Реальність Різдва
Єпископ Гарі Е. Стівенсон
Верховний єпископ
Без народження Спасителя і Спокути ми б не мали Заступника перед Батьком, Який дав нам можливість повернутися в присутність нашого люблячого Небесного Батька і жити разом вічними сім’ями.
Коли мій батько був дитиною, він жив у маленькому містечку в центральній частині Юти поблизу озера Юта. Ще до появи піонерів корінні американці в цій місцевості полювали і ловили рибу. Деякі місця навколо озера стали дуже популярними серед людей, які шукали наконечники від стріл.
Під час заходу “Батьки-сини”, коли моєму батькові було лише 5 років, його приход вирушив до озера Юта шукати наконечники від стріл. Після того як всі вони провели день у пошуках, мій дідусь запитав мого батька, чи знайшов той хоча б один наконечник.
“Ні, не знайшов”,—відповів мій батько. Потім він заліз у кишеню і сказав: “Але я знайшов цей красивий камінець у формі ялинки”.
Батько таки знайшов наконечник, але він не знав цього. Він тримав у руках справжню знахідку, але не розпізнав її.
Розпізнати Викупителя
У наш час для багатьох людей бачення того, що є реальним і найважливішим—Ісуса Христа, Спасителя світу—затуманюється речами, які не є реальними.
Нещодавно я бачив телепрограму про Ісуса Христа, в якій ставилося під сумнів те, що Він дійсно народився від діви Марії. Навіть видатні професори з поважних навчальних закладів ставили під сумнів те, що це могло бути.
Відповідаючи на подібні сумніви, Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) сказав: “Так звані вчені намагаються переконати нас, що божественне народження Христа, як про нього розповідається в Новому Завіті, не було божественним взагалі і що Марія на час зачаття Ісуса не була дівою. Вони хочуть змусити нас повірити, що Йосип, названий батько Ісуса, був його фізичним батьком, отже за всіма Своїми якостями і рисами Ісус був людиною. Вони дуже щедрі у своїй похвалі, кажучи, що Він був великим філософом-моралістом, можливо навіть найбільшим з усіх. Але головна їхня мета—заперечити божественне синівство Ісуса, бо на цьому вченні основується все християнство”1.
Я катався на лижах по штучному снігу і прикрашав штучну ялинку штучними бурульками. Іноді важко зрозуміти, а що ж є реальним, особливо в добу віртуальної реальності. То як же нам дізнатися, що є реальним? Як ми отримуємо свідчення про реальність Ісуса Христа?
Ми здобуваємо свідчення про те, що є реальним, коли читаємо слова Бога в Писаннях—як стародавніх, так і сучасних. Ми дізнаємося про реальність Спасителя, коли слухаємо і читаємо свідчення сучасних пророків і апостолів. Ми знаходимо істину, коли молимося “з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа” (Moроній 10:4). Ми знаходимо “правильний шлях”, коли “віри[мо] в Христа і не відріка[ємося] від Нього” і коли “схиля[ємося] перед Ним і поклоня[ємося] Йому з усією своєю могутністю, розумом і силою, і всією [нашою] душею” (2 Нефій 25:29).
Пророцтва про народження Христа
У Писаннях є багато пророцтв про народження Христа—про перше Різдво. Ми можемо забувати, читаючи ці пророцтва в Писаннях, що вони дійсно пророцтва. У них докладно вказано, що мало відбутися, але ще не сталося.
За 800 років до народження Христа Ісая сказав: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру” (Iсая 9:5).
За 600 років до народження Спасителя Нефій описав видіння, в якому бачив матір Сина Божого:
“Я подивився і побачив … місто Назарет; а в місті Назареті я побачив діву, і була вона неперевершено прекрасна й пречиста. …
І [ангел] сказав мені: Дивись, діва, яку ти бачиш, це матір Сина Божого. …
І я подивився і побачив знову ту діву, і вона тримала на руках дитину.
І ангел сказав мені: Ти бачиш Агнця Божого” (1 Нефій 11:13, 18, 20–21).
За 124 роки до народження Спасителя цар Веніямин сказав:
“Бо знай, час настає, і він вже не так далеко, що з силою Господь Вседержитель … зійде з небес до дітей людських, і буде жити в скинії з глини, і піде до людей, творячи могутні чудеса. …
І Його називатимуть Ісус Христос, Син Бога, Батько небес і землі, Творець усього від початку; і Його мати буде зватися Марією” (Мосія 3:5, 8).
За 83 роки до народження Христа Алма сказав: “І знайте, [Син Божий] буде народжений від Марії, в Єрусалимі, що є землею наших прабатьків” (Aлма 7:10).
І усього за 6 років до першого Різдва Самуїл Ламанієць проголосив:
“І знайте, це я вам даю як ознаку часу Його пришестя; бо знайте, будуть у небесах великі вогні, такі, що вночі перед тим, як Він прийде, не буде темряви. …
І ось, зійде нова зірка, така, яку ви ніколи не бачили; і це теж буде ознакою вам” (Геламан 14:3, 5).
Юдейський народ з нетерпінням чекав на цю велику подію. Вони знали, що Месія прийде, і вони чекали, що Він прийде у славі, звільнити їх від земних кайданів, встановити земне царство і бути їхнім Царем.
Хто першим мав дізнатися про народження Месії? Хіба не синедріон чи інші люди, які мали владу та вплив?
У Біблії розповідається, що то були скромні пастухи, які спали на землі і яким ангел “благовістив радість велику” (Лука 2:10), а також мудреці з дальніх країв, які побачили “на сході … зорю Його і прибули поклонитись Йому” (Матвій 2:2). Могутні та впливові, чиє бачення було затьмарене філософіями світу, не були зі Спасителем при Його народженні та під час Його служіння. Перед ними була реальність, але вони не зрозуміли і не прийняли її.
Ставати більше схожими на Христа
Президент Бенсон сказав, що, серед іншого, найвеличнішим у Різдві є його здатність збільшувати нашу чутливість до всього, що від Бога.
“Воно змушує нас розмірковувати над стосунками з Батьком і над глибиною нашої відданості Богові.
Воно спонукає нас бути більш толерантними, більше вділяти, бути більш співчутливими, щедрими і щирими, сповненими надії, милосердя і любові—якостей, притаманних християнам. Не дивно, що дух Різдва торкається сердець людей по всьому світу. … Принаймні хоча б один раз спостерігається посилена увага і поглиблена відданість нашому Господу і Спасителю Ісусу Христу”2.
Цієї Різдвяної пори, коли дух свята проникне у ваші серця, давайте щось зробимо, аби виявити свої почуття певними діями, показуючи своє розуміння того, що дитина, народжена у Віфлеємі,—це дійсно Викупитель. Президент Говард В. Хантер (1907–1995) дав кілька практичних порад, що допоможуть нам виконувати це:
“Цього Різдва залагодьте всі чвари. Знайдіть забутого друга. Відкиньте підозру й замініть її довірою. Напишіть листа. Дайте лагідну відповідь. Підбадьорте молодь. Виявіть свою відданість словом і ділом. Дотримайтеся обіцяння. Забудьте образу. Пробачте ворога. Вибачтеся. Спробуйте зрозуміти. Проаналізуйте свої вимоги до інших. Спочатку подумайте про іншу людину. Будьте добрими. Будьте лагідними. Смійтеся трохи більше. Висловлюйте вдячність. Прийміть мандрівника. Заспокойте серце дитини. Насолоджуйтеся красою і дивом землі. Розкажіть про свою любов, а потім ще раз це зробіть”3.
Без Христа не було б Різдва. Без Христа не було б повноти радості. Без народження Спасителя і Його Спокути ми б не мали Посередника, не мали б Заступника перед Батьком, Який дав нам можливість повернутися в присутність люблячого Небесного Батька і жити разом вічними сім’ями.
Разом з вами я святкую прекрасну і дивовижну реальність народження і місії Сина Божого і свідчу, що Ісус Христос є нашим Спасителем і Викупителем—обіцяним Месією.