Довіряти запевненням Господа
Можливо, ми не позбудемося наших випробувань, але якщо ми прагнемо запевнення від Господа, то можемо знати навіть у важкі часи, що все гаразд.
Я сиділа у целестіальній кімнаті храму, розмірковуючи над тим, у якому напрямку рухалося моє життя—безсумнівно це був не той курс, який я собі запланувала. Як це часто буває з дорослою молоддю, переживання заполонили мій розум: як знайти рівновагу між хорошим навчанням і спілкуванням з друзями? Чи слід залишити роботу? А може треба знайти ще одну? Як я можу заощаджувати гроші, якщо в мене їх взагалі немає? Чому я ще не у шлюбі? Перелік драматично збільшувався. Я пішла до храму в пошуках втішення, і молилася, аби отримати запевнення, що моє життя було в руках Небесного Батька. “Чи все складеться добре в моєму житті?”— запитувала я. Відповідь з’явилася в голові швидко і впевнено: “Усе вже добре”.
У ту ж мить я зрозуміла, що хоча моє життя йшло не так, як я планувала, воно продовжувало йти відповідно до Його плану і під Його контролем. Те приємне запевнення, що Він знає мене і піклується про мене, хоча Він і не завжди усуває мої випробування, пронесло мене через багато труднощів. Якщо ми починаємо розуміти ці запевнення, шукати їх і чекати на них, ми зможемо пізнати, що Господь допомагає нести тягарі, покладені на нас.
Запевнення, а не позбавлення
Зрозуміло, що негайне позбавлення нас випробувань, не завжди є Господньою відповіддю на наші благання. Натомість Він може благословляти нас безцінними миттєвостями, коли ми відчуваємо запевнення, отримане шляхом одкровення,—це запевнення в тому, що Він скеровує наше життя і визволить нас від випробувань. Це запевнення, можливо, не позбавить нас випробувань, проте надасть нам сили, необхідні для того, щоб ми визволилися самостійно, навіть якщо це визволення є простим втішенням від Святого Духа. Я помітила в багатьох епізодах у Писаннях, як Господь часто надсилає запевнення ще до того, коли надасть визволення.
Коли Геламан вів 2060 юних воїнів та інші війська нефійців, вони відчували запевнення від Господа. Після очікування провізії та підкріплення впродовж багатьох місяців, вони були на межі голоду, коли їжу підвезла невелика група чоловіків. Побоюючись, що цього невеликого підкріплення було недостатньо, вони зрештою звернулися до Господа і “вилили [свої] душі в молитві до Бога, щоб Він зміцнив [їх] і визволив [їх]”. Після молитви Геламан розповідає: “Так, і сталося, що Господь Бог наш благословив нас упевненістю, що Він визволить нас; так, Він промовляв мир нашим душам, і дарував нам велику віру, і зробив так, що ми мали сподіватися на наше визволення в Ньому” (Aлма 58:10–11). Це запевнення дало Геламанові та його воїнам силу вистояти і перемогти ворога.
Джозеф Сміт також отримав запевнення від Господа, перебуваючи у в’язниці Ліберті. На його гарячу молитву було дано відповідь:
“Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час;
І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту; ти святкуватимеш перемогу над усіма своїми ворогами” (УЗ 121:7–8).
Це запевнення дало Джозефу сміливість і силу зносити майже нестерпні труднощі.
У цьому й багатьох інших випадках (див., наприклад, Moсія 24:8–16), Господь не відразу звільняв вірних від їхніх випробувань. Натомість Він давав їм запевнення, що визволить їх у Його належний час. Таке запевнення, кажучи словами старійшини Річарда Г. Скотта, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, подібне до “порцій сонячного світла”, яке Небесний Батько посилає нам на нашому шляху, “щоб [цей] шлях став яскравішим”1. Іноді таке запевнення–це все, що потрібно, аби вистояти у випробуваннях, знаючи, що згодом чекає остаточне визволення.
Пошуки запевнень
Життя важке. Бувають часи, коли виникають сумніви, коли не вистачає впевненості у собі і в своїх здібностях подолати випробування, коли ми втрачаємо надію. Часто нам може здаватися, що наші труднощі ніколи не закінчаться. І хоча буває так, що якісь запевнення надходять без жодних зусиль з нашого боку, частіше нам треба шукати ті запевнення, які повідомлять, що буде відпочинок від наших випробувань.
Запевнення від Господа часто приходять через слова Його служителів: місцевих провідників, учителів інституту і Недільної школи, а особливо через Його пророків і апостолів. Керол Ф. Мак-Конкі, перший радник у генеральному президентстві Товариства молодих жінок, нагадує нам, що “у їхніх словах ми чуємо голос Господа і ми відчуваємо любов Спасителя”2.
Ці запевнення також надходять через голос Духа, коли ми щиро спілкуємося з Небесним Батьком у палкій молитві, коли читаємо і обмірковуємо Писання, коли відвідуємо храм та церковні збори і коли служимо іншим та намагаємося робити те, що правильно. Одним словом, запевнення від Господа надходить, “якщо буде[мо] шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю” (Повторення 4:29) і виконувати Його заповіді.
Геламан і його війська отримали запевнення після багатьох щирих молитов; Джозеф Сміт отримав запевнення після молитви і розмірковувань. У обох ситуаціях Господь випробовував їхнє терпіння і віру, перш ніж надати запевнення—хороше нагадування, що під час випробувань ми повинні триматися за віру та розвивати терпіння.
Очікування на запевнення
Як і під час інших перевірок нашого терпіння Господнє запевнення може не надходити у спосіб і час, призначені нами. Можливо, нам доведеться молитися, аби мати “очі, щоб бачити” (Єзекіїль 12:2) руку Господа і Його запевнення у нашому житті. Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорив про те, як лагідні милості Господа можуть бути саме тими запевненнями, і сказав, що вони не приходять “випадково або лише за збігом обставин. Вірність і слухняність дозволяють нам отримати ці важливі дари, і часто вибраний Господом час допомагає нам зрозуміти їх”3.
У більшості випадків очікування на визволення або на запевнення про визволення вимагає більше терпіння, ніж, на нашу думку, ми можемо виявити. Може статися так, що ми стикнемося з серйозними випробуваннями до отримання будь-якого запевнення. Як сказав старійшина Скотт, “порції сонячного світла”, які надає Господь, “часто надаються після найбільшого випробування як доказ співчуття і любові всезнаючого Батька. Вони вказують шлях до більшого щастя, глибшого розуміння і зміцнюють нашу рішучість прийняти Божу волю і виконувати її”4. Якщо ми залишаємося вірними і слухняними попри випробування, запевнення від Господа надійде, допомагаючи і надалі бути такими.
Наше найбільше запевнення
Зрештою, скільки б запевнень ми не отримували стосовно того, що Небесний Батько знає нас і нашу ситуацію, цього не буде достатньо, аби допомагати нам витерпіти до кінця, якщо ми не маємо віри в Ісуса Христа і надії на Нього. Завдяки Спокуті ми можемо мати досконалу надію, що одного дня будемо визволені від усіх наших випробувань. Ми можемо також знати, що наш Спаситель поруч, аби виявляти нам досконале співчуття, бо Він “спустився нижче всього, у чому Він сприйняв усе” (УЗ 88:6). Він розуміє наші випробування, і наш смуток, тому що Він “зн[іс] муки, і страждання, і спокуси всякого роду, …щоб Він міг знати, … як допомогти Своєму народові в його недугах” (Aлма 7:11–12).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Найбільшим запевненням у Божому плані є те, що нам було обіцяно Спасителя, Викупителя, Який, завдяки нашій вірі в Нього, переможно підніме нас над усіма тими перевірками і випробуваннями. … Лише завдяки вдячності за таку божественну любов ці наші менші страждання спочатку стануть терпимими, потім зрозумілими і зрештою викупительними”5. Пізнання Його і Його Спокути—це вже запевнення саме по собі.
Все гаразд
Якщо ми розуміємо, прагнемо і чекаємо на запевнення від Господа, воно напевно прийде. Нам слід пам’ятати про ті безцінні моменти, записувати їх і часто обдумувати. Що більш важливо, нам треба покладатися на них і вірити, як вірили Геламан та його воїни, і як вірив пророк Джозеф, що Господь виконає обіцяння, дане нам. Він нагадує нам про ті обіцяння за допомогою Своїх запевнень, і хоча вони не обов’язково усунуть наші труднощі, ми зможемо знати, що Небесний Батько поруч з нами, аби підтримувати і захищати в усьому.
Після того, що сталося зі мною у храмі того дня, мої випробування не зменшилися. Я не почала раптово отримувати найкращі оцінки, чи більше грошей, чи багато запрошень на побачення. Але те, що я дійсно отримала, то це спокійне запевнення, що попри мої випробування зі мною все буде гаразд, бо Господь, як і раніше, має на меті дотримуватися Своїх обіцянь визволяти мене. З таким запевненням я знаю, що все уже добре.