Впустіть світло у своє життя
Багатьом з вас важко визначитися в житті. Декому може бути цікаво: “А що ж приготувало мені майбутнє?” Світ повний привабливих спокус. Це пантеличить. Можливо, дехто з вас не тільки сумнівається у напрямку свого руху, але й ставить під сумнів свою справжню цінність. Дозвольте запевнити вас: я вірю всім серцем, що ви—обране покоління.
Я говоритиму про вихід з темряви до світла. Михей сказав: “Хоч сиджу я в темноті, та Господь мені світло” (Михей 7:8).
Як ми отримуємо світло
Ми отримуємо світло від Господа. Це відбувається тоді, коли ми досліджуємо Писання, і “наші очі … відкрито”, “розуміння … просвітлено” (УЗ 76:12). Щоденне читання Писань вмикає світло нашого духовного сприйняття і відкриває дорогу до подальшого пізнання. Я намагаюся читати Писання ввечері. Це приносить незрівнянний спокій. Завдяки цьому я навіть сплю краще.
Ми осяяні духовним світлом, якщо ходимо на причасні збори. Прийняття причастя і натхненне богослужіння заряджає на тиждень наші духовні батареї.
Ми отримуємо духовне світло, якщо приймаємо покликання. Служачи в церковному покликанні, ми отримуємо більше благословень, ніж ті, кому ми служимо.
Ми перебуваємо в духовному світлі, якщо сплачуємо десятину, коли вікна небесні можуть бути відкриті (див. Малахія 3:10).
На нас проливається духовне світло, коли ми співаємо гімни. Спів гімнів зміцнює нас і духовно єднає.
Ми в духовному світлі, коли молимося. Ще в ранньому підлітковому віці пророк Джозеф Сміт прочитав: “Якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто” (Якова 1:5).
Я нагадаю вам його розповідь про Перше видіння, яке було результатом рішення шукати мудрості у Бога. Він писав: “Коли світло було на мені, я побачив…” Що він побачив? Він побачив Батька і Сина. Коли видіння зникло, він сказав: “Коли світло відійшло, я був знесилений” (Джозеф Сміт—Історія 1:17, 20).
Ми, звичайно, не сподіваємося на небесні прояви, але однозначно можемо підвищити духовність та інтелектуально просвітитися, якщо спочатку прагнемо “Царства Божого й правди Його” (Матвій 6:33).
Що є серцевиною нашої віри?
Частково наше просвітлення залежить від того, як ми дивимося на свою віру: як на обмеження чи як на визволення? Коли молодь дорослішає, то відчуває нові сили, бажання та амбіції. Однак їм сказано, що дещо з цього слід стримувати. Приборкання бажань, або підкорення обмеженням, є невід’ємною умовою нашого особистого розвитку і прогресу. Як казав Алма, стримуй “усі свої пристрасті, щоб ти сповнився любові” (Алма 38:12).
Кілька років тому на всю країну транслювали передачу про в’язнів, які приручали диких коней. Заводячи дружбу з кіньми, в’язні вчилися терпінню, самовладанню, повазі до інших та цінності праці в рамках певної системи. Спостерігаючи, як коні вчаться виконувати їхні команди, вони усвідомили, що могли б уникнути тих страшних помилок, які призвели їх до в’язниці.
У нашому сучасному суспільстві надто багато голосів у книжках, журналах, на телебаченні й у фільмах кричать про статеву близькість поза межами шлюбу як нормальне, навіть бажане соціальне явище. Молодь, обманута такою софістикою, запитує: “Що в цьому поганого? Ми ж любимо одне одного!” Старійшина Джеффрі Р. Холланд так відповів на це запитання:
“Щодо інтимної близькості між людьми, ви повинні зачекати! Ви повинні зачекати до того часу, коли зможете віддати все, а ви не зможете віддати все, якщо ви офіційно і законно не одружені. Віддати незаконно те, що ви не маєте права давати (пам’ятаєте, “Ви не свої”? [див. 1 Коринтянам 6:19]), і віддати тільки частину себе, не маючи потім змоги віддати в дар усього себе—це російська рулетка у сфері почуттів. Якщо ви продовжуєте гнатися за фізичними задоволеннями, не маючи згоди з небес, ви маєте великий ризик отримати духовну і моральну травми, що можуть підірвати як ваше прагнення до фізичної інтимності, так і вашу здатність до всепоглинаючої відданості пізнішому, істинному коханню. … У день вашого весілля найкращий дарунок, який ви можете дати вашому вічному супутнику—це найкраще, що у вас є: чистоту і незаплямованість і бути гідним отримати таку ж чистоту у відповідь”1.
Віра виводить з темряви
Наша віра—це не набір вірувань і дій, яких надто важко дотримуватися. Той, хто вийшов з темряви, бачить, що його віра несе його на руках. Віра не є тягарем, віра підносить і дає крила, які несуть нас над труднощами. Як обіцяв Ісая: “А ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати—і не потомляться, будуть ходити—і не помучаться” (Ісая 40:31).
Коли ми виходимо з темряви на світло, то звільняємо свої душі від темряви, яка є страхом, розпачем і гріхом. Людину, яка вийшла до світла, можна впізнати за виразом її обличчя та ставленням. Спаситель добре сказав: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали” (Іван 10:10).
Після 11 вересня 2001 р. нам не дає спокою ще один різновид темряви—вплив тероризму і повітряного піратства. Ви зростаєте в іншому світі—не такому, в якому зростав я. Багато років ми подорожували літаками, і в нашому багажі ніхто не копирсався, і ми не проходили через детектори на наявність металу.
Дорогі мої юні друзі, ваші вороги не терористи і повітряні пірати. Ваші вороги десь серед ваших однолітків, можливо навіть тих, кого ви вважаєте друзями, хто пропонує вам “розслабитися” за допомогою наркотиків, спиртного або інтимних стосунків з представником протилежної чи навіть вашої ж статі. Це критикани, розкольники, скептики, будь-хто, хто тримає нас у темряві й намагається відвернути нас від пошуків світла у вічній подорожі. Серед інших духовних терористів—виробники порнографії. У них немає цінностей. Ці люди перебувають у темряві, не мають віри і не бажають шукати вищого джерела розв’язання питань і проблем. Дехто настільки закоханий у себе або розчарований в собі, або не має віри, що не може навіть подумати про вихід на світло і знання у будь-який інший спосіб.
Станьте поборниками віри
Всі ми повинні стати поборниками віри. Якщо ми дійсно захищатимемо нашу віру, то вийдемо з темряви й прямуватимемо до світла. Ви, молодь, також маєте обов’язок проголошувати істину відновленої євангелії. Зробити це вдало ви зможете лише тоді, як прагнутимете бути праведними особисто. Для цього необхідно мати розуміння основних учень Церкви та свідчення про них. Фундаментальними принципами нашої віри є: по-перше, те, що Ісус є Христом, Сином Божим, Викупителем світу; а, по-друге, що Бог Батько та Його Син Ісус Христос насправді являлися пророку Джозефу Сміту, відновивши повноту євангелії та істинну Церкву.
Звідси витікають і цілі Церкви: по-перше, підготувати її членів до довершеного життя. “Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” (Матвій 5:48) По-друге, надихати і заохочувати членів Церкви стати громадою святих, єдиних у вірі й ділах. По-третє, проголошувати послання відновленої євангелії світові. По-четверте, спасати померлих.
Можливо, ви готуєтеся до служіння місіонерами повного дня. Бути покликаним місіонером цієї Церкви—це не право. Це—честь. Місіонерське служіння сповнене радості, але це не розвага і не ігри—це наполеглива праця. У 4-му розділі книги Учення і Завіти Господь попереджає місіонерів: “Отже, о ви, хто починає служіння Богу, дивіться, щоб ви служили йому всім своїм серцем, могутністю, розумом і силою, щоб могли ви стояти безвинними перед Богом в останній день” (в. 2).
Будь-яка місіонерська робота передбачає особисту гідність. Господь сказав: “Будьте чистими, ви, які несете сосуди Господа” (УЗ 38:42). Дехто з вас є гідним, але через негаразди зі здоров’ям не зможе витримати суворих реалій проповідування на місії. Однак ви можете знайти інші способи служіння, що будуть для вас благословенням.
Прийняти Спокуту
Декілька років тому, коли старійшина Мерріл Дж. Бейтман, з президентства сімдесятників, був у Японії, місіонери познайомили його з молодим японцем, який щойно приєднався до Церкви. До того він не був християнином. Коли він зустрівся з місіонерами, то зацікавився посланням, але не міг сягнути розуміння або відчути потреби у Спасителі, і не мав свідчення про євангелію. Одного дня місіонери вирішили показати йому фільм про Спокуту. Юнак переглянув його, але свідчення в нього так і не з’явилося.
Наступного ранку він пішов на роботу. Він працював у майстерні окуліста, виготовляв скло для окулярів. … Зайшла одна літня жінка. Він пам’ятав, що вона вже приходила декілька тижнів тому. Вона розбила свої окуляри. Потрібні були нові. Коли вона тоді приходила, то не змогла розплатитися і пішла собі, щоб назбирати достатньо грошей для нових окулярів. Коли вона прийшла вдруге, то знову показала окуляри і гроші, які мала цього разу. Він побачив, що їх і нині не вистачає. Тоді з’явилася думка: “У мене є трохи грошей. Мені не потрібно їй нічого казати. Я можу сплатити різницю”. Тож він сказав, що грошей вистачить, взяв окуляри і сказав їй прийти, коли лінзи будуть готові. …
Через деякий час вона повернулася. На неї вже чекали окуляри. Він вручив їх жінці, а та одразу одягла їх [і вигукнула]: “Я бачу! Я бачу!” Потім вона почала плакати. В ту мить в його грудях щось запалало; це почуття збільшувалося в ньому. Він сказав: “Я розумію. Я розумію”. Він сам став плакати. Потім він побіг і став шукати місіонерів. Знайшовши їх, він сказав: “Я бачу! Мої очі відкрилися! Я знаю, що Ісус є Сином Бога. Я знаю, що камінь був відвалений від гробниці і що того славетного пасхального ранку Він піднявся з мертвих. Він може сплатити різницю, якщо у мене самого не вистачить сил”.
Усі ми можемо бачити за допомогою світоча натхнення, яке є натхненням Святого Духа. Він буде осявати наш шлях, виводячи з темряви і труднощів. Найпевніший спосіб вийти з темряви на світло—це спілкування з нашим Небесним Батьком у спосіб, відомий під назвою божественне одкровення. Президент Уілфорд Вудрафф (1807–1898) сказав: “Кожного разу, коли на землі був народ, який Господь визнавав би Своїм, той народ завжди отримував спрямування через одкровення”3. Натхнення Бога доступно всім, хто гідно шукає божественного проводу Святого Духа. Це особливо стосується людей, які отримали дар Святого Духа.
Одкровення не припиняються
Той, хто бажає вийти з темряви до світла, повинен переконатися, що живе в гармонії з натхненням і одкровенням, яке йде через наших пророків, провидців та одкровителів. Амос каже нам: “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам, пророкам” (Амос 3:7). Ці пророки протягом століть були настроєні на хвилю целестіальної радіостанції, маючи обов’язок передавати слово Господа іншим.
Найкращий для вас, молодь, спосіб бути в більшій гармонії зі Спасителем—підтримувати Його сучасного пророка на землі, Президента Церкви. Якщо ми не будемо йти за сучасним пророком, ким би він не був, нам загрожує духовна смерть.
Я можу свідчити, що Церква переживає процес одкровення дуже часто. Щодня. Це необхідно Церкві для здійснення її місії. Без неї ми би зазнали невдачі. Церкві постійно потрібен провід її керівника, Господа і Спасителя Ісуса Христа.
Постійне одкровення не буде і не може отримуватися через зовнішній примус людей чи подій. Це не так зване “одкровення громадського розвитку”. Воно йде не від пророків; воно йде від Бога. Церкву очолює пророк, який діє під натхненням, проводом і спрямуванням Господа.
Я вірю й переконаний, що істинність цієї Церкви є божественною і це триває вже доволі довго—скільки себе пам’ятаю. З роками це свідчення зміцнювалося. Непохитне знання про істинність євангелії я здобув до того, як був покликаний до святого апостольства, і з того разу безліч разів переконувався в цьому. Я свідчу вам, юні друзі, що євангелія має відповіді на життєві випробування і проблеми. Це— надійний шлях до щастя і здійснення Спасителевого обіцяння, а саме: “мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде” (УЗ 59:23).
З виступу на вогнику Церковної системи освіти 8 вересня 2002 р.