До нових зустрічей
Свідчити: про що, навіщо і як?
З “President Kimball Speaks Out on Testimony”, New Era, Aug. 1981, 4–7; вживання великої літери узгоджено із сучасним правописом.
Кожного разу, коли ви складаєте свідчення, воно зміцнюється.
Кожна душа в цьому світі може отримувати одкровення, таке ж, яке отримав Петро [див. Матвій 16:13–17]. Це одкровення буде свідченням, знанням, що Христос живе, що Ісус Христос є Викупителем цього світу. Кожна душа може мати це запевнення, і коли вона отримує це свідчення, воно надходитиме від Бога, а не від самого лише вивчення. Вивчення—це, звичайно ж, важлива складова, але воно має значною мірою супроводжуватися молитвою та прагненням отримати більше знання, і лише після цього надходить таке одкровення. …
Збори свідчень—це одні з найкращих зборів у приході упродовж місяця, якщо ви маєте Духа. Якщо вам нудно на зборах свідчень, то щось не так з вами, а не з іншими людьми. Ви можете встати і скласти своє свідчення та вважати ці збори найкращими за весь місяць; але якщо ви просто сидите і підраховуєте граматичні помилки та насміхаєтеся з людини, яка не вміє красиво говорити, вам стане нудно, і в такому настрої ви будете віддалятися від царства. …
Кожного місяця Перше Президентство та Дванадцять апостолів зустрічаються з усіма генеральними авторитетами у храмі. Вони складають свідчення і кажуть один одному, як вони люблять один одного, так само, як і всі ви. Чому генеральним авторитетам потрібні збори свідчень? З тієї ж причини, з якої вони потрібні й вам. Чи вважаєте ви, що можете прожити три, шість, дев’ять, дванадцять місяців без того, щоб скласти своє свідчення і в той же час зберегти його повноцінним?
Дехто з наших хороших членів Церкви настільки боїться бути банальним, що замість того, щоб промовляти свідчення, переходить на другорядні речі. Ніколи не переймайтеся тим, що ваше свідчення буде звучати банально. Коли Президент Церкви складає своє свідчення, він каже: “Я знаю, що Джозеф Сміт був покликаний Богом, і він є божественним речником. Я знаю, що Ісус є Христос і Син живого Бога”. Як бачите, саме це промовляє кожен з вас. Оце і є свідчення. …
Свідчення—це не напучування; свідчення—це не проповідь (ніхто з вас не виходить туди, щоб напучувати решту); це не розповідь про подорожі. Ви виходите, щоб скласти особисте свідчення. Дивовижно, що ви можете сказати за 60 секунд, якщо свідчите, або за 120 чи за 240, або за той час, що вам відведено, якщо ви зосереджені на своєму свідченні. Ми б хотіли знати про ваші почуття. Чи дійсно ви любите цю роботу? Чи приносить вам ця робота радість? Чи любите ви Господа? Чи раді ви бути членом Церкви?
… Ви ж не сидите на зборах свідчень і не дурите себе, кажучи: “Мабуть, я не буду свідчити сьогодні. Мабуть, це буде несправедливо по відношенню до інших членів приходу, бо в мене було так багато можливостей”. Ви свідчите. І однієї хвилини для цього достатньо.
У вас є свідчення! Його, звичайно ж, треба зміцнювати, підносити й розвивати; і саме це ви і робите. Кожного разу, коли ви складаєте свідчення, воно зміцнюється.