Я відчув, що маю прийти
Альдо Фабіо Моракка, шт. Невада, США
Через два з половиною роки після мого хрищення в Буенос-Айресі, Аргентина, у моїх вухах усе ще лунали слова одного зі старійшин, який навчав мене: “Я знаю, що ти місіонер”. Я також пам’ятав, яку сильну відповідь отримав, коли молився, щоб дізнатися, чи ті відчуття, які запали в моє серце, були істинними. У 20 років я знав, що маю готуватися до місії.
Але як я можу стати місіонером? Я був зовсім не схожий на тих ангельських юнаків, які навчали мене євангелії. І як я залишу роботу? Де я буду жити, коли повернуся додому? Було дуже важко знайти таке житло, яке я мав, хоча це була лише невеличка кімнатка в задній частині будинку, який належав іншим людям.
Одного вечора по дорозі додому ці почуття і сумніви знову не давали мені спокою. Коли я дістався додому, то спробував прийняти рішення. Я вирішив стати на коліна й помолитися про допомогу. Коли я так зробив, то отримав сильне відчуття, що мені потрібно зустрітися з Леонардо, другом, який сильно підтримував мене у важкі часи.
Але думка про те, що я прийду до нього опівночі, змусила відмовитися від цієї ідеї. Я знав, що він встає рано, щоб іти на роботу, тому не наважився постукати йому у двері о такій порі. Я намагався відкинути цю думку, але знову відчув, що повинен з ним побачитися. Проте я знову вирішив не зважати на цю ідею.
Натомість я вирішив прогулятися навколо кварталу, щоб подихати свіжим повітрям. Однак, згадавши, що не закрив двері, я повернув назад додому. Коли я увійшов у кімнату, то побачив, що там сидить Леонардо. Дух зійшов на мене, і я стояв, затамувавши подих. Трохи затинаючись від почуттів, я запитав його: “Що ти тут робиш?”
“Я не знаю,—сказав він.— Просто я відчув, що маю побачитися з тобою”.
Я розповів йому про свої сумніви щодо поїздки на місію. Він свідчив мені й підбадьорював. Потім він допоміг мені заповнити документи для місії, які я відніс єпископу наступного ж ранку. Через два місяці я отримав своє покликання до Аргентинської місії Салта.
Я знаю, що того вечора мій друг був знаряддям у руках Господа, і всім своїм серцем я знаю, що Небесний Батько слухає і відповідає на наші молитви, промовлені зі щирим серцем і справжнім наміром.