Усі можуть навчатися від пророка

Генрі Серіон старший, Гавайї, США

Ілюстрація Аллена Гарнса

Коли мені було 17 років, я працював у готелі Каілуа-Кона, Гавайї, США. Працюючи посильним, я бачив багатьох відомих людей, які зупинялися в готелі, у тому числі Джона Вейна, Дороті Л’Амур і Естер Вільямс.

Одного вечора, після того як більшість гостей вже прибула, я відпочивав біля готелю. В цей час під’їхав чорний лімузин, зупинився біля тротуару і з нього вийшли сім чоловіків, одягнутих у чорні брюки, білі сорочки та краватки. Їх супроводжував ще один чоловік у чорному костюмі. Коли водій припаркував машину, всі вони пішли в ресторан пообідати. Повертаючись назад, щоб продовжувати виконувати свою роботу й відповідати на дзвінки з номерів, я подумав, що вони виглядають як агенти ФБР.

Десь через годину я стояв біля готелю й курив цигарку, коли та група, яку я побачив раніше, також вийшла, щоб сісти у лімузин, який чекав на них біля тротуару. Вони пройшли доріжкою до автівки і відкрили задні двері, даючи сісти чоловіку в чорному костюмі. Але замість того, щоб сісти в машину, чоловік в чорному костюмі зупинився, озирнувся, поглянув на мене, а я стояв, спершись на будівлю, і пішов у моєму напрямку.

Він був високим і худим, у окулярах з тонкою оправою і маленькою гострою борідкою. Він простягнув свою руку, щоб потиснути мою, а другу руку поклав мені на плече. Я був вражений, що такий імпозантний чоловік підійшов до мене і заговорив зі мною, юнаком, якого він навіть не знав.

Я не пригадаю, що саме він казав мені. Пам’ятаю лише слова: “Це вам не на користь”, маючи на увазі мою цигарку. Його доброта і манери справили на мене сильне враження.

Приблизно через рік я навчався від місіонерів і охристився.

Переглядаючи зображення провідників Церкви, я помітив зображення Президента Джорджа Альберта Сміта (1870–1951) і відразу ж впізнав у ньому того доброго непересічного чоловіка, якого зустрів біля готелю. Я був ще більше вражений, що він, будучи Президентом Церкви, поставився так до мене, простого хлопця, який навіть не був членом Церкви і не являв собою нічого.

Яким великим чоловіком він був, виявивши таку любов і турботу до юнака, який виконував скромну роботу і не мав жодного розуміння про євангелію чи про любов Небесного Батька до нас.

Через 65 років я маю глибоке розуміння тієї турботи й любові, і я намагаюся помічати людей навколо себе, як Президент Сміт помітив мене.