Пошуки у Фінляндії
Ми з сестрою відчували порожнечу, оскільки не мали уявлення про те, ким були наші предки Лорунени. Нам лише було відомо, що в 1901 році вони приїхали до Америки з Фінляндії. Отже, в серпні 2004 року ми з моїм чоловіком Чарлі, сестрою Дженіс і кузиною Сенді вирушили в подорож, щоб відшукати наших предків.
Готуючись до подорожі, Сенді знайшла статтю на дві сторінки про маєток Лоруненів, збудований у 1605 році. А найперше згадування про нашу сім’ю сягає 1569 року у зв’язку з містечком Каухайокі.
Діставшись Фінляндії, ми взяли в оренду машину й рано-вранці вирушили в далеку подорож до Каухайокі. Нам було важко знайти місто, і ми майже здалися, аж тут Чарлі помітив маленький аеропорт. Ми поїхали до нього, щоб попросити допомоги. Сенді показала одному юнакові статтю про маєток, і той люб’язно запропонував відвезти нас до міської бібліотеки. Я впевнена, що ми ніколи б самотужки не знайшли Каухайокі, бо містечко ховалося в лісистій місцевості. Ми відчували, що Господь скеровував нашу подорож.
У бібліотеці юнак дав нам карту й позначив кружечками Лютеранську церкву й кладовище. Ми легко знайшли церкву. Після двогодинних пошуків за допомогою пастора й кількох діловодів, один з них зателефонував нашим родичам Лоруненам і розповів, що до них приїхали гості з Америки. Вони відразу ж прийшли, принісши з собою сімейне дерево, досліджене до 1550 року.
Разом з діловодом церкви, який був нашим перекладачем, ми пройшлися по гарно доглянутому кладовищу. Сенді вперше стояла біля могили свого дідуся. Пізніше вона побачила його фото й потримала його скрипку. Усі ми були глибоко зворушені, бо порожнеча, яку ми всі відчували, почала заповнюватися.
Потім наші фінські двоюрідні брати й сестри повезли нас у сімейний маєток, зображений у нашій статті. Вони розповіли, що сім’ї належали прилеглі землі, наскільки сягало око. Будівля маєтку була величезною. В ній жила сім’я Лоруненів, починаючи з 1550 року. Коли Російські війська прийшли в Каухайокі, вони розмістили в маєтку військовий штаб. Церкву та інші будівлі в окрузі було спалено. Усі, у тому числі й наша сім’я, втекли до лісу, шукаючи порятунку. Коли росіяни залишили місто, наш дідусь побудував нову церкву, яку ми й бачили раніше. Згодом землю навколо маєтку було поділено й розпродано.
У 2005 році разом з Дженіс і Сенді я повернулася до Каухайокі, щоб ще раз зустрітися з нашою новою ріднею й провести нові дослідження. У 2006 році ми провели першу зустріч сім’ї Лоруненів в Америці, на яку приїхало 15 наших фінських двоюрідних братів і сестер. Вісімдесят дев’ять членів родини зібрались ушанувати пам’ять наших дідуся й бабусі.
Я отримала таку величезну радість, відкривши для себе багату, захоплюючу сімейну історію й дізнавшись, ким я є й звідки походжу. Сімейно-історична робота—це Господня робота.