До нових зустрічей
Облиш це
Зі статті “Balm of Gilead,” Ensign, Nov. 1987, 17–18.
Світ для мого друга розколовся. Він втратив дружину.
Якщо ви страждаєте від переживань, горя, сорому, ревнощів, розчарування, заздрощів, від докорів сумління чи самовиправдання, дослухайтеся до цього уроку, який мені виклав багато років тому патріарх колу. Він був найсвятішою людиною з усіх, кого я знав. …
Він зростав у маленькому містечку, маючи бажання досягти чогось у житті. Йому було нелегко здобувати освіту.
Він одружився зі своєю дівчиною, і на той час все було добре. У нього була хороша робота і яскраве майбутнє. Вони сильно кохали одне одного, і вона чекала на їхню першу дитину.
У ту ніч, коли мала народитися дитина, виникли ускладнення. Єдиний лікар поїхав у якесь село на виклик до хворого. …
Нарешті лікаря знайшли. Через надзвичайні обставини він діяв швидко, і невдовзі все стало на свої місця. Дитина народилася, а криза, як здавалося, минула.
Через кілька днів молода мати померла від тієї ж інфекції, яку той лікар лікував у іншому домі того ж вечора.
Світ для Джона розколовся. Тепер все було не так, все було неправильно. Він втратив дружину. Він не міг впоратися і з немовлям, і з роботою.
Минали тижні, а його обурення наростало. “Цьому лікарю треба заборонити лікувати,—казав він.— Він заразив мою дружину. Якби він був обережним, вона була б сьогодні жива”.
Він ні про кого не думав, а у своєму розпачі він ставав небезпечним. …
Одного вечора у його двері хтось постукав. Маленька дівчинка просто сказала: “Тато хоче, щоб ви зайшли. Він хоче з вами поговорити”.
“Татом” був президент колу. …
Цей духовний пастир наглядав за отарою і мав дещо йому сказати.
Порада від того мудрого служителя була простою: “Джоне, облиш це. Ніщо з того, що ти робиш, не поверне її. Все, що ти робиш, погіршує ситуацію. Джоне, облиш це”. …
Йому було надзвичайно важко тримати себе в руках. Але зрештою він прийняв рішення, що як би там не було, він має бути слухняним.
Послух—це сильнодіючі духовні ліки. Вони майже універсальні.
Той чоловік вирішив дослухатися до поради мудрого духовного провідника. Він облишив усе, як є.
Потім він сказав мені: “… Аж тільки коли я постарів, я нарешті уявив собі бідного сільського лікаря—переобтяженого роботою, з мізерною зарплатнею, який з останніх сил біжить від одного пацієнта до іншого, майже не маючи ліків, ні лікарні, з убогим інструментарієм—і майже кожного разу досягаючи успіху.
Він прийшов у момент кризи, коли два життя висіли на волосинці, і діяв без зволікання.
“Я став старим чоловіком,—повторював він,—перш ніж я нарешті зрозумів! Я мало не зруйнував своє життя,—сказав він,—та життя інших людей”.
Багато разів він дякував Господу на колінах за того мудрого духовного провідника, який просто порадив: “Джоне, облиш це”.