Перший Майбутній день батька для Стівена
Автор живе в штаті Квінсленд, Австралія.
Стівен підкотив свою краватку аж до підборіддя, поки решта дітей Початкового товариства розучували нову пісню. Ні, жодним чином він не буде співати цю пісню.
Батько головує у нашій сім’ї …
Стівен поглянув у вікно, а потім на стелю. Він так крутився на своєму стільці, що здавалося, ніби він танцює. Він не міг співати, навіть якби хотів. Щось велике і неприємне стояло в його горлі. Решта дітей Початкового товариства продовжувала співати, розучуючи слова рядок за рядком.
Мій тато мудрий і справедливий;
Mій тато добрий до мене (“Fathers,” Children’s Songbook, 209).
Стівен відчув, що хтось доторкнувся до його плеча. Його мама, яка непомітно спостерігала з відкритих дверей класу Початкового товариства, легенько потягнула його за руку. Вона вивела його в коридор. Тепер, коли поруч не було друзів, Стівен не міг стримати сльози. Мама огорнула його теплими міцними обіймами.
“Я розумію, чому ти засмучений,—сказала мама, поплескуючи його по спині,—Я знаю, що важко чути і співати цю пісню”.
Стівен закивав головою, а потім витер очі. “Я не хочу співати на День батька, бо в мене нема батька”. Очі Стівена наповнилися сльозами і він закусив губу. “Я не хочу більше називати його татом. Я вже сто років його не бачив, і він навіть не хоче бути моїм татом”.
Стівен з усіх сил намагався не розплакатися—але він чув, як співали діти. Та пісня завдавала йому болю, так само, як тоді, коли його батько написав, що він і його нова дружина вирішили, що він більше не буде бачитися зі Стівеном і його братом.
Мама ще раз його обняла, і сльози Стівена покотилися на її блузку. “Я поговорю з президентом Початкового товариства. Тобі не треба співати, якщо ти не хочеш. Але слухай, у мене виникла ідея”. Мама поглянула прямо йому у вічі. “Цього року ми не будемо святкувати День батька. Ми будемо святкувати Майбутній день батька!” Вона усміхнулася, і він на неї поглянув.
“Хммм? Святкувати що?”
“Майбутній день батька—ми будемо святкувати, якими чудовими татами колись станете ти і твій брат. У нас будуть подарунки, торт, і твій улюблений напій!”
Мама поцілувала його в лоб, а потім спробувала поправити зім’яту краватку. “Ти, Стівене, будеш прекрасним батьком. Я вже це бачу. Оскільки ти вже думаєш про те, що будеш робити зі своїми дітьми і плануєш, яким татусем будеш”.
Чим більше Стівен про це думав, тим ширше усміхався. Він обняв маму і повернувся до Початкового товариства, почуваючись набагато краще.
Через два тижні Стівен стояв перед дзеркалом, розправляючи свою красиву краватку-метелик. Мама подарувала її того ранку на його перший Майбутній день батька! Стівен узяв Писання і підійшов до вхідних дверей, щоб іти до церкви.
Він усміхнувся до мами.
“Вітаю з Днем батька, мамо”.
Мама усміхнулася. “Вітаю з Майбутнім днем батька, Стівене”.