Що засвоїв Аганг завдяки бадмінтону
Юнак з Індонезії засвоїв, що надія не дозволяє йому здаватися.
Цього дня у Джакарті, Індонезія, звичайна волога погода, і піт краплями стікає з брів Аганга, поки він очікує на подачу супротивника. Змагання з бадмінтону завершується, і 15-річний юнак прагне перемогти.
Після шаленого обміну ударами супротивник спрямовує волан далеко від Аганга, не залишаючи тому жодного шансу його відбити. Аганг не бажає втратити очко наприкінці матчу і “пірнає” за воланом, але промахується—і летить по цементному полю корту, здираючи ноги до крові.
Можна легко помітити, що йому подобаються змагання з бадмінтону. Але Аганг не мріє стати професійним бадмінтоністом. Йому не потрібно вибирати між служінням волану на Олімпійських іграх та служінням на місії. Він сам визнає, що не дуже вправний у спорті.
Тож чому цей невисокий юнак з відкритою усмішкою так старається? Надія.
Він каже: “Я вірю, що можу стати кращим”.
Підстава для надії
Завдяки надії, ми робимо безліч справ. Ми робимо фізичні вправи, сподіваючись стати сильнішими і здоровішими. Ми опановуємо музичний інструмент, маючи надію навчитися добре на ньому грати. Аганг відвідує тренування з бадмінтону, бо має надію стати кращим.
Аганг каже: “Якби в мене не було надії стати кращим і колись виграти, тоді мені було б дуже легко здатися”.
Надія є невід’ємною складовою плану спасіння. Надія на те, що нас буде прощено, веде нас до покаяння і спонукає знов і знов виконувати заповідь, яку нам виконувати не вдається.
Сатана руйнує надію
Два найкращі знаряддя Сатани, спрямовані проти нас,—це сумніви і розчарування. Він не зміг зупинити Спокуту і тим самим зруйнувати план Небесного Батька. Але він все ще в змозі перешкоджати очищувальній силі Спокути діяти у нашому житті, якщо вкраде у нас надію на те, що нас може бути прощено.
“Сатана хоче, щоб ми втратили надію,—каже Аганг,—оскільки, коли ми здаємося, це віддаляє нас від Небесного Батька”.
Однак, якщо Сатані вдається розчарувати нас, є шляхи, щоб знову знайти надію.
Знайти надію
Коли нам потрібна надія на майбутнє, ми можемо подивитися в минуле. Аганг наводить приклад зі свого шкільного досвіду, завдяки якому він засвоїв цей урок. Він каже: “Я бачив, що коли старанно навчаюсь, то можу успішно складати іспити. І тому я маю надію: якщо старанно тренуватимусь, то зможу краще грати у бадмінтон. Мій досвід дає мені надію”.
Коли нам потрібна надія на Ісуса Христа, то ми можемо її знайти як у спогадах про відчуту нами в минулому силу Спокути (див. Римлянам 5:4), так і в духовному досвіді інших людей та свідченнях, які ви могли почути на причасних зборах або на уроці Недільної школи чи прочитати в Ліягоні або в Писаннях (див. Кн. Якова 4:4–6).
Коли ми вивчаємо сповнені надією слова пророків, молимося про духовний дар надії та вчимося бачити силу Спасителя у нашому житті, зростає наша віра в Нього, а також наша надія на те, що Він допоможе нам у майбутньому1.
Ніколи не здавайтеся
Аганг знає, що він, можливо, ніколи не буде професійним спортсменом, але він також знає, що поки він робитиме спроби, є надія на те, що він стане кращим.
Він дізнався, що слова: “Надія є у тих, хто ніколи не здається” передають велику сили надії.
У житті невичерпним джерелом надії є Спокута Ісуса Христа. Якщо ми припустились помилки, то, завдяки Спокуті, можемо каятися. Це також означає: якщо, зробивши помилку, ми не здаємося у своїх намаганнях каятися і виявляти слухняність, то, завдяки Спокуті, ми не провалимо іспит життя.
Саме тому Аганг продовжує запрошувати свого батька до церкви щонеділі. Саме тому він намагається відстоювати те, що є правильним, навіть коли його друзі цього не роблять. Саме тому він так часто вирушає на велосипеді до дому зборів, витрачаючи на дорогу туди й назад годину, щоб відвідати семінарію, спільні заходи, недільні збори, заняття з підготовки до служіння на місії та допомогти у прибиранні будівлі.
“Не легко намагатися бути схожими на Ісуса,—каже Аганг.—Іноді я відчуваю розчарування, але не здаюся. Завдяки Його жертві заради мене, я маю надію, що можу стати кращим”.
Спокута дає надію. А завдяки надії Спокута може змінити наше життя.
Фотографії Адама С. Олсона