Взяти на себе ім’я Ісуса Христа
Давайте віддано візьмемо на себе ім’я Ісуса Христа---будемо бачити так, як бачить Він, служити так, як служить Він, і вірити, що Його благодаті достатньо.
Мої брати та сестри, нещодавно, коли я розмірковував над закликом Президента Рассела М. Нельсона використовувати ту назву Церкви, яка була дана через одкровення, я звернувся до опису, де Спаситель пояснював нефійцям, як називати Церкву1. Коли я читав слова Спасителя, мене вразило те, що Він також сказав людям “ви маєте взяти на себе імʼя Христа”2. Це примусило мене поглянути на себе та запитати: “Чи я беру на себе ім’я Спасителя так, як Він би хотів, аби я зробив?”3. Сьогодні я би хотів поділитися деякими думками, які я отримав у відповідь на своє запитання.
По-перше, взяти на себе ім’я Христа означає, що ми будемо віддано прагнути бачити так, як бачить Бог4. Як же бачить Бог? Джозеф Сміт сказав: “У той час, як одна частина людства немилосердно судить і засуджує іншу, Величний Батько Всесвіту дивиться на всю людську сім’ю поглядом батька і турбується про неї, як батько”, тому що “Його любов [є] невимірною”5.
Декілька років тому померла моя старша сестра. У неї було непросте життя. Їй було важко жити за євангелією, і вона ніколи не була дійсно активною. Від неї пішов чоловік, залишивши її з чотирма малими дітьми. Увечері, коли вона помирала, в одній кімнаті разом із її дітьми я дав їй благословення, щоб вона мирно повернулася додому. В той момент я усвідомив, що я надто часто бачив життя моєї сестри через призму її випробувань і неактивності. Коли того вечора я поклав руки їй на голову, я відчув суворий докір від Духа. Мене було примушено гостро усвідомити її чесноти та дозволено побачити її так, як бачив її Бог---не як людину, у якої є труднощі з євангелією і життям, а як людину, якій довелося долати важкі проблеми, яких у мене не було. Я побачив її як величну матір, яка, попри величезні перешкоди, виховала чотирьох прекрасних, чудових дітей. Я побачив її як подругу нашої матері, яка приділяла час, щоб піклуватися про неї і бути для неї напарницею після смерті нашого батька.
Я вірю, що під час того останнього вечора з моєю сестрою Бог запитав мене: “Хіба ти не бачиш, що всі оточуючі---це священні істоти?”
Бригам Янг навчав:
“Я бажаю донести до Святих, … що ви маєте сприймати чоловіків і жінок такими, які вони є, а не сприймати їх такими, які ви є6.
Дуже часто говорять---“Така-то людина вчинила неправильно і не може називатися Святою”. … Ми чуємо, що хтось лається і бреше … [або] порушує день суботній. … Не судіть таких людей, бо ви не знаєте намірів Господа стосовно них. … [Радше] допомагайте їм нести їхні тягарі”7.
Чи може хтось з вас уявити, що Спаситель дозволить вам і вашим тягарям лишитись непоміченими для Нього? Спаситель однаково сприймав як самарянина, так і перелюбницю, митаря, прокаженого, психічно хворого і грішника. Всі вони були дітьми Його Батька. Всіх їх слід було викупити.
Чи можете ви уявити, щоб Він відвернувся від когось, хто має сумніви щодо свого місця у Божому царстві або від будь-кого, хто від чогось страждає?8 Я не можу. В очах Христа кожна душа є безмежно цінною. Ніхто не приречений на невдачу. Вічне життя можливе для кожного9.
Завдяки докору від Духа біля ліжка моєї сестри, я засвоїв великий урок: коли ми бачимо так, як бачить Він, ми отримуємо подвійну перемогу---викуплення тих, з ким ми взаємодіємо, і викуплення нас самих.
По-друге, щоб взяти на себе ім’я Христа, ми повинні не тільки бачити так, як бачить Бог, але й виконувати Його роботу і служити так, як служив Він. Ми живемо за двома великими заповідями, підкоряємося Божій волі, збираємо Ізраїль і даємо нашому світлу “світити перед людьми”10. Ми отримуємо і живемо за завітами і обрядами Його відновленої Церкви11. Коли ми це робимо, Бог дає нам силу згори, щоб ми благословляли себе, свої сім’ї і життя інших людей12. Запитайте себе: “Чи знаю я когось, кому не потрібні сили небес у житті?”
Бог буде творити дива серед нас, якщо ми освячуватимемо себе13. Ми освячуємо себе, очищаючи свої серця14. Ми очищаємо свої серця, слухаючи Його15, каючись в своїх гріхах16, стаючи наверненими17 і люблячи так, як Він любить18. Спаситель запитав нас: “Коли-бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте?”19
Недавно я дізнався про подію в житті старійшини Джеймса Е. Талмейджа, яка примусила мене зупинитися і замислитися про те, як я люблю і служу людям, що оточують мене. Будучи молодим викладачем, перш ніж стати апостолом, посеред смертельної епідемії дифтерії 1892 року, старійшина Талмейдж дізнався про хвору родину незнайомців, яка не належала до Церкви і мешкала поряд з ним. Ніхто не хотів ризикувати і заходити в інфікований дім. Проте старійшина Талмейдж негайно пішов туди. Він знайшов чотирьох дітей: дитину двох з половиною років мертву на ліжку, дітей п’яти і десяти років із жахливим болем, і знесилену тринадцятирічну дитину. Батьки страждали від горя і виснаження.
Старійшина Талмейдж одягнув мертвих і живих, підмів у кімнатах, виніс забруднений одяг, спалив огидне ганчір’я, вкрите хворобою. Він працював увесь день і знову повернувся наступного ранку. Десятирічна дитина померла вночі. Він підняв і тримав на руках п’ятирічну дитину. Вона закашляла кривавим слизом все його обличчя й одяг. Він написав: “Я просто не міг відпустити її”, і він тримав її, доки вона не померла у нього на руках. Він допоміг поховати всіх трьох дітей і попіклувався про їжу і чистий одяг для роздавленої горем сім’ї. Повернувшись додому, брат Талмейдж знищив свій одяг, вимився у цинковому розчині, ізолював себе від своєї родини і переніс м’яку форму цієї хвороби20.
Стільки життів навколо нас знаходяться у небезпеці. Члени Церкви беруть на себе ім’я Спасителя, стаючи святими і служачи всім, незалежно від їхнього становища---роблячи це, ми рятуємо життя21.
Зрештою, я вірю, що, аби взяти на себе Його ім’я, ми повинні довіряти Йому. На зборах, які я відвідав одної неділі, до мене підійшла молода жінка з таким питанням: “Ми з моїм хлопцем недавно розірвали стосунки, і він вирішив залишити Церкву. Він каже мені, що ніколи не був щасливішим. Як це можливо?”
Спаситель відповів на це запитання, коли звертався до нефійців: “Але якщо [ваше життя] не збудовано на Моїй євангелії, а збудовано на діяннях людей або на діяннях диявола, істинно кажу Я вам, [ви будете мати] радість на час, а поступово приходить кінець”22. Просто не існує тривалої радості поза євангелією Ісуса Христа.
На тих зборах, однак, я думав про багатьох хороших людей, яких я знаю, яким важко через великі тягарі і заповіді, що, в кращому випадку, здаються їм страшними. Я запитав себе: “Що ще Спаситель може сказати їм?”23 Я думаю, Він би запитав: “Ти довіряєш мені?”24 Жінці, яка страждала на кровотечу, Він сказав: “Твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!”25
Один з моїх улюблених уривків з Писань---це Іван 4:4, де написано: “І потрібно було Самарію Йому переходити”.
Чому я люблю цей уривок? Тому що Ісус не повинний був переходити Самарію. Юдеї Його часів зневажали самарян і обходили Самарію десятою дорогою. Але Ісус вирішив туди піти і вперше проголосити перед усім світом, що Він---обіцяний Месія. Щоб донести це, Він не просто обрав групу вигнанців, але й жінку---і не просто будь-яку жінку, а жінку, яка жила у гріху---людину, яка в ті часи вважалася за найменшу з найменших. Я думаю, що Ісус зробив так, аби кожен з нас міг завжди розуміти, що Його любов величніша за наші страхи, наші рани, наші залежності, наші сумніви, наші спокуси, наші гріхи, наші розбиті сім’ї, нашу депресію і тривогу, наші хронічні хвороби, нашу бідність, наші травми, наш розпач і нашу самотність26. Він бажає, аби всі знали, що немає нічого і немає жодного, кого б Він не зміг зцілити або привести до вічної радості27.
Його благодаті достатньо28. Він один спустився нижче всього. Сила Його Спокути---це сила подолати будь-який тягар в нашому житті29. Послання, що стосується жінки біля криниці, полягає в тому, що Він знає наші життєві ситуації30, і ми завжди можемо йти з Ним, незалежно від нашого становища. Їй і кожному з нас Він каже: “А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, а [матиме] джерело тієї води, що тече в життя вічне”31.
Серед будь-яких життєвих подорожей навіщо вам відвертатися від єдиного Спасителя, Який має всю силу зцілити та визволити вас? Яку б ціну ви не мусили заплатити, аби довіряти Йому, це того варте. Мої брати і сестри, давайте вирішимо збільшувати свою віру в Небесного Батька і нашого Спасителя, Ісуса Христа.
З глибини своєї душі я свідчу, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є Церквою Спасителя, яку скеровує живий Христос через істинного пророка. Я молюся, щоб ми віддано взяли на себе ім’я Ісуса Христа---бачили так, як бачить Він, служили так, як служить Він, вірили, що Його благодаті достатньо, щоб привести нас додому і до вічної радості. В ім’я Ісуса Христа, амінь.