Книга Мормона—діліться нею
Я знав, що Книга Мормона істинна, оскільки, читаючи її, мав три відчуття.
Коли мені було 18, я жив у Лімі, Перу, де народився й виріс. На той час мій батько зустрівся з хорошим другом, якого давно не бачив.
Мого батька вразило, що цей друг виглядав молодшим і був добре вдягнений. Він запитав його, що ж привело до такого перетворення. “Ти щойно виграв у лотерею?”—запитав він. Друг відповів: “Та ні, щось краще. Тепер я мормон і хочу поділитися євангелією з тобою і з твоєю сім’єю”.
Мій батько подумав, що його друг пожартував, і тому сказав: “Гаразд, якщо хочеш прислати своїх місіонерів, присилай”. Однак цей чоловік зовсім не жартував і через кілька днів прийшли місіонери і постукали у наші двері. То був початок чудових подій.
Місіонери навчали нас про Книгу Мормона і залишили нам її примірник, щоб ми почитали. Це було влітку, і я вже був пару місяців на канікулах після завершення першого навчального року в університеті. Тому після обіду і після бесіди того дня я взяв книгу і почав читати.
Сторінку за сторінкою я читав, читав і читав, і не міг зупинитися. Книга випромінювала щось чарівне. Я люблю читати і вже прочитав багато книжок, але ця була на них несхожа. Я захопився цією книгою і після того, як я читав її кілька годин, мама сказала: “Хуане, вимикай світло! Твої брати хочуть спати”. А я відповів: “Добре, хвилиночку, хвилиночку”,—і продовжував читати. Навіть після багатьох годин читання я не відчував ні голоду, ні спраги і зовсім не хотів спати.
Ще до того, як я завершив читати книгу, я знав, що в ній є щось особливе. У мене з’явилося свідчення завдяки трьом відчуттям, які я отримав, коли вперше її читав.
Перше, що я відчув протягом тих годин, був глибокий спокій, який відрізнявся від будь-чого, що я відчував раніше. Цей спокій був зі мною протягом кількох годин.
Друге, що я відчув під час читання, це радість. Це було не те відчуття щастя, яке бувало в мене, коли я проводив час з моїми друзями або коли купляв щось, чого дуже хотів. Це не було відчуття щастя, це було відчуття радості. Коли я читав, я почав плакати і зрозумів: “Класно, мені це подобається!”
І третє, що я відчув, це просвітлення. На початку мого читання мені було важко розуміти, оскільки там були такі слова, як Нефій та Спокута, які були незвичними для мене. Але після кількох годин читання мій розум відкрився, наче його було просвітлено, і, читаючи її далі, я розумів усе більше й більше.
Пізніше я дізнався, що через ці три відчуття до нас приходить свідчення Духа. Я прийняв Духа і був готовий охриститися, але мені треба було чекати, доки решта членів моєї сім’ї отримають їхні власні свідчення. І ось, 6 квітня 1972 року моя мама, сестра і я охристилися. Мій батько та мої брат і сестра були присутні й уважно спостерігали за тим, що з нами відбувалося, і через кілька місяців вони охристилися теж.
Церква і євангелія прийшли в моє життя у потрібний момент. Протягом мого першого року в університеті я стикнувся з багатьма людськими філософіями, новими ідеями і способами життя, які дуже відрізнялися від звичних для мене. Багато цінностей, засвоєних мною в дитинстві в моїй іншій церкві, не співпадали з цими новими ідеями.
Мені було складно, оскільки у мене не було чіткого розуміння. Було так багато усього нового, що, на мій погляд, було неправильним, однак дуже нормальним для інших. А знання, яке я мав, було недостатнім для захисту моїх цінностей.
Після хрищення я повернувся в університет з іншим настроєм. Тепер я знав, як відповідати іншим з любов’ю. Я міг упевнено сказати: “Ні, дякую, не думаю, що це для мене”. І тепер я знав, чому я маю це казати. Церква і Книга Мормона прийшли до мене у слушний час. Я щиро вдячний, оскільки вони змінили моє життя.
Я був благословенний завдяки моєму рішенню приєднатися до Церкви. У Церкві я зустрів своїх найкращих друзів. Я був дуже сором’язливий і волів залишатися на самоті, навчаючись, читаючи книжки і насолоджуючись самотністю. Але коли в моє життя прийшла Церква, я пізнав, що таке справжній друг. Я знайшов у Церкві чудову молоду жінку, яка стала моєю дружиною. Я знайшов провідників священства і людей, які піклувалися про мене. У Церкві Господа я знайшов те, чого потребував.
Багато людей у Церкві знаходять те, чого потребують. Не бійтеся відкривати рота і казати своїм друзям: “Я вірю в це. Я хочу поділитися з вами цим”. Іноді дорослі кажуть вам, що є правильним і що неправильним. Але коли у вас є друг-одноліток, ви послухаєтеся його. З якоїсь причини голоси наших друзів переконливіші, ніж голоси дорослих. Тому будьте хорошим прикладом, оскільки ви ніколи не знаєте, чи не чекає на вас якийсь Хуан Аседа. Ви ніколи не дізнаєтеся, доки не відкриєте рота і не скажете: “Хуане, я б хотів запросити тебе прийти до моєї Церкви. Я хочу, щоб ти прочитав цю книжку”. Якщо ви зробите цю просту дію, ви, можливо, зміните життя інших людей.
Старійшина Аседа (другий справа) зі своєю сім’єю в Лімі, Перу, невдовзі після приєднання до Церкви.
Після того, як старійшина Аседа приєднався до Церкви, він мав багато можливостей ділитися своїм свідченням про Книгу Мормона в якості місіонера повного дня в Перу. Зліва зверху: старійшина Аседа (справа) стоїть із сім’єю навернених, яку він навчав. Зліва внизу: старійшина Аседа (задній ряд, справа) разом з іншими місіонерами біля церковної будівлі.
Сімейні фотографії люб’язно надано старійшиною АСЕДОЮ; ілюстрації Брайяна Колла