Багаття нашої віри
Для тих, хто прагне, не чинить спротиву, живе заради цього, світанок віри, іноді поступово, однак настане або може повернутися.
Дорогі брати і сестри, як дивовижно те, що ми отримуємо через Президента Рассела М. Нельсона та наших церковних провідників неперервне одкровення з небес, яке заохочує нас жити усім своїм серцем, розумом і силою по-новому, більш праведно1, як вдома, так і у церкві.
Чи була коли-небудь у вас можливість робити те, до чого, як вам здавалося, ви не готові або нездатні, однак були благословенні за спробу?
У мене була. Ось приклад.
Кілька років тому старійшина Річард Г. Скотт, член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дуже лагідно мені запропонував: “Герріте, чи не хотів би ти зі мною помалювати акварельними фарбами?”
Старійшина Скотт сказав, що малювання допомагало йому спостерігати і творити. Він писав: “Спробуйте щось створити, навіть якщо результат буде скромним. … Творчість може дати поштовх духові вдячності за життя і за якості, якими Господь вас обдарував. … Якщо ви обираєте мудро, то це не повинно поглинати багато вашого часу”2.
Президент Айрінг каже, що його художні роботи вмотивовані “почуттям любові”, у тому числі “любові до Творця, Який сподівається, що Його діти стануть схожими на Нього---вони творитимуть і будуватимуть”3. Творчі роботи президента Айрінга відкривають “унікальний, духовний погляд на свідчення і віру”4.
Витвори мистецтва президента Бойда К. Пекера ілюструють основоположне євангельське послання: “Бог є Творцем небес і землі, і всього, що на них; вся природа свідчить про це божественно скероване сотворіння; існує повна гармонія між природою, наукою і євангелією Ісуса Христа”5.
Алма свідчить: “Все вказує на те, що Бог є”6. Діти Початкового товариства співають: “Коли я почую птаха спів чи неба побачу блакить, … радію, що Батько Небесний створив дивний світ, щоб міг жити в нім я”7. Письменник Віктор Гюго звеличує “дивовижний взаємозв’язок між істотами і речами у цьому нерозривному цілому---від сонця до мурахи. … Усі птахи, які літають, тримають у дзьобиках нитку вічності. … А туманність---це мурашник із зірок”8.
І це повертає нас знову до запрошення старійшини Скотта.
“Старійшино Скотт,---сказав я,---мені хотілося б стати більш спостережливим і творчим. Я із захопленням уявляю, як Небесний Батько малює хмари і передає всі відтінки неба та води. Але---і тут була довга пауза,---старійшино Скотт,---сказав я,---я не вмію малювати акварельними фарбами. Боюся, що спроба мене навчати принесе вам розчарування”.
Старійшина Скотт усміхнувся, і ми домовилися зустрітися. У призначений день він приготував папір, фарби і пензлі. Він зробив ескіз і допоміг мені змочити папір.
Моделлю для нас послужила його прекрасна акварель, яка називається Багаття при заході сонця. Під час малювання ми розмовляли про віру---про те, що коли відчуваємо світло і тепло багаття, ми залишаємо темряву й непевність позаду---і про те, як іноді довгими самотніми ночами наше багаття віри може давати нам надію та впевненість. І світанок дійсно настає. Наше багаття віри---наші спогади, досвід і спадок віри в Божу доброту й лагідні милості в нашому житті---зміцнює нас упродовж ночі.
Моє свідчення є таким: для тих, хто прагне, не чинить спротиву, живе заради цього, світанок віри, іноді поступово, однак настане або може повернутися. Світло з’явиться, якщо ми його хочемо і прагнемо, якщо ми терплячі й виконуємо Божі заповіді, якщо ми відкриті для Божої благодаті, зцілення й завітів.
Коли ми почали малювати, старійшина Скотт підбадьорював мене: “Герріте, навіть після одного уроку ти намалюєш те, що захочеш зберегти й запам’ятати”. Старійшна Скотт був правий. Я трепетно зберігаю акварельний малюнок нашого багаття віри, яке допоміг мені намалювати старйшина Скотт. Мої художні здібності були й залишаються дуже скромними, але думки про багаття віри можуть підбадьорювати нас у п’ять способів.
По-перше, багаття віри може заохочувати нас знаходити радість у розвитку позитивної творчості.
Коли ми уявляємо, вивчаємо або робимо щось нове й хороше---це приносить радість. Це особливо стосується поглиблення віри й довіри до Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа. Ми не можемо любити себе достатньо сильно, аби спасти себе. Але Небесний Батько любить нас більше і знає нас краще, ніж ми любимо чи знаємо себе. Ми можемо довіряти Господу й не покладатися на власне розуміння9.
Чи траплялося так, що ви були єдиною особою, кого не запросили на чийсь день народження?
Чи траплялося, що вас вибирали останнім або не вибирали, коли підбирали команду?
Чи коли-небудь ви готувалися до контрольної в школі, співбесіди для отримання роботи, можливості, якої ви дуже сподівалися---і вам здавалося, що у вас повний провал?
Чи ви коли-небудь молилися про стосунки, які, з певної причини, закінчилися нічим?
Чи було у вас хронічне захворювання, чи залишав вас супутник життя, чи відчували ви гострий сум за сім’єю?
Спаситель знає наші обставини. Коли ми виявляємо Богом дану свободу волі, докладаємо всі свої здібності в смиренні й вірі, наш Спаситель, Ісус Христос, може допомогти нам у наших бідах і радостях. Віра включає бажання і вибір вірити. Віра також основується на послуху Божим заповідям, даним для нашого благословення, якщо ми йдемо Його шляхом завітів.
Якщо ми відчували або відчуваємо непевність, самотність, сум, злість, занепад, розчарування або відстороняємося від Бога і Його відновленої Церкви, нам, можливо, доведеться докласти додаткових зусиль і віри, щоб знову вийти на Його шлях завітів. Але це того варте! Будь ласка, прийдіть або поверніться до Господа Ісуса Христа! Божа любов сильніша за узи смерті---тілесної або духовної10. Спокута Спасителя є безкінечною і вічною. Кожен з нас сходить на манівці і помиляється. Ми можемо на якийсь час загубити шлях. Бог з любов’ю запевняє нас---якими б ми не були або що б ми не робили,---що немає точки неповернення. Він чекає і готовий розкрити нам обійми11.
По-друге, багаття віри може заохочувати нас служити по-новому, більш піднесено, сильніше відчуваючи Духа.
Це супроводжується чудесами і благословенням належності до завіту, коли ми відчуваємо Божу любов і прагнемо служити іншим у цьому дусі.
Разом з сестрою Гонг ми нещодавно познайомилися з батьком і сім’єю, яка була благословлена вірним братом-носієм священства, який прийшов до свого єпископа і запитав чи він (брат-носій священства) може бути напарником у домашньому вчителюванні з батьком тієї сім’ї. Той батько не був активним і не цікавився домашнім вчителюванням. Але коли змінилося серце батька, він разом з люблячим братом-носієм священства почав відвідувати призначені їм сім’ї. Після одного такого відвідування його дружина---яка і сама в той час не ходила до церкви---запитала свого чоловіка, як ідуть справи. Батько відповів: “Мабуть, я щось відчув”,—а потім пішов на кухню, щоб випити пива12.
Але одне змінювалося іншим: приємні несподівані події в житті, служіння, зміна сердець, заняття з підготовки до відвідування храму, відвідування церкви, запечатування всією сім’єю в святому храмі. Уявіть, яку вдячність відчувають діти й онуки до своїх батька і матері й до брата---напарника у служінні,---який прийшов як друг і напарник їхнього батька, щоб любити інших і служити їм.
І третє заохочення до того, як підтримувати багаття віри: радість творчості в євангелії відчувається тоді, коли ми прагнемо любити Господа й інших усім своїм серцем і душею.
Писання закликають нас покласти все, чим ми є і чим станемо, на олтар любові й служіння. У книзі Повторення закону в Старому Завіті нас зобов’язують: “люби Господа, Бога твого” всім своїм серцем, душею і силою13. Ісус Навин закликає “любити Господа, Бога вашого, … ходити всіма Його дорогами, … додержувати Його заповіді, … линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею”14.
У Новому Завіті Спаситель стверджує дві великі заповіді: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе”15.
У Книзі Мормона, ще одному свідченні про Ісуса Христа, цар Веніямин трудився, “докладаючи зусилля всієї могутності свого тіла і здібності всієї своєї душі”, і встановив мир на землі16. В Ученні і Завітах, як про це знає кожен місіонер, Господь просить нас служити Йому всім “серцем, … могутністю, розумом і силою”17. Коли святі прийшли в округу Джексон, Господь наказав їм зберігати Суботній день у святості, виявляючи любов до “Господа Бога твого всім своїм серцем, усією своєю могутністю, розумом і силою; і в імʼя Ісуса Христа служи[ти] Йому”18.
Ми радіємо запрошенню присвятити всю свою душу тому, щоб шукати вищих, більш праведних способів любити Бога і любити людей навколо себе та зміцнювати свою віру в Небесного Батька й Ісуса Христа у своєму серці, в своїх домівках та в церкві.
Четверте, багаття віри заохочує нас встановлювати регулярні взірці праведного життя, які поглиблюють віру й духовність.
Ці праведні звички, повсякденний праведний розпорядок життя, з молитвою встановлені взірці можуть включати молитву; вивчення Писань; піст; згадування про нашого Спасителя і завіти під час обряду причастя; поширення благословень євангелії шляхом місіонерської, храмової та сімейно-історичної роботи й іншого служіння; вдумливе ведення особистого щоденника тощо.
Коли праведні взірці й духовні прагнення поєднуються, час і вічність переплітаються. Духовне світло й життя настають, коли відданість релігійним переконанням наближає нас до Небесного Батька й Ісуса Христа. Якщо ми любимо дух і букву закону, те, що належить вічності зможе зрошувати наші душі, як роса з небес19. Щоденний послух і оновлення води життя допомагають нам знаходити відповіді, віру і силу, щоб реагувати на повсякденні випробування і можливості з євангельським терпінням, баченням і радістю.
По-п’яте, якщо ми дотримуємося найкращих з усталених взірців, у той же час шукаючи нових та більш піднесених способів любити Бога і допомагати собі та іншим підготуватися до зустрічі з Ним, наше багаття віри може заохочувати нас пам’ятати про те, що вдосконалення---у Христі, а не в нас самих чи в перфекціонізмі світу.
Запрошення Бога сповнені любові й можливостей, бо Ісус Христос---це “дорога, і правда, і життя”20. Тих, хто почувається переобтяженими, Він запрошує: “Прийдіть до Мене”, а тим, хто приходить до Нього, Він обіцяє:“Я вас заспокою”21. “Прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в Ньому, … люб[іть] Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді Його благодаті буде достатньо вам, щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі” 22.
У цьому запевнені---“щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі”---міститься також втіха, мир і обіцяння, що ми можемо продовжувати йти вперед з вірою та впевненістю в Господі, навіть якщо все йде не так, як ми надіялися, сподівалися або, можливо, заслужили---і не через власні помилки---навіть після того, як зробили все, що могли.
У різні періоди й різним чином ми всі почуваємося невідповідними, невпевненими, можливо, недостойними. Однак докладаючи щирих зусиль, щоб любити Бога і служити нашому ближньому, ми відчуваємо Божу любов і необхідне натхнення, щоб їхнє і наше життя рухалося новим, більш праведними шляхом.
Зі співчуттям наш Спаситель заохочує нас і обіцяє, що ми можемо “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей”23. Учення про Христа, про Спасителеву Спокуту і щире дотримання Його шляху завітів може допомогти нам пізнавати Його істини й зробити нас вільними24.
Я свідчу, що повноту Його євангелії та Його план щастя відновлено, і вони викладаються в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, у Святому Писанні й пророками, починаючи з Джозефа Сміта й закінчуючи Президентом Расселом М. Нельсоном у наш час. Я свідчу, що Його шлях завітів веде до найбільшого дару, обіцяного нашим люблячим Небесним Батьком: “Ви будете мати вічне життя”25.
Нехай його благословення і тривала радість будуть нашими, коли ми запалюватимемо свої серця, надію та зобов’язання від багаття віри. Про це я молюся у святе ім’я Ісуса Христа, амінь.