Привілей молитися
Дж. Девн Корніш
Сімдесятник
Молитва є одним із найцінніших дарів Бога людині.
Мої любі сестри і брати, Бог, наш Батько, не є почуттям або ідеєю чи силою. Він є святою особою, котра, як навчають Писання, має обличчя, руки і прославлене безсмертне тіло. Він реальна особа, Він знає кожного з нас особисто, і Він любить нас, кожного з нас. Він бажає благословити нас.
Ісус сказав:
“Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?
Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?
Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати,---скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” (Матвій 7:9–11).
Мабуть цю думку допоможе проілюструвати приклад з особистого досвіду. Коли я був молодим лікарем і проходив інтернатуру в Бостонській дитячій лікарні, то працював там до пізнього вечора і добирався до лікарні й до нашого дому в Уотертауні, шт. Масачусетс, переважно на велосипеді, оскільки автомобіль був потрібен моїй дружині й дітям. Одного вечора я їхав додому після тривалого чергування, втомлений, голодний і дещо збентежений. Я знав, що коли я приїду додому, моя сім’я і наші четверо маленьких дітей потребуватимуть не лише мого часу й енергії, але і гарного настрою. Але мені, якщо чесно, було важко навіть тиснути на педалі.
Мій маршрут пролягав повз закусочну, де продавалася смажена курятина, і я відчув, що буду набагато менш голодним і втомленим, якщо по дорозі додому зупинюся заради шматочка курки. Я знав, що у них був розпродаж курячих ніжок за ціною 29 центів кожна, але коли перевірив вміст свого гаманця, то побачив лише монету у п’ять центів. Їдучи далі, я розповів Господу про мою ситуацію і попросив, чи не міг би Він у Своєму милосерді дати мені можливість знайти на узбіччі монету вартістю 25 центів. Я сказав Йому, що мені це потрібно не як знамення, але я був би щиро вдячний, аби Він вирішив дати мені це милостиве благословення.
Я почав більш уважно вдивлятися в узбіччя, але нічого не бачив. Намагаючись усю дорогу підтримувати в собі віру, але одночасно і смирення, я під’їхав до закусочної. Потім майже прямо через дорогу від місця, де продавалися кури, я побачив на землі четвертак. Із вдячністю і полегшенням я його підняв, купив ніжку, смакував її кожну часточку і щасливо поїхав додому.
У Своїй милості Бог небес, Творець і Правитель усього, що існує, почув молитву про дуже маленьку річ. Ми можемо поцікавитися, чому Він міг приділити увагу чомусь настільки незначному. Мій досвід змушує мене вірити, що наш Небесний Батько настільки любить нас, що речі, які є важливими для нас, стають важливими для Нього лише тому, що Він любить нас. Наскільки ж більше Він прагне допомогти нам із більш значними праведними речами, про які ми просимо (див.3 Нефій 18:20)?
Маленькі діти, а також молодь і дорослі, будь ласка, вірте в те, як надзвичайно сильно ваш люблячий Небесний Батько бажає благословити вас. Але оскільки Він не буде забирати нашу свободу вибору, ми маємо попросити Його про допомогу. Це, як правило, відбувається у молитві. Молитва є одним із найцінніших дарів Бога людині.
Якось Ісусові учні попросили: “Господи, навчи нас молитися” (Лука 11:1). У відповідь Ісус дав нам приклад, завдяки якому ми можемо зрозуміти ключові принципи молитви (див. Рассел М. Нельсон, “Уроки з Господніх молитов”, Ліягона, трав. 2009, сс. 46--49; див. також Матвій 6:9–13; Лука 11:1–4). За прикладом Ісуса:
Ми починаємо зверненням до нашого Небесного Батька: “Отче наш, що єси на небесах” (Матвій 6:9; Лука 11:2). Це наш привілей звертатися напряму до нашого Батька. Ми не молимося жодній іншій істоті. Пам’ятайте, що нам порадили уникати повторень, а також занадто частого повторення імені Батька під час молитви1.
“Нехай святиться Ім’я Твоє” (Матвій 6:9; Лука 11:2). Ісус звертається до Свого Батька у дусі поклоніння, визнаючи Його велич, прославляючи Його і висловлюючи подяку. Воістину, таке благоговіння перед Богом і складання щирих і конкретних подяк є одним із ключових елементів дієвої молитви.
“Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя” (Матвій 6:10; Лука 11:2). Ми щиро визнаємо нашу залежність від Господа і висловлюємо бажання виконувати Його волю, навіть якщо Його воля не співпадає з нашою. Англомовний біблійний довідник містить пояснення: “Молитва---це дія, завдяки якій воля Батька і воля дитини узгоджуються. Мета молитви не змінити волю Бога, але забезпечити для себе і для інших благословення, які Бог уже бажає дати, але за умови, що ми попросимо про них” (Bible Dictionary, “Prayer”).
“Хліба нашого насущного дай нам сьогодні” (Матвій 6:11; див. також Лука 11:3). Ми просимо про ті речі, яких бажаємо від Господа. Чесність є важливою передумовою для того, щоб просити щось у Бога. Було б не зовсім чесно, наприклад, просити у Бога допомоги під час контрольної роботи у школі, якщо я не був уважним на уроках, не виконував домашні завдання і не готувався до цієї контрольної. Часто, коли я молюся, Дух заохочує мене визнати, що є ще речі, які я маю зробити, аби отримати допомогу, про яку прошу Господа. У цьому випадку я повинен взяти на себе зобов’язання і виконати свою частину роботи. Це буде всупереч законам небес, якщо Господь робитиме для нас те, що ми можемо зробити для себе самі.
“І прости нам довги наші” (Матвій 6:12), або в іншому варіанті: “І прости нам наші гріхи” (Лука 11:4). Суттєво важливий, але іноді забутий елемент особистої молитви---це покаяння. Для того, щоб покаяння спрацювало, воно має бути конкретним, глибоким і тривалим.
“Як і ми прощаємо винуватцям нашим” (Матвій 6:12; див. також Лука 11:4). Спаситель чітко пов’язав прощення наших гріхів із пробаченням тих, хто неправильно вчинив щодо нас. Іноді несправедливість, вчинена щодо нас, є дуже, дуже болісною і її може бути дуже важко пробачити чи забути. Я дуже вдячний за втіху і зцілення, які я знайшов у Господньому запрошенні не тримати в собі наші образи і віддати їх Йому. В Ученні і Завітах, у 64-му розділі, Він сказав:
“Я, Господь, прощатиму того, кого прощатиму, але від вас вимагається прощати всіх людей.
І вам слід сказати у своїх серцях---нехай Бог розсудить між мною і тобою і нагородить тебе згідно з твоїми вчинками” (вірші 10–11).
Потім ми маємо повністю забути про цю проблему, передавши відповідальність за неї Господу, якщо бажаємо бути зціленими.
“І не дозволь, щоб нас вводили у спокусу, але визволи нас від зла” (ПДС, Матвій 6:13 ). Таким чином, у наших молитвах ми можемо починати захисний процес одягання повної Божої зброї (див. Ефесянам 6:11; УЗ 27:15) на початку нового дня і просити допомогти нам впоратися з тими справами, які можуть постати перед нами й іноді викликають острах. Будь ласка, мої друзі, не забувайте просити Господа захищати вас і бути з вами.
“Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки” (Матвій 6:13). Наскільки ж це повчально, що Ісус завершив цю молитву, знову прославляючи Бога і висловлюючи Своє благоговіння перед Батьком і покірність Йому. Коли ми дійсно віримо, що Бог управляє Своїм царством і що Він має усю силу й усю славу, ми визнаємо, що Він дійсно контролює все, що Він любить нас досконалою любов’ю, і що Він бажає нашого щастя. Я зрозумів, що одним із секретів радісного життя є усвідомлення наступного: щастя, яке приходить, коли я роблю щось у Господній спосіб, є більшим, ніж коли я роблю це по-своєму.
Існує ризик того, що людина може не відчувати себе достатньо гідною, щоб молитися. Ця думка приходить від того злого духа, який навчає нас не молитися (див. 2 Нефій 32:8). Думати, що ми занадто грішні, аби молитися, це трагедія, і це майже те саме, що дуже хворій людині вірити, що вона занадто хвора, аби звернутися до лікаря.
Ми не повинні вважати, що будь-яка молитва, незалежно від її щирості, буде дієвою, якщо ми лише промовимо її. Ми маємо не лише промовляти наші молитви, ми маємо також жити за ними. Господь набагато більше задоволений людиною, яка молиться, а потім працює, ніж людиною, яка лише молиться. Так само як і ліки, молитва спрацьовує лише в тому випадку, якщо ми використовуємо її згідно з інструкцією.
Кажучи, що молитва це приємний привілей, я говорю це не лише тому, що я вдячний за можливість спілкуватися з Небесним Батьком і відчувати під час молитви Його Дух. А також і тому, що Він дійсно відповідає і промовляє до нас. Звичайно ж, як правило, Він промовляє до нас не таким голосом, який ми можемо чути. Президент Бойд К. Пекер пояснив: “Цей приємний тихий голос натхнення приходить швидше як почуття, а не як звук. Чисте знання може бути передане в розум. … Цей провід приходить як думки, як почуття через підказки й натхнення” (“Молитва і підказки”, Ліягона, лист. 2009, с. 44).
Іноді здається, що ми не отримуємо відповіді на наші щирі й палкі молитви. Треба мати віру, щоб пам’ятати, що Господь відповідає у Свій час і спосіб, щоб благословити нас якомога більше. Або якщо ми замислимося глибше, то у багатьох випадках зрозуміємо, що самі вже добре знаємо, що нам слід робити.
Будь ласка, не розчаровуйтеся, якщо у вас не все одразу вийде. Так само як і у вивченні іноземної мови, тут необхідні практика і зусилля. Проте, будь ласка, будьте певні, що ви можете засвоїти мову Духа, і коли це здійсниться, то дасть вам велику віру і силу у праведності.
Я дуже ціную пораду нашого улюбленого пророка, Президента Томаса С. Монсона, який сказав: “Тим, хто чує зараз мій голос, хто бореться зі своїми великими й малими труднощами і випробуваннями, я кажу: молитва---це постачальник духовної сили; це паспорт до миру. Молитва---це засіб, яким ми досягаємо свого Батька на Небесах, Який любить нас. Говоріть з Ним у молитві, а потім прислухайтесь до відповіді. Завдяки молитві відбуваються дива” (“Будьте найкращими”, Ліягона, трав. 2009, с. 68).
Я глибоко вдячний за привілей звертатися до мого святого Небесного Батька в молитві. Я вдячний за безліч разів, коли Він чув мене і відповідав. Оскільки Він відповідає мені, іноді в провісний і чудесний спосіб, я знаю, що Він живе. Я також смиренно свідчу, що Ісус, Його святий Син,---наш живий Спаситель. Це Його Церква і царство на землі; ця робота істинна. Томас С. Монсон, за якого ми палко молимося, є Його пророком. І про це я свідчу з цілковитою впевненістю, в ім’я Ісуса Христа, амінь.