Свідчення Мії
Автор живе в штаті Міссурі, США.
“І тихий голос Духа відкрива серця, Дає нам свідчення ясне про Сина і Отця” (Збірник дитячих пісень, с. 56).
Мія вже давно повинна була спати, але вона ще не лежала в ліжку. Вона сиділа на підлозі своєї кімнати, думаючи про те, що читала сестра Дувал у Початковому товаристві: “Настане час, коли жоден чоловік або жінка не зможуть жити за рахунок чужого світла”1.
“Свідчення—це як світло всередині нас,—пояснювала сестра Дувал.— І кожен повинен мати своє. Тоді ми зможемо бути сильними, коли життя стає важким і Сатана спокушає нас”.
Мія схилила голову до ліжка. “Я хочу мати свідчення про істинність євангелії”,—подумала вона. Але як саме здобувається свідчення? Вона знала, що молитва—це один зі способів.
“Я помолюся”,—вирішила вона. Вона почне молитися і не припинятиме поки щось не станеться, і вона зрозуміє, що Церква істинна. Дівчинка була готова молитися всю ніч, якщо так треба!
Вона стала на коліна. “Дорогий Небесний Батьку,—прошепотіла вона,—я хочу знати, чи Церква істинна. Я хочу відчути це у своєму серці і просто знати”.
Мія чекала. Вона не відчувала нічого, крім приємного відчуття, яке завжди мала під час молитви. Чи вона щось робить неправильно? Де ж її свідчення?
Вона стояла на колінах, як їй здавалося, дуже довго, коли двері в її кімнату трохи відчинилися і в них заглянув тато.
“Я помітив, що під дверима пробивається світло,—сказав він.—Ти знову читаєш?” Потім він помітив сльози на щоках у Мії. Він став на коліна і обняв її. “Щоcь не так?”
Якусь мить вона мовчала. Потім запитала: “Тату, як ти отримав свідчення?”
Тато міцно її обійняв. “Гарне запитання. Хотіти отримати свідчення—це перший крок”.
Мія відчула, що клубок у горлі зникає.
“Отримання свідчення не відбувається завдяки лише одній молитві. І навіть коли ти отримаєш свідчення, тобі треба й далі над ним працювати”.
“Але звідки береться свідчення?”— запитала Мія.
“Свідчення приходить від Святого Духа,—сказав тато.—Ти коли-небудь відчувала тепло і приємне відчуття під час домашнього сімейного вечора або в церкві?”
Мія задумалася над цим. “Коли ти давав мені особливе благословення перед початком навчального року, я мала приємне відчуття”. Вона ще трохи подумала. “І у мене завжди тепле почуття всередині, коли я слухаю виступ Президента Монсона на генеральній конференції. І коли я добре ставлюся до своїх друзів, або коли я читаю Писання, у мене теж хороші відчуття”.
Тато усміхнувся. “Ті відчуття означають, що Святий Дух промовляє до тебе. Він дає тобі такі відчуття, коли ти робиш те, що правильно, або коли чуєш те, що є істинним”.
“Я відчуваю тепло і радість зараз,—сказала Мія.—Це Святий Дух?”
Тато обійняв її знову. “Так. Він каже тобі, що те, про що ми говоримо, є істинним. І саме так здобувається свідчення”.
Коли Мія лягла у ліжко, вона все ще не вважала, що має довершене свідчення, але все ж вона мала те хороше, тепле відчуття, що сказане татом є істиною. Вона знала, що це почуття було лише початком.
Мія загорнулася у свою теплу ковдру і закрила очі. Перш ніж поринути у сон, вона прошепотіла: “Дякую, Небесний Батьку, що допоміг мені отримати свідчення. І дякую Тобі за мого тата”.