Сувої Мертвого моря—вікно до сучасної Біблії
На початку 1947 року три пастухи, які належали до бедуїнського племені Таамірех, шукали тварину, яка відбилася від стада. Один з них кинув камінець у печеру і почув, як розбився глиняний горщик. Коли вони увійшли до печери, то побачили, що в ній є кілька глиняних горщиків, а в деяких з них були сувої*. У наступні роки бедуїни та археологи знаходили кілька сотень сувоїв в 11 печерах на північно-східному узбережжі Мертвого моря.
Багато вчених упевнені, що сувої Мертвого моря є найважливішим археологічним відкриттям 20-го століття. Сувої є стародавньою бібліотекою, що налічує понад 900 текстів, більшість з яких написані оригінальною гебрейською мовою Старого Завіту. Приблизно 225 сувоїв є найстарішими копіями Старого Завіту (за винятком книги Естер) і більше ніж на 1000 років старішими за копії, які використовувалися у середні віки. Більшість сувоїв датовано між 150 роком до Р.Х. і 68 роком до Р.Х., хоча вік деяких текстів сягає третього століття до Р.Х.
Крім традиційних біблійних текстів, сувої Мертвого моря також включають Храмовий сувій (де описується храм, який має бути побудований у Єрусалимі та ідеал завітного суспільства), Сувій війни (де описується боротьба на кінці днів) і тексти, співзвучні Біблії (такі як книги Еноха, Ноя, Мелхиседека й завіти Якова, Юди і Левита). Мало що в Біблії сказано про Еноха, але в сувоях Енох є головним героєм—могутній пророк з особливими дарами.
Більшість сувоїв дуже пошкоджені часом та впливом стихій, але вчені змогли зібрати величезну кількість інформації про роботу писарів. Зосереджена і копітка робота писарів вказує на високий рівень професіоналізму і компетенції під час переписування і передачі текстів від одного покоління до іншого. Ті з нас, хто любить і цінує Святі Писання, у великому боргу перед цими писарями за їхню ретельну працю.
Коли ми розглядаємо старовинні методи передачі рукописних текстів, ми усвідомлюємо, що Біблія пройшла надзвичайний шлях, аби дійти до цього століття. Сувої Мертвого моря є свідками того, що Старий Завіт пройшов через століття, зберігши великий ступінь достовірності тексту. За це ми повинні бути вдячними пророкам, писарям, копіювальникам і кожному, хто був відповідальний за передачу Біблії від покоління до покоління.