бога. Він є нашим Творцем. Він є Світлом для світу. Він є нашим Спасителем від гріхів і смерті. Це найважливіше знання на землі і ви можете самі пізнати це, як про це знаю я сам. Святий Дух, Який свідчить про Батька і Сина і веде нас до істини, відкрив мені ці істини, і Він відкриє їх і вам. Шлях до цього лежить через бажання й слухняність. Стосовно бажання Ісус навчав: “Просіть---і буде вам дано, шукайте---і знайдете, стукайте---і відчинять вам” (Матвій 7:7). Щодо слухняності, Він учив: “Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я” (Іван 7:17). Я свідчу про істинність цього в ім’я Ісуса Христа, амінь.