У що ми віримо
Ми віримо в послух пророкові
Як і первинна Церква, яку Ісус Христос заснував під час Свого земного служіння, Церква в наш час “збудован[а] на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос (Eфесянам 2:20). У нас є дванадцять апостолів, а також Президент Церкви і його радники, які є пророками, провидцями та одкровителями. Їх покликано свідчити про Ісуса Христа і проповідувати Його євангелію по всьому світу.
Спаситель обирає Своїх пророків і готує їх, даючи різний досвід, щоб скеровувати Церкву. Коли члени Церкви говорять про пророка, вони мають на увазі Президента Церкви, єдину людину на землі, яка отримує одкровення для всієї Церкви.
Оскільки Президент Церкви промовляє від імені Господа (див. УЗ 1:38), то не буде мудрим з нашого боку відбирати й обирати лише ті частини його поради, які ми хочемо виконувати. Натомість ми ставимося до його поради і запрошень так, ніби ми отримали їх безпосередньо від Ісуса Христа—“з усім терпінням і вірою” (УЗ 21:5).
Коли ми обираємо дослухатися до пророка і йти за ним та іншими апостолами, ми отримуємо благословення за свої зусилля ставати подібними до Ісуса Христа і ми маємо захист від нестабільності й обману світу (див. Ефесянам 4:11–14).
Наприклад, ми знаходимо духовну безпеку у світі з хиткими моральними нормами і цінностями, якщо живемо за незмінними нормами, яких навчають пророк та апостоли. Ми також знаходимо безпеку в мирському житті, якщо виконуємо пораду пророка уникати боргів, заощаджувати кошти і робити запас продуктів.
Оскільки Президент Церкви і апостоли присвячують своє життя виконанню Господньої роботи—подорожують по світу, щоб свідчити про Христа, навчають святих і наглядають за справами Церкви по всьому світу—Він підтримує і благословляє їх та їхні сім’ї. Ми також підтримуємо їх, коли за них молимося, виконуємо їхню пораду і прагнемо, щоб Святий Дух підтвердив нам істини, яких вони навчають.
Коли ми підтримуємо пророка і апостолів, то здобуваємо свідчення про те, що вони є служителями Бога. Хоча вони не є досконалими, Небесний Батько не дозволить їм звести нас на манівці (див. Повторення закону 18:18–20).