Моє служіння потрібне Йому зараз

Джин Хеденгрен Молтрі, шт. Вашингтон, США

Я сиділа за швейною машинкою і зшивала частини баєвої тканини. Верхню частину прикрашали дитячі мотиви м’яких кольорів. Вони були в гармонії з кольорами зворотньої частини ковдри для немовлят, яку я шила.

Наше Товариство допомоги збирає набори для новонароджених, призначені для регіонів, що страждають від бідності або природних катаклізмів. Я непрофесійна швачка, але вирішила взяти участь у проекті. Мені подобається вибирати тканину для проекту, вирізати квадрати для ковдр.

Я складаю відповідні квадрати разом, прошиваю по краях і залишаю невеликий отвір, щоб вивернути ковдру. Потім я прошиваю уздовж країв, закріпляю кути, повертаю ковдру так, щоб візерунок був зверху і прошиваю те, що було не зашите.

Я прошиваю краї поверху, щоб укріпити шов. Я кладу тканину на машинку і швидко прострочую. Поки я поспішаю закінчити ковдру, аби взятися за хатню роботу, мене пронизує думка: “А якби я шила цю ковдру для Немовляти-Ісуса?”

З цією думкою я уповільнююся і ретельно випрямляю шви. Але навіть при всій ретельності шов не дуже рівний.

Потім я прошиваю по центру квадрат розміром 25 см, аби з’єднати верх і низ. Я роблю викрійку з картону, кладу її по центру ковдри і легенько обводжу контури. Я кладу тканину на машинку, опускаю голку і акуратно застрочую.

Коли я закінчую, то закріпляю нитку і витягую готову ковдру. Це не квадрат—це щось середнє між трапецією і паралелограмом.

Я відкладаю ковдру, беру нову фланель і починаю знову, докладаючи ще більших зусиль, аби цей подарунок був гідний Божества. Але навіть після додаткових зусиль результат не набагато кращий. Кожна ковдра, пошита мною,—не ідеальна.

Мені здається, що я не можу віддати жодну з ковдр, принаймні цього року. Я буду тренуватися і, можливо, одного дня я зроблю свій внесок.

Потім до мене прийшла інша думка: “Якщо ти чекатимеш, доки не навчишся шити досконало, Немовля-Христос уже буде в Єгипті”.

Я розумію. Я втрачу можливість послужити. Спаситель приймає приношення, коли ми докладаємо найкращі зусилля, якими б недосконалими вони не були. Я знаю, що новонароджена дитина, загорнута у м’яку чисту ковдру не відмовиться спати, тому що кути нерівні.

Поки я розмірковую, чи мають якусь вагу мої зусилля у світовому масштабі, на думку спадає порада Спасителя: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили” (Maтвій 25:40).

Тож я продовжую шити ковдри, намагаючись зробити їх якомога привабливішими. Я знаю, що вони потрібні зараз, а не колись там у майбутньому, коли я навчуся шити їх досконало.