Ось що мої онучки (та онуки), сподіваюся, зрозуміють про Товариство допомоги
Джулі Б. Бек
генеральний президент Товариства допомоги
Від того дня, коли євангелія почала відновлюватися в цьому розподілі, Господь потребував вірних жінок для служіння Його учнями.
Вважаю за привілей звертатися до вас на цих історичних зборах. Бути разом---це для нас благословення. Протягом мого служіння генеральним президентом Товариства допомоги я розвинула до сестер Товариства допомоги цієї Церкви, глибоку любов, і Господь розширив моє бачення того, як Він до нас ставиться і чого від нас очікує.
Я назвала своє послання “Ось що мої онучки (та онуки), сподіваюся, зрозуміють про Товариство допомоги”. Мої найстарші онучки активно працюють над програмою “Особистий розвиток” і набуттям якостей, або рис, праведної жінки. Незабаром вони і їхні однолітки понесуть відповідальність за цю величну всесвітню громаду сестер.
Сподіваюся, те, що я скажу у цьому посланні, дасть їм і всім, хто це почує або прочитає, чітке розуміння того, що Господь мав на думці для Своїх дочок під час організації Товариства допомоги.
Давній зразок учнівства
Сподіваюся, мої онучки зрозуміють, що Товариство допомоги сьогодні організовано за зразком, який існував у первинній Церкві. Коли Спаситель організував Свою Церкву за часів Нового Завіту, “жінки були дуже важливими учасницями [Його] священнослужіння”1. Він прийшов у дім Марти, щоб відвідати Марту і Марію, двох Своїх найбільш відданих послідовниць. Марта слухала Його і служила Йому згідно з тогочасним звичаєм, а Він допоміг їй побачити, що вона може робити дещо більше. Він допоміг Марті й Марії зрозуміти, що вони могли обрати “найкращу частку”2, яка не буде відібрана від них. Це м’яке зауваження послугувало запрошенням брати участь у Господньому священнослужінні. А пізніше в Новому Завіті ми знаходимо сильне свідчення Марти про божественність Спасителя, яке дає нам певне розуміння її віри та учнівства3.
Читаючи далі Новий Завіт, ми дізнаємося, що апостоли продовжували встановлювати Господню Церкву. Ми також дізнаємося про відданих жінок, чиє учнівство сприяло зростанню Церкви. Про жінок-учнів говорив Павло у таких містах, як Ефес4 і Филипи5. Але з втратою Господньої Церкви під час відступництва цей зразок учнівства також було втрачено.
Коли Господь почав відновлювати Свою Церкву через пророка Джозефа Сміта, Він знову включив жінок до зразку учнівства. Через кілька місяців після формальної організації Церкви Господь дав одкровення, щоб Емма Сміт була висвячена провідником і вчителем Церкви та офіційним помічником свого чоловіка, Пророка6. Отримавши покликання допомагати Господу будувати Його царство, вона отримала й настанови щодо зміцнення своєї віри й особистої праведності, зміцнення сім’ї та домівки, а також служіння іншим людям.
Сподіваюся, мої онучки зрозуміють, що від того дня, коли євангелія почала відновлюватися в цьому розподілі, Господь потребував вірних жінок для служіння Його учнями.
Лише один приклад їхнього надзвичайного внеску проявився в місіонерській роботі. Величезне зростання ранньої Церкви було можливим завдяки відданим чоловікам, які погодилися залишити свої сім’ї, поїхати у невідомі місця й зазнати нестатків та труднощів заради навчання євангелії. Однак ці чоловіки розуміли, що їхня місія була б неможливою, якби не повнота віри та партнерство жінок у їхньому житті. Саме жінки підтримували домівки, займалися господарством і заробляли кошти для своїх сімей та місіонерів. Сестри також піклувалися про тисячі навернених, які збиралися в їхніх громадах. Вони були цілковито віддані новому стилю життя, допомагаючи в розбудові Господнього царства й беручи участь у Його роботі спасіння.
Зв’язок із священством
Сподіваюся, що мої онучки зрозуміють, що Господь надихнув пророка Джозефа Сміта організувати жінок Церкви “під керівництвом священства на взірець священства”7 й навчати їх того “як [вони] можуть здобути привілеї, благословення та дари священства”8.
Коли було офіційно організовано Товариство допомоги, Емма Сміт продовжувала виконувати покликання провідника. Вона стала президентом організації, де в президентстві з нею служили ще дві радниці. Замість того щоб бути вибраним всенародним голосуванням, як було прийнято в позацерковних організаціях, це президентство було покликано через одкровення, підтримано тими, кого вони вестимуть, та висвячено провідниками священства, щоб служити в своїх покликаннях, будучи “покликани[ми] Богом через пророцтво й рукопокладання тих, хто має повноваження”9. Започаткування під проводом священства давало можливість президентству отримувати скерування від Господа і Його пророка для певного виду роботи. А сама організація Товариства допомоги дозволила, щоб Господня комора талантів, часу та засобів управлялась з мудрістю і за порядком.
Ця перша група жінок зрозуміла, що їм було дано повноваження навчати, надихати та організовувати сестер як учнів, щоб допомагати в Господній роботі спасіння. На своїх перших зборах сестер навчали головних цілей Товариства допомоги: зміцнювати віру та особисту праведність, зміцнювати сім’ї та домівки, а також шукати і допомагати тим, хто в нужді.
Сподіваюся, мої онучки зрозуміють, що організація Товариства допомоги була необхідною частиною підготовки святих до привілеїв, благословень і дарів, які можна знайти тільки в храмі. Президент Джозеф Філдінг Сміт говорив, що Товариство допомоги “є невід’ємною частиною Божого царства на землі” і “призначене і діє, щоб допомагати своїм вірним членам досягнути вічного життя в царстві нашого Батька”10. Ми можемо уявити, як було цим сестрам збиратися у червоноцегляній крамниці Джозефа Сміта на тих перших зборах Товариства допомоги, навпроти пагорба, де будувався храм, і чути, як пророк навчав, що “це повинно бути Товариство вибраних, відокремлене від всього зла світу, воно має бути добірним, чеснотним і святим”11.
Сподіваюся, мої онучки цінуватимуть храм так, як це робили сестри першого Товариства допомоги, які вірили, що храмові благословення були надзвичайною винагородою та величною метою кожної жінки-святої останніх днів. Сподіваюся, що, як і перші сестри Товариства допомоги, мої онучки щодня намагатимуться стати достатньо зрілими для укладання і дотримання святих храмових завітів, і що коли вони увійдуть до храму, то будуть уважні до всього, що там буде говоритися і відбуватися. Завдяки благословенням храму вони будуть озброєні силою12 і благословенні отриманням “клю[ча] від пізнання Бога”13. Завдяки обрядам священства, які є тільки в храмі, вони будуть благословенні можливістю виконати свої божественні вічні обов’язки та пообіцяють жити як віддані учні. Я вдячна за те, що однією з найголовніших цілей в організації Товариства допомоги було дати жінкам обов’язок допомагати одна одній у підготовці до “отримання більших благословень священства, які містяться в храмових обрядах і завітах”14.
Захист і вплив всесвітнього сестринства
Сподіваюся, мої онучки зрозуміють важливість впливу і масштаби величного всесвітнього сестринства в Товаристві допомоги. Починаючи з 1842 року, Церква поширилась за межами Наву; зараз Товариство допомоги існує в більш як 175 країнах, де сестри говорять більш як 80 мовами. Кожного тижня організовуються нові приходи і філії, а нові Товариства допомоги стають складовою всезростаючого сестринства, яке “вкриває всі континенти”15. Коли Товариство допомоги було порівняно невеликим за своєю чисельністю і було організовано переважно в Юті, його провідники могли зосередити більшість своїх зусиль з питань організації та учнівства на місцевих соціальних програмах і на координуванні роботи з надання допомоги. Вони розвинули індустрію домашнього господарювання й здійснювали проекти з будівництва лікарень та зерносховищ. Ті перші зусилля Товариства допомоги сприяли встановленню зразків учнівства, які зараз наслідуються у світовому масштабі. Церква виросла, але Товариство допомоги і зараз здійснює свої цілі в кожному приході і філії, кожному колі та окрузі, пристосовуючись до світу, що зазнає постійних змін.
Кожного дня сестри Товариства допомоги в усьому світі переживають увесь діапазон земних випробувань та подій. Сьогодні жінки та їхні сім’ї живуть віч-на-віч із нездійсненними мріями; розумовими, фізичними та духовними недугами; стикаються з нещасними випадками та смертю. Деякі сестри страждають від самотності та розчарування через те, що не мають власної сім’ї, а інші страждають від наслідків неправильного вибору, зробленого їхніми членами сім’ї. Деякі пережили війну, або голод, або природні катаклізми, а інші зазнали лиха через залежність від згубних звичок, безробіття або брак освіти та досвіду. Усі ці труднощі здатні знищити віру та вичерпати силу окремих людей і сімей. Одна з Господніх цілей організації сестер в учнівство полягала в наданні допомоги, яка здійматиме їх над “усім, що перешкоджає радості й розвитку жінки”16. В кожному приході і філії є Товариство допомоги з сестрами, які можуть прагнути й отримати одкровення та пораду разом з провідниками священства задля зміцнення одне одного й пошуку рішень, прийнятних для їхніх власних домівок та громад.
Сподіваюся, мої онучки зрозуміють, що завдяки Товариству допомоги шлях їхнього учнівства розширився, і вони разом з іншими можуть залучитися до такої вражаючої і героїчної роботи, яку виконував сам Спаситель. Робота, яку сестер цієї Церкви просять виконувати в наш час, ніколи не була надто скромною за масштабами або несуттєвою для Господа. Завдяки своїй вірності сестри могли відчувати Його схвалення і мали благословення відчувати супровід Його Духа.
Мої онучки повинні також знати, що сестринство Товариства допомоги може запропонувати острівок безпеки, притулку та захисту17. Наш час стає все складнішим, але віддані сестри Товариства допомоги об’єднуються, щоб захищати домівки Сіону від настирливих голосів світу, а також загарбницького та спокусливого впливу ворога. Завдяки Товариству допомоги вони будуть навчені і зміцнені, а вплив праведних жінок може благословити набагато більше дітей нашого Батька.
Учнівство піклування та служіння
Сподіваюся, мої онучки зрозуміють, що візитне вчителювання є виявом їхнього учнівства та важливим шляхом шанування їхніх завітів. Ця складова нашого учнівства має якнайкраще нагадувати служіння Спасителя. На початку створення Товариства допомоги комітет візитного сестринства з кожного приходу отримував завдання оцінити потреби та зібрати пожертвування для розподілу між нужденними. Протягом років сестри та провідники Товариства допомоги вчилися крок за кроком і вдосконалювали свою здатність пильнувати одна одну. Були часи, коли сестри більше зосереджувалися на тому, щоб провести зустрічі, викласти уроки та залишити записку, коли ходили до домівок підопічних сестер. Цей досвід допоміг сестрам пізнати приклади піклування. Так само, як народ у часи Мойсея зосереджувався на дотриманні довгих переліків правил, сестри Товариства допомоги часом встановлювали для себе багато писаних і неписаних правил, керуючись бажанням зрозуміти, як же зміцнювати одна одну.
Оскільки сестри та їхні сім’ї мають сьогодні в житті таку надзвичайну потребу в допомозі та порятунку, наш Небесний Батько потребує, аби ми пішли вищою стежкою й виявляли наше учнівство щирим піклуванням про Його дітей. Зважаючи на цю важливу мету, зараз провідників навчають просити звіти про духовне і матеріальне становище сестер та їхніх сімей, а також про надане служіння18. Тепер візитні сестри мають обов’язок “познайомитися з кожною сестрою і щиро любити її, допомагати їй зміцнюватися у вірі і служити їй”19.
Як віддані учні Спасителя ми вдосконалюємо нашу здатність виконувати те, що робив би Він, якби був тут. Ми знаємо, що для Нього важливо те, наскільки ми піклуємося, а тому ми намагаємося зосередитися на турботі про наших сестер, а не на тому, щоб поставити “галочку”. Справжнє священнослужіння вимірюється скоріше глибиною нашого милосердя, аніж досконалістю нашої статистики. Ми будемо знати, що є успішними в нашому служінні візитними вчителями, коли наші сестри зможуть сказати: “Моя візитна сестра допомогла мені зростати духовно”, або “Я знаю, що моя візитна сестра справді дбає про мене і мою сім’ю”, або “Якщо у мене проблеми, я знаю, що моя візитна сестра не чекатиме, доки її попросять про допомогу”. Провідники, які розуміють важливість священнослужіння іншим, будуть радитися разом, прагнучи отримати одкровення щодо того, як навчати візитних сестер і як організовувати та здійснювати натхненне служіння.
Крім цього, візитне вчителювання є продовженням обов’язку єпископа піклуватися про Господню отару. Єпископ і президент Товариства допомоги потребують служіння натхненних візитних сестер, які допомагатимуть виконувати їхні обов’язки. Завдяки служінню візитних сестер президент Товариства допомоги може дізнатися про благополуччя кожної сестри в приході й доповісти про її становище під час зустрічі зі своїм єпископом.
Президент Томас С. Монсон навчав: “Якщо ми намагаємося з вірою, яку ніщо не може похитнути, виконувати призначені нам обов’язки, якщо ми шукаємо натхнення від Всемогутнього у виконанні своєї відповідальності, ми можемо досягнути дивовижного”20. Сподіваюся, мої онучки братимуть участь в чудесах, сприяючи тому, щоб візитне вчителювання стало зразком учнівства, яке буде прийняте Господом, коли Він знову прийде.
Досягнення цілей Товариства допомоги
Зараз ці та інші важливі вчення стосовно Товариства допомоги доступні моїм онучкам для вивчення в книзі Дочки в Моєму Царстві: історія і спадок Товариства допомоги. Ця книга містить запис про спадок Товариства допомоги та жінок цієї Церкви. Вона об’єднає і настановить всесвітнє сестринство згідно з цілями Товариства допомоги та зразками і привілеями учнів. Вона є свідченням про важливість ролі жінки в плані щастя нашого Батька, і вона подає непохитний стандарт того, у що ми віримо, що робимо, і що ми будемо захищати. Перше Президентство заохотило нас “вивчати цю книгу і дозволити вічним істинам та надихаючим прикладам, що вміщені в ній, впливати на [наше] життя”21.
Знаючи те, що організація Товариства допомоги мала божественне походження, Президент Джозеф Ф. Сміт сказав сестрам Товариства допомоги: “Вам вести світ і особливо жінок світу … Вам---бути головою”,---сказав він,---“а не хвостом”22. З наближенням часу повернення Господа я сподіваюся, що мої онучки ставатимуть сильними, вірними жінками, які у своєму житті застосовують принципи і зразки Товариства допомоги. Коли Товариство допомоги увійде в їхнє життя, сподіваюся, вони служитимуть в єдності з іншими задля досягнення його божественних цілей. Я маю свідчення про істинність відновленої Церкви Ісуса Христа, і я вдячна за зразок учнівства, який було відновлено, коли Господь надихнув пророка Джозефа Сміта організувати Товариство допомоги. В ім’я Ісуса Христа, амінь.