Час для обговорень
“Я шануватиму батьків і зроблю свій внесок у зміцнення моєї сім’ї” (Мої євангельські норми).
“Добре, збираймося для обговорення”,— покликала мама.
Джозі чекала на цей момент цілісінький день. Кожного вечора Джозі та два її маленькі братики, Бен та Вес, збиралися у вітальні з мамою й татом, щоб обговорити те, що відбувалося в їхньому житті.
Увечері тато сказав, що допоможе Джозі попрактикуватися з її текстом промови ранкових оголошень. Читання ранкових оголошень було особливим привілеєм Джозі в школі. Завтра Джозі програє невелику частину своєї улюбленої пісні, яка транслюватиметься через шкільні динаміки, і через мікрофон оголосить про заходи, що відбуватимуться того дня, а також обіднє меню.
Джозі у захваті побігла до вітальні, щоб прорепетирувати свою промову.
“А ось і наш знаменитий диктор! —сказав тато, коли Джозі заскочила до нього на диван. —Як ти, налаштована на завтрашній день?”
“Не можу дочекатися, але трохи переживаю. Боюся, що наплутаю щось перед усією школою”,—відповіла Джозі.
“Саме тому ми й практикуємося,—сказав тато. —Починай і прочитай весь свій текст, а я слухатиму й виявлятиму місця, де щось можна покращити”.
“Дякую, тато”,—сказала Джозі.
Вони з татом переглядали текст стільки разів, що Джозі збилася з рахунку. Після цього Джозі встала і востаннє прочитала текст промови перед своєю сім’єю. Мама й тато привітали її радісними вигуками. Бен дав їй “п’ять”, а Вес усміхнувся й заплескав у долоні.
Спати Джозі пішла щасливою та впевненою у собі.
Наступного дня все пройшло добре. І хоча Джозі нервувала, на її обличчі з’явилася усмішка, коли вона почула, як зі шкільних динаміків полинула її музика. Вона раділа, що попрактикувалася з татом у промові, і прочитала текст повільно й чітко без будь-яких помилок.
“Ти чудово впоралася”,—сказала помічник директора, місіс Блейк.
Наприкінці навчального дня, коли Джозі стояла у черзі, щоб сісти в автобус, старший хлопчик озирнувся й спитав: “Чи ти не та дівчинка, яка читала оголошення сьогодні?”
Джозі усміхнулась. “Так”,—відповіла вона.
“А чому ти вибрала саме ту пісню?—спитав хлопчик. —Вона ж дурнувата. Ти зіпсувала всі ранкові оголошення”. Після цих слів він обізвав її і розсміявся разом із друзями.
В автобусі Джозі самотньо сиділа на передньому сидінні. Її нудило.
Коли вона прийшла додому, то побачила, що мама грається з Весом.
“Мамо, я знаю, що ще не час для обговорень, та чи не можемо ми поговорити вже зараз?”—спитала Джозі.
“Звичайно, Джозі,—відповіла мама. —Що сталося? Щось пішло не так з ранковими оголошеннями?”
“Ні,—сказала вона. —Все пройшло чудово. Принаймні я так вважала, поки один хлопчик не сказав мені, що я вибрала дурнувату пісню. Він ще обізвав мене дуже поганим словом”.
Жестом мама запросила її сісти поруч з нею на підлогу. Джозі підійшла й сіла. Мама міцно обійняла її. Джозі й мама обговорили все, що відбувалося того дня, у тому числі й похвалу місіс Блейк.
“Мені шкода, що той хлопчик зі своїми друзями поставилися грубо до тебе,—сказала мама. —Втім, здається, що іншим людям, яких ти поважаєш, наприклад місіс Блейк, дуже сподобалося, як ти читала оголошення. Ми з татом так пишаємося тобою! Ти дуже старанно працювала і воно було того варто!”
Джозі знову обійняла маму. “Дякую, матусю,—сказала вона. —Я відчуваю себе набагато краще”. Джозі було радісно, що будь-який час може бути часом для обговорень.
Ілюстрації Джереда Бекстренда