Рада приходу в дії
Святі останніх днів використовують ради приходу і філії, щоб благословляти життя тих, хто в нужді.
Вночі 22 травня 2011 року під пронизливе виття сирен сильний торнадо обрушився на самий центр Джопліна, США, зруйнувавши будівлі та життя. Перший приход Джопліна серйозно постраждав від удару торнадо, але відразу ж єпископ Кріс Хоффман і рада приходу почали перевіряти, чи все гаразд з членами приходу.
“У нас був готовий план дій, бо ми обговорювали підготовку до цієї ситуації на раді приходу ще до того, як усе сталося,—сказав він.— Ми також покладалися на Духа, щоб знати, що ж робити. Були обірвані лінії електропередачі. Мобільні телефони не працювали. Ми молилися і слухали, щоб почути відповіді, й вони надійшли—вони завжди надходять. Мені, як єпископу, було найприємніше почути, як члени Церкви кажуть: “Я зробив ось це”, замість “Скажіть, що я маю робити?”
План реагування в Джопліні показує силу єдності в раді приходу. “Рада приходу—це одні з найважливіших зборів у Церкві,—писав старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів,—оскільки провідники кворумів священства і допоміжних організацій можуть обговорювати план з єпископатом. … Я впевнений, що з усіх рад і комітетів у Церкві рада приходу має найбільший вплив, коли йдеться про надання допомоги дітям Небесного Батька”1.
Об’єднані любов’ю і вірою
В Пуерто-Франсіско-де-Орельяна—віддаленому селищі в джунглях Еквадору—члени Церкви поєднані сильними узами любові й віри. Щомісячна рада приходу відображає те, як ці члени Церкви піклуються одне про одного. В першу чергу вони зосереджуються на окремих людях і сім’ях, а потім на тому, як можуть допомагати програми. Після цього вони отримують натхнення.
Багатьом членам Церкви потрібна допомога в пошуку роботи. Рада приходу приходить до розуміння, що проблеми членів приходу часто можна вирішити на місцевому рівні. Коли рада обговорює потреби матері-одиначки, яка має хворобливу маленьку дочку, президент Товариства допомоги знає про роботу, яку ця мати може виконувати і залишатися біля дочки.
Рада філії також бере до уваги церковні ресурси, такі як матеріали семінару з працевлаштування Служби працевлаштування СОД2. Вони створили клас, де заняття веде член філії. Цей клас допоміг ще одному члену філії знайти кращу роботу.
Раміро Рейєс, перший радник у президентстві філії, каже про раду філії: “Ми є знаряддям у руках Господа. Він досягає Своїх цілей за допомогою нашої роботи”.
Дорога до храму
Коли Мелісса Фіск, президент Початкового товариства в Ліверпулі, штат Нью-Йорк, США, була на зборах ради, то отримала розуміння сили цих зборів. Коли вона діставала зі своєї сумки записник, то натрапила на фотографію 28 дітей Початкового товариства на сходах храму в Пальмірі, шт. Нью-Йорк. Усі діти були покусані осами. На мить фото відволікло її від зборів, бо вона ненадовго пригадала день, коли діти Початкового товариства поїхали до Пальміри, щоб відчути, яким священним є храм і територія навколо нього. На жаль, коли діти розстилали ковдри, то ненароком потурбували осине гніздо.
Після того як про всіх дітей подбали, провідники запропонували їм доторкнутися до храму. Діти відмовилися, бо боялися, що знову налетять оси. Тож батьки і провідники стали в ряд і утворили прохід до храму. Це додало дітям сміливості пройти вперед.
Коли Мелісса знову зосередилася на зборах ради приходу, то подумала: “От якби кожного було оточено такими ж люблячими друзями і провідниками під час їхнього духовного просування до храму”.
Її думки перебили слова президента Товариства допомоги про сестру, яка була в нужді: “Вона не була в церкві в неділю. Я прослідкую, щоб її візитні вчительки повідомили про подорож до храму, яка відбудеться невдовзі”.
“Зараз у них у сім’ї якісь негаразди,—додав президент кворуму старійшин.— Я звернуся до домашніх учителів і дізнаюся, чи можемо ми чимось допомогти”.
“Молоді жінки можуть посидіти з дітьми”,—сказала президент Товариства молодих жінок.
Коли Мелісса дивилася на обличчя членів ради приходу, вона бачила щиру любов і турботу. На її обличчі з’явилася усмішка. “Господь дійсно підготував шлях для Своїх дітей, щоб вони мали захист і любов,—подумала вона.— Це—рада приходу!”
Так само, як у Джопліні, Пуерто-Франсіско-де-Орельяно і в Ліверпулі, церковні провідники по всьому світу продовжують відкривати для себе благословення, які приносить рада приходу і філії. Завдяки цьому вони спрямують надзвичайну силу цих рад, щоб допомагати Господу благословляти Його дітей і здійснювати Його роботу.
Зліва: фотоілюстрація Крейга Дімонда
Зліва: фотографії Джошуа Дж. Перкі