Всесвітнє навчання провідництва вказує шлях справжнього зростання
Під час Всесвітніх зборів навчання провідництва, які відбулися 11 лютого 2012 року, провідники Церкви пояснили значення “справжнього зростання” і того, як його досягнути.
У навчанні провідників Церкви по всьому світу брали участь президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів, президентства сімдесятників і президентств допоміжних організацій Церкви.
“Застосовуючи церковну термінологію, слово зростання можна пояснити як “збільшення кількості нових членів Церкви”. … Однак справжнє зростання визначається як “збільшення кількості активних членів Церкви”,—пояснив президент Ухтдорф.
Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, додав: “Зростання відбувається тоді, коли наслідком особистого навернення до євангелії, що триває все життя, є зміцнена віра як у кожного окремо, так і у всієї сім’ї”.
За словами президента Ухтдорфа, таке зміцнення віри включає певні речі, які неможливо якось виміряти. Серед них щоденна молитва, вивчення Писань, домашній сімейний вечір, любов у домі й розуміння того, як діє спокута в особистому житті.
“Надто часто ми ускладнюємо красу й простоту євангелії Ісуса Христа нескінченним переліком малозначущих сподівань,—сказав він.— Однак, зосереджуючись на понятті “чому”, коли йдеться про євангелію, ми позбавимося більшості наших непорозумінь”.
Трансляція головним чином була зосереджена на ключових вченнях і принципах, які дають відповідь на запитання “чому?”.
“Належно поставивши запитання “чому?”, ми зможемо прийти до належних відповідей на запитання “хто?”, “що?”, “коли?”, “де?”, “чому?” і “як?”,—сказав президент Ухтдорф.
Місце шлюбу й сім’ї у плані Бога
“Церква складається з сімей,—сказав президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів.—Приходи і коли виконують допоміжну роль. Коли ми говоримо про сім’ї, тоді ми бачимо справжнє зростання Церкви”.
Він сказав, що кожен чоловік і батько має активно застосовувати священство в домі, головуючи над сім’єю в праведності. Подібним же чином, за його словами, провідники священства мають гідно керувати; хоча чини у священстві різняться, кожен гідний носій священства має стільки ж священства, скільки й інші (див. УЗ 1:20).
Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, наголосив на тому, що чоловіки і дружини, батьки й матері, повинні розвивати свої стосунки на основі любові, покаяння і молитви, щоб успішно зміцнювати й захищати сім’ю, яка є “центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей” (“Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона і Ensign, лист. 2010, с. 129).
“Три рази у Священних Писаннях ми читаємо застереження про те, що всю землю буде спустошено під час приходу Господа, якщо певні умови не буде виконано,—каже він.—І в кожному з тих застережень ідеться про те, що станеться з людською сім’єю за відсутності храмових запечатувальних обрядів. Без цих обрядів піднесення слава Божа не буде здійснена”.
Досягнення цієї мети—вічного життя і піднесення для всіх Божих дітей—вимагає, щоб таке справжнє зростання відбувалося в наших домівках, приходах і філіях та по всій Церкві.
Застосування євангелії
Справжнє зростання і навернення відбуваються тоді, коли євангелія стає частиною повсякденного життя. Під час обговорення, проведеного у формі запитань і відповідей, старійшина Л. Том Перрі та старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснили, що найвищим виявом застосування євангелії є укладання й дотримання храмових завітів. Послух завітам, за словами старійшини Крістофферсона, з часом може змінити тілесну людину на святу.
Надання допомоги іншим—це ще один важливий аспект застосування євангелії. Провідники сказали, що члени Церкви—і кожен окремо, і як уся Церква—несуть відповідальність за те, щоб допомагати людям, які мають матеріальні й духовні потреби.
Старійшина Крістофферсон сказав, що в питаннях піклування про бідних і нужденних нам не слід вагатися щодо того, чи варто об’єднувати зусилля з іншими релігіями та організаціями, діяльність яких спрямована на служіння. Провідники священства мають займати чільне місце у вирішенні цих питань, однак члени Церкви й місіонери повинні також брати участь у цій справі.
Під час групового обговорення особлива увага приділялася служінню сім’ям, зміцненню носіїв Мелхиседекового священства і тому, як допомагати молоді зміцнювати віру й свідчення. У цьому брали участь старійшина Баллард і старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, а також старійшина Рональд А. Разбанд, з президентства сімдесятників, Елейн Ш. Дальтон, генеральний президент Товариства молодих жінок, і Розмарі М. Уіксом, генеральний президент Початкового товариства.
Старійшина Разбанд сказав, що кожен провідник має докладати зусилля, аби повертати членів Церкви до повної активності, а старійшина Андерсен наголосив на тому, що молодим людям необхідно активніше долучатися до процесу реактивації та зміцнення молоді.
Як досягнути справжнього зростання
Президент Ухтдорф наголосив, що справжнє зростання відбувається тоді, коли ми застосовуємо євангельські принципи в повсякденному житті.
“Розглядаючи ці теми, поставте стосовно свого служіння запитання “чому?”, а потім подумайте, що будете робити “внаслідок цього”, працюючи як індивідуально, так і в радах”,—сказав він.
Як більше дізнатися
Ви можете подивитися, послухати, роздрукувати і завантажити матеріали трансляції десятками мов, зайшовши на сайт lds.org/study/other-addresses і натиснувши на Worldwide Leadership Training.
Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, промовляє під час групового обговорення, яке відбулося в рамках Всесвітніх зборів навчання провідництва у лютому 2012 року.
© IRI