Уроки зі Священного гаю
З виступу на духовному вечорі ЦСО “Стійте у Священному гаю”, виголошеному 6 травня 2012 року в Каліфорнії, США. Повну версію виступу можна знайти на сайті cesdevotionals.lds.org.
Я закликаю вас завжди стояти у Священному гаю як розумом, так і серцем, і залишатися вірними істинам, які Бог почав відкривати там.
У 1993 році—через чотири роки після того як мене покликали сімдесятником—усю нашу сім’ю попросили два роки служити у Нью-Йоркській Рочестерській місії. До цієї місії входять містечко Пальміра (де Джозеф Сміт і його сім’я жили протягом більшої частини 1820-х років) і Фейєтт (де у квітні 1830 року було організовано Церкву).
Це мальовничий край, де пагорби вкриті лісами, озера й струмки чисті, а люди дружні та яскраві. Це також місце, яке стало священним, завдяки події, яка там сталася.
У гаю, де височать буки, дуби, клени та інші дерева приблизно за півкілометра на захід від сімейного будинку Джозефа та Люсі Мак Сміт поблизу Пальміри, 14-річний Джозеф Сміт побачив у видінні Бога Батька і Його Сина, Ісуса Христа. З цього божественного явлення, у відповідь на молитву Джозефа пізнати, яка релігія є істинною, почалося відновлення євангелії у цьому останньому розподілі. Це зробило той гай історичним місцем для нашої Церкви, яке ми шанобливо називаємо “Священний гай”.
Моя сім’я полюбила той гай і відчула його святість. Ми часто туди їздили. Кожного місяця ми возили туди новоприбулих місіонерів і тих місіонерів, чия місія добігла кінця.
Коли я з благоговінням прогулювався Священним гаєм або задумливо сидів на лавках, які стоять там, то часто роздумував про те, як часто в Писаннях згадується образ дерев, гілок, коріння, насіння, плодів та лісів. Уважний спостерігач за природою може засвоїти деякі важливі уроки, вивчаючи тамтешню екосистему. Я хочу коротко поділитися з вами чотирма з цих уроків1.
1. Дерева завжди ростуть у напрямку світла.
Фотографії Ройса Байра
У Священному гаю дерева, які ростуть по краю ліса, а також ті, що вишикувалися уздовж багатьох стежок у гаю, ростуть вбік, щоб уникати тіні від листя над ними, і потім уверх, щоб увібрати якомога більше сонячного світла. Їхні викривлені стовбури й гілки дуже відрізняються від сусідніх дерев, які ростуть майже бездоганно рівно. Деревам, як і майже всім живим організмам, потрібне світло, щоб вижити й розростатися. Вони робитимуть усе можливе, щоб увібрати якомога більше світла, аби сприяти фотосинтезу—процесу перетворення енергії світла на хімічну енергію.
Світло є навіть більш важливим каталізатором у духовній царині, ніж у природі. Це тому, що світло є важливим для нашого духовного зростання і реалізації нашого повного потенціалу, як синів і дочок Бога.
Темрява—протилежна світлу і вона представляє сили у світі, які прагнуть відділити нас від Бога і розладнати Його божественний план стосовно нашого життя. Зазвичай сили зла справляють найбільший вплив після настання темряви або у темних місцях. Недотримання закону цнотливості, крадіжки, азартні ігри, порушення Слова мудрості та інші види поведінки, заборонені нашим Небесним Батьком, зазвичай здійснюються під покровом темряви. Навіть коли ми вирішуємо зробити щось неправильне посеред ясного дня, ми обов’язково маємо відчуття темряви.
На щастя, Дух Христа “дає світло кожній людині, яка приходить у світ; і Дух просвітляє кожну людину в усьому світі, яка прислухається до голосу Духа.
І кожний, хто прислухається до голосу Духа, приходить до Бога, саме до Батька” (УЗ 84:46–47).
Цей уривок прекрасно описує прагнення людини до вищого—природний, Богом даний духовний інстинкт, який всі ми маємо—якщо не придушуємо його—рухатися в напрямку світла і, чинячи так, наближатися до Бога і Його Сина і ставати подібними до Них. Ісус Христос сказав про Себе: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Іван 8:12).
Я закликаю вас уникати темряви гріха в усіх його брудних проявах і сповнити ваше життя Духом, істиною й світлом нашого Спасителя, Ісуса Христа. Ви можете робити це, коли шукаєте хороших друзів, наповнюєте своє життя надихаючою музикою й витворами мистецтва, знаннями з найкращих книг (особливо Писань), щирими молитвами, проводите час на природі, берете участь у хороших заходах і розмовах та зосереджуєте своє життя на Христі і Його вченнях про любов і служіння.
2. Деревам потрібна протидія, щоб виконати міру їхнього сотворіння.
Протягом багатьох років догляду за Священним гаєм використовувалися різні наукові погляди на лісовпорядження. Одного разу було вибрано дослідну ділянку і застосовано практику, відому як проріджування. Лісничі визначали потенційно найбільші й найздоровіші дерева на дослідній ділянці, а потім спилювали й підрізали слабкі дерева і підростаючий молодняк. Припускалося, що якщо видалити більшість дерев, які забиратимуть на себе воду, сонячне світло та поживні речовини з ґрунту, вибрані дерева зможуть вільно зростати й розвиватися надзвичайно продуктивно.
Через кілька років стало очевидним, що відбувається прямо протилежне. Звільнившись від конкуренції, вибрані дерева заспокоювалися. Замість того, щоб тягнутися вгору до світла, вони вповільнили своє вертикальне зростання і пустили багато гілок у нижній частині стовбура, від яких зрештою не було ніякої користі, коли купол верхівок затуляв сонячне світло, і вони стали товстішими. Жодне дерево на дослідній ділянці не досягало розмірів чи життєздатності дерев, яким доводилося повністю подолати протидію, щоб вижити й розвиватися.
Одним з ключових вчень Книги Мормона є вчення про те, “щоб була протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11). У світі, в якому є протилежність, існує можливість вибирати між добром і злом, аби могла діяти свобода волі. Однак так само важливим є той принцип, що протилежність потрібна для духовного зростання. Розуміння і наслідування цього принципу є вирішальним для нашої здатності приймати і життя таким, як воно є, і мати від цього щастя. Також це усвідомлення дуже важливе для досягнення необхідного особистого зростання й розвитку.
Рано чи пізно всі ми стикнемося з протидією та лихом. Дещо з цього є наслідком того, що ми перебуваємо тут, у смертному житті, у занепалому світі. Це можуть бути сили природи, хвороби і недуги, спокуси, самотність, фізичні чи розумові недоліки. Іноді протидія і труднощі настають через наші власні невірні рішення. Як же ми маємо бути вдячними нашому Спасителю, Чия Спокута надає нам шлях виправити все, що було пошкоджено.
Мене дуже втішають слова, звернені Господом до Джозефа у в’язниці Ліберті, коли тягарі Джозефа були майже нестерпними: “Знай, сину Мій, що все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо” (УЗ 122:7).
Деякі дерева у Священному гаю доводять те, що протидія може працювати нам на користь і що у надважких ситуаціях можна багато чого навчитися. Цим деревам потрібно було реагувати на різні форми протидії або несприятливі обставини—удар блискавки, поривчастий вітер, накопичення снігу або льоду, загроза і пошкодження з боку недбалих людей, а інколи навіть пригнічення сусіднім деревом. Завдяки цим несприятливим обставинам виросли деякі найстійкіші й найцікавіші на вигляд дерева у гаю.
3. Дерева найкраще ростуть у лісах, а не відокремлено.
В природі дуже рідко побачиш дерево, яке стоїть поодиноко. Вони майже завжди утворюють гаї, а з часом гаї можуть стати лісами. Втім, Священний гай—це набагато більше, ніж просто група дерев. Він представляє собою складну екосистему, до якої входять чисельні види флори та фауни.
Серед усієї різноманітності видів диких квітів, кущів, чагарнику, дерев, грибів, моху, птахів, гризунів, кролів, оленів та інших створінь, які мешкають там, існує помітний взаємозв’язок. Ці види взаємодіють одне з одним і взаємозалежать. Це стосується харчування, притулку і синергетичного та соціального середовища, де всі вони можуть рухатися своїм циклом життя.
Божий план для нашого життя передбачає подібний взаємозв’язок. Ми маємо здійснювати наше спасіння разом, а не відокремлено. Церква будує доми зборів, а не відлюдні оселі.
З початку Відновлення ми отримали заповідь збиратися в громадах, де ми можемо навчатися жити в гармонії і надавати одне одному підтримку, шануючи наші завіти, укладені під час хрищення (див. Moсія 18:8–10). Будучи дітьми Бога, ізольовано ми можемо процвітати не більше, ніж поодиноке дерево. Здоровим деревам потрібна екосистема; здорові люди потребують одне одного.
На щастя, в кожному з нас закладене бажання товаришувати, створювати дружні стосунки, знаходити вірних друзів. Будучи членами вічної сім’ї Бога, всі ми прагнемо задоволення й безпеки, які приходять завдяки тісним і тривалим стосункам. Хоча сайти соціальних мереж безперечно є формою товаришування, однак вони не замінюють чесного, відкритого й особистого спілкування, яке має відбуватися заради встановлення справжніх і тривалих стосунків.
Звичайно, найпершою й найкращою лабораторією для навчання товаришуванню з іншими людьми є домівка. Саме вдома ми засвоюємо уроки служіння, безкорисливості, прощення та терпіння, які є невід’ємними для формування міцних стосунків з іншими людьми.
На щастя, натхненна організація Церкви також надає можливості й місця, де ми можемо розвиватися соціально. У церковних покликаннях, під час зборів, уроків, у кворумах, під час нарад, заходів та в різних інших ситуаціях, які дають можливості для спілкування, ми розвиваємо якості й навички спілкування, які допомагають нам підготуватися до соціального порядку, який існуватиме на небесах.
Кажучи про вищий порядок, пророк Джозеф Сміт зазначав: “І ті самі суспільні стосунки, які існують серед нас тут, існуватимуть серед нас там, вони тільки будуть поєднані з вічною славою, якої ми тепер не маємо” (УЗ 130:2).
4. Дерева здобувають силу з поживних речовин, які створили попередні покоління дерев.
Був час, коли люди, які дбали про Священний гай, вирішили, що він має виглядати дуже охайно. Почали організовуватися проекти зі служіння, щоб розчистити гай від повалених дерев та гілок, молодої порослі, пнів та опалого листя. Внаслідок цього досить швидко гай почав втрачати свою життєздатність. Ріст дерев уповільнився, молодих дерев, що пустили паростки, було мало, деякі види диких квітів і рослин почали зникати, а популяція диких тварин і птахів зменшилася.
Пізніше було рекомендовано, щоб гай залишили у якомога більш природному стані. Повалені дерева й гілки залишали перегнивати й збагачувати ґрунт. Опале листя залишали там, де воно падало. Відвідувачів просили залишатися на відведених для цього стежках, щоб гай менше непокоїли, а ґрунт на території гаю не так затоптували. Протягом лише кількох років, гай знову почав дивовижним чином відроджуватися і самовідновлюватися. Сьогодні він процвітає, перебуваючи майже у первісному стані, з буйною рослинністю й багатим тваринним світом.
Урок, який слід засвоїти з цього досвіду у лісовпорядженні, припадає мені до серця. Протягом семи років я мав привілей служити істориком і літописцем Церкви. Чому ведення записів, збирання і збереження історії й розповіді про неї займають таке важливе місце в Церкві Ісуса Христа? Чому так важливо, щоб ми пам’ятали про минулі покоління і черпали силу від них? (Див. УЗ 21:1–2; 69:3, 8).
Я висловлю думку, що неможливо повноцінно жити у теперішньому—а тим більше створювати плани щодо нашої майбутньої долі—без фундаменту минулого. Розуміння зв’язку між минулим і теперішнім та майбутнім допомагає нам повніше цінувати Господнє визначення істини, як його було відкрито Джозефу Сміту: “Істина—це знання про все суще як воно є, і як воно було, і як воно буде” (УЗ 93:24).
Знання, які ми маємо про наше минуле, завдяки записам, що велися, і про наше майбутнє, завдяки Писанням і пророчим вченням сучасних пророків, надають нам контекст, який дозволяє мудро використовувати свободу волі у нашому теперішньому житті.
Важливо добре вивчити історію нашої Церкви, особливо історію її заснування. Ці історії—про Перше видіння Джозефа Сміта, появу Книги Мормона, відвідування ангелів, Івана Христителя, Петра, Якова та Івана, Іллі, Іліаса та інших—містять фундаментальні істини, на яких основується відновлення євангелії.
На жаль, у цю добу високих технологій, багату на інформацію,—дещо з якої є критикою подій та людей в історії Церкви—деякі святі останніх днів втрачають свою віру і починають ставити під сумнів давні вірування. Таким невпевненим людям я висловлюю любов, розуміння і запевнення, що, якщо вони дотримуватимуться євангельських принципів і з молитвою продовжуватимуть вивчати історію Церкви—достатньо наполегливо, щоб отримати повніше бачення картини, а не її фрагменти або частинки—Святий Дух дасть підтвердження їхній вірі щодо головних подій в історії Церкви, промовляючи мир їхньому розуму. Чинячи так, вони зможуть укріпитися в своїх переконаннях стосовно історії відновленої Церкви.
Заключна частина
Коли ми служили на місії поблизу Пальміри, іноді бувало я ходив у Священний гай один і благоговійно ставав біля мого улюбленого “дерева-свідка”—одного з тих дерев, які росли у гаю в час отримання Першого видіння. Часом я уявляв, що, якби те дерево могло говорити, воно б розповіло мені, що бачило того весняного дня у 1820 році. Але, насправді, мені не потрібно було чути про це від дерева—я вже знав про це.
Завдяки духовному досвіду і почуттям, які почали з’являтися у мене в юності і залишаються зі мною до цієї самої години, я пізнав, що Бог, наш Батько, живе. Я знаю, що Його Син, Ісус Христос, є Спасителем і Викупителем всього людства. Я знаю, що ці дві прославлені Істоти явилися Джозефу Сміту.
Ці славетні істини, про які я свідчив, мають свій початок у Священному гаю. Я закликаю вас завжди стояти у Священному гаю як розумом, так і серцем, і залишатися вірними істинам, які Бог почав відкривати там.