Пісні, які вони не змогли проспівати

Квентін Л. Кук

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Хоча ми не знаємо усіх відповідей, нам відомі важливі принципи, які дозволяють нам ставитися до трагедій з вірою і впевненістю.

Багато людей зазнають складних проблем або навіть трагедій протягом свого земного життя. По всьому світу ми бачимо приклади випробувань і лиха¹. У нас щемить серце, коли ми бачимо по телебаченню смерть, тяжкі страждання і розпач. Ми бачимо, як японці докладають героїчних зусиль у боротьбі зі спустошеннями, спричиненими землетрусом і цунамі. Жахливі сцени руйнування хмарочосів Всесвітнього торгового центру, які ми нещодавно переглядали, були глибоко болісними. Ми зворушені, коли дізнаємось про такі трагедії, особливо коли страждають невинні люді.

Іноді трагедії є дуже особистими. Син або дочка помирають у юному віці або стають жертвою страшної хвороби. Люблячий батько чи любляча мати помирає через бездумний вчинок чи нещасний випадок. Щоразу, коли стається трагедія, ми сумуємо і прагнемо носити тягарі одне одного². Ми журимося про те, чого не буде досягнуто, і про пісні, які не будуть проспівані.

Серед запитань, які найчастіше ставлять провідникам Церкви, є такі: “Чому справедливий Бог дозволяє, щоб ставалися такі погані речі, особливо з гарними людьми? Чому ті, хто праведні та служать Господу, не захищені від таких трагедій?”

Хоча ми не знаємо усіх відповідей, нам відомі важливі принципи, які дозволяють нам ставитися до трагедій з вірою і впевненістю у те, що для кожного з нас заплановане яскраве майбутнє. Деякі з найважливіших принципів є такими:

Перше, у нас є Батько на Небесах, Який знає та любить нас особисто і повною мірою розуміє наші страждання.

Друге, Його Син, Ісус Христос, є нашим Спасителем і Викупителем, Чия Спокута не лише приносить спасіння і піднесення, але й компенсує усі несправедливості життя.

Третє, план щастя, підготовлений нашим Батьком для Своїх дітей, включає в себе не лише доземне і земне життя, але також і вічне життя, і зокрема велике та славетне возз’єднання з тими, кого ми втратили. Усі несправедливості будуть виправлені, і ми будемо бачити з досконалою ясністю та матимемо безпомилкову перспективу і розуміння.

З обмеженої перспективи тих, хто не має знання, розуміння чи віри у план Батька,---які дивляться на світ лише крізь окуляри смертного життя з його війнами, насильством, хворобами та злом,---це життя може здаватися депресивним, хаотичним, несправедливим і полишеним сенсу. Провідники Церкви порівняли цю перспективу з баченням людини, яка входить у залу посеред п’єси на три дії³. Ті, хто не мають знання про план Батька, не розуміють, що сталося у першій дії, або під час передземного життя, і цілей, визначених там; вони також не розуміють пояснення і розв’язки, яка матиме місце у третій дії, тобто славетного здійснення плану Батька.

Багато людей не усвідомлюють, що відповідно до Його сповненого любові та всеохоплюючого плану ті, кому не поталанило без жодної вини з їхнього боку, не покарані навіки⁴.

За кілька місяців виповниться 100 років від того трагічного дня, коли затонув океанський лайнер Титанік. Жахливі обставини, що супроводжували цю страшну подію, відлунювали у людських серцях протягом всіх ста років відтоді, як вона сталася. Прихильники нового розкішного лайнера, висотою з 11-поверхову будівлю і довжиною у 3 футбольних поля⁵, самовпевнено і безпідставно стверджували, що Титаніку не страшні крижані води, повні айсбергів. Цей корабель мав бути, як вважали, непотоплюваним, і все ж він затонув у крижаних водах Атлантичного океану, а понад 1500 людей втратили своє земне життя⁶.

У багатьох відношеннях сам факт того, що Титаник затонув, є метафорою, якою можна проілюструвати життя і багато євангельських принципів. Це найкращий приклад того, як складно дивитися лише через окуляри цього смертного життя. Втрата людських життів була катастрофічною за своїми наслідками, але випадковою за природою. Вдивляючись у жахливі наслідки двох світових війн та відзначивши жалобну 10-ю річницю руйнування хмарочосів Всесвітнього торгового центру, ми бачили у наш час відблиски шоку, агонії та моральних викликів, якими супроводжуються події, спричинені злим застосуванням свободи вибору. Біль сімей, друзів та країн внаслідок цих трагедій, якою б не була їхня причина, має жахливе відлуння.

Щодо Титаніка, то були отримані уроки про небезпеку гордості та подорожей у небезпечних водах і того, “що Бог не дивиться на обличчя”⁷. На ньому подорожували люди з усіх верств суспільства. Дехто були багатими і відомими, наприклад, як Джон Джейкоб Естор; але там були й робітники, іммігранти, жінки, діти та члени команди⁸.

З Титаніком пов’язані принаймні дві історії, які стосуються святих останніх днів. Обидві ілюструють, як важко нам розуміти випробування, лихо та трагедії, і допомагають усвідомити, як ми можемо ставитися до них. Перша є прикладом вдячності за отримані нами благословення і те, що нам вдалося уникнути проблем. Вона про Алму Зонне, який пізніше служив генеральним авторитетом⁹. Він був моїм президентом колу, коли я народився в Логані, шт. Юта. Старійшина Зонне проводив зі мною співбесіду, щоб рекомендувати для служіння на місії. У ті часи всі потенційні місіонери проходили співбесіду з генеральним авторитетом. Він дуже сильно вплинув на моє життя.

Коли Алма був ще юнаком, у нього був друг на ім’я Фред, який був малоактивний у Церкві. Вони багато говорили про те, щоб відслужити на місії, і зрештою Алма переконав Фреда підготуватися і відслужити. Їх обох покликали до Британської місії. По завершенні їхнього служіння старійшина Зонне, секретар місії, забронював квитки на Титанік для себе, Фреда, та чотирьох інших місіонерів, які також завершили своє служіння¹⁰.

Коли настав час вирушати в подорож, з якоїсь причини Фред запізнився. Старійшина Зонне скасував бронювання для всіх шістьох квитків на новий розкішний лайнер, що вирушав у свою першу подорож, і забронював квитки на звичайний корабель, який відпливав наступного дня¹¹. Чотири місіонери, яким дуже кортіло повертатися на Титаніку, висловили своє розчарування. Старійшина Зонне сказав їм у відповідь перефразовані слова з історії про Йосипа і його братів у Єгипті, описаної у книзі Буття: “Як же ми можемо повернутися до наших сімей, коли юнака не буде з нами?”¹² Він пояснив своїм напарникам, що всі вони приїхали до Англії разом і мають повернутися додому теж разом. Коли старійшина Зонне згодом дізнався, що Титанік затонув, він з вдячністю сказав своєму другові Фреду: “Ти врятував моє життя”. Фред відповів: “Ні, це ти врятував моє життя, переконавши мене їхати на місію”¹³. Усі місіонери подякували Господу за те, що він їх зберіг¹⁴.

Іноді, як було у випадку зі старійшиною Зонне і його товаришами-місіонерами, великі благословення приходять до тих, хто вірний. Ми маємо бути вдячними за всі лагідні милості, які приходять у наше життя¹⁵. Ми не усвідомлюємо безлічі благословень, які отримуємо день у день. Надзвичайно важливо, щоб ми мали дух вдячності у наших серцях¹⁶.

У Писаннях ясно говориться: ті, хто праведні, наслідують Спасителя і дотримуються Його заповідей, процвітатимуть на землі. Невід’ємною складовою процвітання є присутність Духа у нашому житті¹⁷.

Однак праведність, молитва і відданість не завжди ведуть до щасливого кінця у смертному житті. Багатьом доведеться зазнати тяжких випробувань. Коли це стається, саме виявлення віри і прагнення благословень священства схвалюються Богом. Господь проголосив: “Старійшин … буде покликано, і вони будуть молитися за них і покладати руки на них у Моє ім’я; і якщо вони помруть, вони помруть для Мене, а якщо вони житимуть, вони житимуть для Мене”¹⁸.

Повчально, що друга, пов’язана з Титаніком, історія, яка стосується святих останніх днів, не мала щасливого завершення у земному житті. Ірен Корбетт було 30 років. Вона була молодою дружиною й матір’ю з Прово, шт. Юта. Вона була талановитою художницею і музикантом, а також вчителькою і медсестрою. Через потребу мати медичних фахівців у Прово, вона пройшла шестимісячний курс навчання акушерству в Лондоні. Вона дуже прагнула змінити світ на краще. Вона була уважною, вдумливою, молитовною і доблесною. Однією з причин, з яких вона вибрала саме Титанік для повернення до Сполучених Штатів, було те, що вона вважала, що подорожуватиме разом з місіонерами, а тому буде безпечніше. Ірен була однією з кількох жінок, які не вижили у тій жахливій трагедії. Більшість жінок і дітей розмістили у рятувальних човнах і зрештою врятували. Але рятувальних човнів вистачило не для всіх. Вважається, що вона не потрапила до рятувального човна через те, що надавала допомогу багатьом пасажирам, травмованим після зіткнення з айсбергом¹⁹.

Існує багато видів викликів. Завдяки деяким ми набуваємо необхідного досвіду. Небажані результати у цьому смертному житті не свідчать про нестачу віри чи недосконалість усього плану нашого Небесного Батька. Вогонь плавильника є реальним, і риси характеру та праведність, загартовані у горнилі страждань, вдосконалюють і очищують нас та готують до зустрічі з Богом.

Коли пророк Джозеф Сміт був в’язнем у тюрмі в Ліберті, Господь проголосив йому, що на людство чекають численні лиха. Зокрема, Спаситель сказав: “Якщо тебе буде скинуто в глибину; і якщо великі хвилі, що здіймаються, вчинятимуть змову проти тебе; якщо шалені вітри стануть твоїми ворогами; … і всі елементи з’єднаються, аби заступити шлях; … все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо”²⁰. Спаситель завершив настанову такими словами: “Твої дні відомі, і твої літа не буде скорочено; отже, не бійся … бо Бог буде з тобою на віки вічні”²¹.

Деякі виклики стаються внаслідок застосування свободи вибору іншими людьми. Свобода вибору вкрай необхідна для особистого духовного зростання і розвитку. Погана поведінка є одним із варіантів застосування цієї свободи. Полководець Мороній пояснив це дуже важливе вчення: “Господь допускає, щоб праведних було вбито, щоб Його правосуддя і вироки зійшли на злочестивих”. Він чітко зазначив, що праведні не втрачені, але вони “входять до покою Господа Бога свого”²². Злочестивим доведеться відповідати за вчинені ними злодіяння²³.

Іноді виклики виникають внаслідок недотримання Божих законів. Проблеми зі здоров’ям, спричиненні палінням, вживанням алкоголю та наркотиків, приголомшують своїми масштабами. Ув’язнення в тюрмах та в’язницях через злочини, скоєні у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, також є дуже поширеним²⁴.

Значною також є кількість розлучень внаслідок подружньої невірності. Багатьох з цих випробувань і лих можна було б уникнути, якби люди дотримувалися Божих законів²⁵.

Мій улюблений президент місії, старійшина Меріон Д. Хенкс (який помер у серпні), просив нас, місіонерів, завчити напам’ять вислів, щоб чинити опір викликам земного життя: “Ні шанс, ні доля, ні фатальність не перешкодять, не завадять душі, яка рішучість має, яка бере відповідальність”²⁶.

Він визнавав, що цей вислів стосується не всіх викликів, які постають перед нами, але він цілковито стосується духовних викликів. Його порада стала дуже цінною для мене у житті.

Однією з причин жахливої загибелі людей на Титаніку була недостатня кількість рятувальних човнів. Незалежно від того, яких би випробувань ми не зазнавали у цьому житті, Спасителева Спокута забезпечує рятівним човном кожного. Для тих, хто вважає, що випробування, яких вони зазнають, несправедливі, Спокута компенсує усі несправедливості життя²⁷.

Перед тими, хто втратив рідних, є особливий виклик---не зосереджуватися на втрачених можливостях у цьому житті. Часто ті, хто помирають у ранньому віці, виявляли значні здібності, мали інтереси і таланти. З нашим обмеженим розумінням ми оплакуємо те, що не буде здійснено, і ті пісні, які не будуть проспівані. Про це кажуть, що людина померла з музикою в душі, яку не зіграла. Музика у цьому випадку---це метафора, що означає будь-який нереалізований потенціал. Іноді люди докладають значних зусиль у підготовці, але не мають можливості зіграти це у смертному житті²⁸. В одній з найбільш часто цитованих класичних поем Томаса Грея “Елегія, написана надворі сільської церкви” йдеться саме про такі втрачені можливості:

Багато квіток народжуються, щоб квітнути там,

Де немає людських очей, які б милувалися ними²⁹.

Втрачені можливості можуть стосуватися сім’ї, професії, талантів, досвіду чи чогось іншого. Саме так сталося у випадку з сестрою Корбетт. Були пісні, яких вона не проспівала, і потенціал, який вона не реалізувала у цьому земному житті. Але, дивлячись крізь широкі й прозорі окуляри євангелії, а не через окуляри, які обмежують погляд лише цим земним життям, ми знаємо про велику вічну нагороду, обіцяну люблячим Батьком у Його плані. Як навчав апостол Павло: “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!”³⁰ Один з рядків улюбленого гімну приносить втіху, мир і ясне розуміння: “Ця пісня лине в Небеса, і чує Бог її”³¹.

Спаситель сказав: “Отже, нехай ваші серця буде втішено. … Будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”³². Ми маємо Його обіцяння про те, що ми з нашими дітьми співатимемо “пісні вічної радості”³³. В ім’я Ісуса Христа, нашого Спасителя, амінь.