Продовжуй займатися
Я хотів кинути заняття. Чи буде результат вартий усіх моїх зусиль?
Фотографія iStockphoto © Брайян Стіл
“Я більше не хочу вчитися грати на піаніно”,—сказав я матері. Я вчився грати протягом кількох років і втомився від усіх тих занять. Я був готовий полишити цю справу. Все одно у мене не дуже гарно виходило. Через те, що я мав деяку втрату слуху і носив слуховий апарат, я ніколи не вважав себе людиною з музичним талантом. Мені завжди потрібно було приділяти багато часу, щоб розучити мелодію пісні.
Моя мати була небагатослівною, вона просто сказала, що я повинен продовжувати займатися, доки не зможу грати гімни. Після багатьох нарікань з мого боку і старанного заохочення з боку батьків я вирішив не кидати заняття.
А тепер перенесемося на кілька років вперед і на тисячу миль до будинку зборів у горах центральної Гватемали. Як місіонер, я був присутній на конференції округу. Я приїхав раніше і побачив там піаніно, то ж я сів за нього і почав грати гімни. Більшість приходів і філій мали маленькі електросинтезатори, на яких було важко грати, тому мені було особливо приємно пограти на справжньому піаніно. А потім мене попросили акомпанувати зібранню під час конференції.
Що змінило моє ставлення за цей час—відколи я був підлітком і до служіння місіонером? Я відчув силу Духа через музику.
Під час служіння на місії у мене було багато нагод використовувати набуті мною музичні навички. Я насолоджувався багатьма можливостями співати і грати на піаніно, і майже кожного тижня грав на причасних зборах. Я завжди пам’ятатиму спів гімнів у виконанні тих вірних гватемальських членів Церкви. Я розучував з членами Церкви нові, незнайомі для них гімни. Я навчав основам гри на фортепіано. Ми з моїми напарниками співали людям, яких навчали. Навіть якщо ми співали фальшиво, Дух був завжди присутнім і торкався сердець людей.
Я дізнався, що немає значення, якими є ваші таланти; ви все одно можете розвинути музичні здібності. Мені ніколи не стати піаністом світового рівня, і більшість членів Церкви у Гватемалі ніколи не потраплять до Хору скинії. Але це не так важливо. Ми все одно могли відчувати Дух через музику. Я такий вдячний, що мої батьки вмовили мене продовжувати заняття з гри на фортепіано, і я вдячний, що продовжував грати.