РОЗМІРКОВУВАННЯ
Різдвяне диво
Автор живе в Північній Кароліні, США
Його серце тихо б’ється. Не так сильно, як до серцевого нападу. Але воно б’ється.
Ілюстрації Джулі Роджерс
Моє серце сповнилося цього вечора теплом. Звичайно ж, воно розбите, поранене, змучене. Але його наповнює чудове тепло. Я відчуваю надзвичайну вдячність—вдячність настільки глибоку і всеосяжну, що, як здається, в моїй душі відкрився ще один отвір, аби вмістити її; вдячність настільки глибоку й особисту, що по моїх щоках невпинним потоком тихо котяться сльози. Мій чоловік дихає. Я чую глибоке і спокійне дихання.
Лише пару годин тому я дісталася до його лікарняного ліжка, незважаючи на ніжні поштовхи нашого немовляти, яке невдовзі має народитися, і знайшла місце між усіма проводами, прикріпленими до його грудей, де я могла покласти свою голову. Звук биття його серця у моїх вухах закарбується в пам’яті назавжди.
Його серце тихо б’ється. Не так сильно, як до серцевого нападу. Але воно б’ється.
Тепле світло ліхтариків на ялинкових гірляндах, простягнутих по всій палаті, з кількох причин викликали в мене того вечора відчуття затишку. Їхнє м’яке сяйво створює приємну атмосферу, але справжній затишок приносить знання того, що справжні друзі були готові відкласти свої плани на Святвечір, аби прийти і прикрасити палату, коли Брайяна перевели з відділення інтенсивної терапії. На вікні стоїть метрова ялинка, як символ їхньої любові.
Як я можу віддячити нашим друзям? Чи знатимуть вони коли-небудь, як сильно вони були мені потрібні й наскільки я їм вдячна? Поки я не могла думати ні про що інше, крім чоловіка, вони любили моїх дітей, відмивали будинок, наповнювали холодильник, прали, загортали різдвяні подарунки і дарували мені любов обіймами, обідами, листівками, грошима, телефонними дзвінками, текстовими повідомленнями, електронними посланнями, листами, пакунками шишок із запахом кориці та валізою ялинкових прикрас. Вони плакали зі мною, а також молилися і постилися. Роблячи все це, вони принесли мені найдорогоцінніший подарунок, який лише могли: їхній час. Як я їх всіх люблю!
Я думаю, що добре буду спати цієї ночі, бо мене огортає безкінечна вдячність до всіх них.
Але понад усе я вдячна Господу за життя свого чоловіка—його глибоке дихання, його серце, яке перекачує кров, його живе тіло й душу. Його життя—це моє різдвяне диво.