Відповідь на всі важкі запитання
Коли перед нами постають важкі запитання, врешті-решт лише одне запитання має значення.
На запитання, які посилає нам життя, не завжди легко дати відповідь. З деякими нашими особистими випробуваннями—смерть дитини, наприклад, зрада друга або сумна фінансова ситуація—часто нелегко примиритися, і ми потребуємо співчутливої підтримки тих, хто оточує нас. Іноді в цих ситуаціях найбільших зусиль вимагає визнання того, що наш Небесний Батько любить нас, а не карає, хоча зараз ми можемо і не розуміти причину випробування, якщо вона навіть і є.
Деякі найважчі запитання з’являються тоді, коли мінливі тенденції в культурі або нова інформація, іноді дезінформація, яку протиставляють нам критики Церкви, є викликом для того, у що ми віримо. У такі часи може здаватися, що наш доктринальний або історичний фундаменти не такі вже й міцні, як ми думали. Нас можуть спокушати поставити під сумнів істини, до яких ми ставилися як до належних, і духовного досвіду, який сформував нашу віру.
Що нам робити, коли в наше серце просочується сумнів? Чи дійсно існують відповіді на ці важкі запитання?
Так, вони є. Насправді, всі відповіді—всі вірні відповіді—залежать від відповіді на лише одне запитання: чи довіряю я Богові більше, ніж будь-кому іншому?
Просто, але не легко
Чи є такий підхід надто простим? занадто легким?
Можливо. Істина не завжди є очевидною, особливо, коли їй доводиться змагатися з альтернативними думками у привабливій упаковці. Часто ми розуміємо істину лише частково, в той час як загальна картина ще залишається непізнаною. І під час процесу пізнання ми стикаємося з незручною перспективою відмовитися від неідеального, однак до цього моменту втішаючого нас розуміння. Але віра в те, що Бог має відповіді на всі запитання, що Він любить нас, і дасть відповіді на всі наші запитання—в Його спосіб і за Його розкладом—може спростити наші пошуки. Це може бути не завжди легко, але просто довіра пораді Бога може безпечно вивести нас крізь хмари збентеження.
Під час жовтневої генеральної конференції Церкви 2013 року Президент Дітер Ф. Ухтдорф, Другий радник у Першому Президентстві, зробив це проникливе спостереження:
“Мати запитання—це природно: насінина щирих досліджень часто проростала і перетворювалася на величне дерево розуміння. Мало хто з членів Церкви у той чи інший період не вирішував би серйозні або делікатні запитання. Одна з цілей Церкви—плекати і розвивати зернину віри—іноді навіть на піщаному ґрунті сумнівів та непевності. Віра—це надія на те, чого не видно, але що є істинним.
Отже, дорогі брати і сестри, мої дорогі друзі, будь ласка: відразу ж ставте під сумнів свої сумніви, перш ніж сумніватися у своїй вірі. Ми ніколи не повинні дозволяти сумнівам взяти нас в полон і утримувати від Божественної любові, миру і дорогоцінних дарів, які приходять завдяки вірі в Господа Ісуса Христа”1.
Кілька корисних принципів
Тож, як нам бути з щирими сумнівами щодо наших сумнівів? Як нам закріпити нашу віру на твердій скелі одкровення, а не на піщаному ґрунті мінливого людського розуміння? Може бути корисним пам’ятати про наступні принципи.
Принцип 1: Бог знає безмежно більше, ніж знаємо ми. Коли перед нами постають запитання—особисті, соціальні або доктринальні—ми можемо покладатися на той факт, що Творець всесвіту знає набагато більше, ніж ми. Якщо Він говорить про щось (а іноді Він цього не робить), ми можемо вірити в те, що Його бачення є чіткішим за наше.
“Бо ваші думки—не Мої це думки, а дороги Мої—то не ваші дороги, говорить Господь.
Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої—за ваші думки” (Ісая 55:8–9).
Принцип 2: Бог ділиться деяким Своїм знанням. Наслідком 1-го принципу є те, що Бог ділиться з нами такою кількістю Своїх знань, яку ми готові прийняти, а Він готовий передати. Нам лише потрібно підготуватися отримати їх, а потім прагнути їх. Писання дають відповіді на багато запитань. Одну з найбільших радощів у цьому житті приносить навчання від Святого Духа, бо Він використовує Писання, щоб у відповідь на наше старанне навчання, відкривати “рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи” (2 Нефій 28:30).
Деякі запитання, особливо історичного характеру, мають обґрунтовані пояснення, і чим більше інформації відкривається нам завдяки щирому навчанню, тим яснішим стає наше бачення.
Ми також благословенні живими пророками і апостолами, які навчають нас за натхненням небес. Ми не повинні бути тими, хто “хитаються й захоплюються від усякого вітру науки”. Ми можемо вірити в те, що їхнє спільне керівництво сприятиме тому, що “ми всі … досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого”. (Див. Ефесянам 4:11–15).
Принцип 3: Ми можемо вірити в Божу любов. Бог любить нас набагато більше, ніж ми можемо уявити. Ми—Його діти і Він хоче, щоб ми повернулися в Його присутність, як зрілі, прославлені особистості, які здатні стати подібними до Нього (див. Мойсей 1:39). Всі поради, які Він дає нам, дані з найглибшою любов’ю, щоб навіки благословити нас. Ми можемо абсолютно довіряти цій любові.
“Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил” (Псалми 36:8).
Принцип 4: Нам потрібно прагнути духовних підтверджень. Нам не слід дивуватися тому, що Божій мудрості протистоїть така велика кількість мирської мудрості. Зрештою, за божественним задумом, ми живемо у занепалому світі, де нас відрізано від присутності й розуму Бога. Такі умови можуть ускладнити розуміння Божих справ, “хто-бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. …
А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно” (1 Коринтянам 2:11, 14).
Якщо ми бажаємо зрозуміти те, що від Бога, ми не можемо покладатися лише на людську мудрість, щоб досягти цього. Нам потрібен доступ до Божого Духа, “щоб знати про речі, від Бога даровані нам, … вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного” (1 Коринтянам 2:12–13).
Коли нас христять і конфірмують у члени Христової Церкви, нам надається дар Святого Духа. З цим даром ми можемо навчатися від Духа і отримувати Його втішливі підтвердження про істину. Отримання таких духовних підтверджень розсіює сумнів більш певно, ніж найпереконливіша логіка, і вони доступні всім, хто шукає істину через щиру молитву, старанне навчання і послух заповідям Господа.
“Просіть,—і буде вам дано, шукайте—і знайдете, стукайте—і відчинять вам” (Матвій 7:7).
Принцип 5: Можливо, нам потрібно чекати Господа. Іноді нам не вдається зрозуміти, чому ми маємо випробування, і отримати відповіді. Попри всі наші зусилля, ми не отримуємо відповіді. Здається, що небеса закриті. Саме тоді наша довіра Богові допомагає нам здобути терпіння, щоб чекати Його відповіді. Не на всі запитання відповідь прийде негайно або навіть у цьому житті. Не всі випробування зникнуть до того, як тіло й дух відділяться. Але, якщо ми любимо Бога понад усе інше, якщо ми віримо в Його любов до нас, ми зможемо витерпіти з вірою, коли той день проясниться, завісу буде піднято і все стане зрозумілим.
“На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою—немов південь.
Жди Господа мовчки й на Нього надійся” (Псалми 36:5–7).