Що ми знаємо про життя після смерті?
“Як помре чоловік, то чи він оживе?” Так! Але що буде далі?
Упродовж століть безліч людей ставили запитання, озвучене Йовом: “Як помре чоловік, то чи він оживе?” (Йов 14:14). Гучний вигук “Так!” у відповідь на це запитання є великим привілеєм людей, які мають свідчення про Ісуса Христа і Його Воскресіння.
Однак багато людей навколо нас проживають життя “без Бога на світі” (Ефесянам 2:12) і їм доводиться дрейфувати між різними фактами та віруваннями стосовно смерті. Для людини є очевидним фактом або “суворою реальністю” те, що смерть прийде до всіх і вона не відворотна—ніхто ніколи не бачив, щоб хтось повертався до життя. Але є багато розповідей людей, які були при смерті, і ці розповіді дивовижним чином мають дуже багато спільного. І крім того, існує той факт, що в культурах людей по всьому світу завжди було поняття про певне життя після смерті і це ще один збіг, який потребує пояснення.
Але запевнення того, що наше життя не закінчується після смерті, приходить від Бога, Який дав одкровення стосовно цього з самого початку через багатьох свідків, у тому числі через пророків, апостолів і, що найважливіше,—через Святого Духа.
Від самого початку
План спасіння спочатку був викладений Адаму і Єві, нашим першим батькам. Вони дізналися про євангелію Ісуса Христа і про те, як повернутися в присутність Небесного Батька,—і вони зрозуміли, що повернутися означає те, що ми були з Ним раніше. Тож від початку Адам і Єва чітко знали, що це життя не є кінцем. Вони знали—і навчали своїх дітей,—що завдяки Спокуті Ісуса Христа вони воскреснуть після цього життя і, якщо вони були слухняними, отримають вічне життя (див. Мойсей 5:10–12).
Світські теорії заявляють, що вірування в загробне життя є незалежним наслідком якоїсь універсальної психологічної потреби. Але натомість поширена ідея про загробне життя є різновидом спадкової або колективної пам’яті (якщо не доземної пам’яті) про те, що було дано через одкровення на початку, а потім передавалося з покоління в покоління. Сказане Президентом Джозефом Ф. Смітом (1838–1918) стосовно певних спільних релігійних практик також стосується спільних вірувань, наприклад про загробне життя: “Безсумнівно, що знання про [це] … передавалося нащадками Адама до всіх країв, а потім продовжило передаватися … через Ноя … тим, хто був після нього, поширюючись серед усіх народів та країн”, (“Discourses,” Deseret News, Feb. 19, 1873, 36).
Таким чином ідея про загробне життя стала загальною, бо її початок співпадає з початком самої людської раси.
Прості та цінні істини
Як святі останніх днів ми можемо допомагати нести надію в життя тих людей, які живуть без Бога в світі, якщо будемо впевнено свідчити про істини стосовно нашого існування: смерть—це не кінець. Крім того, ми можемо відповідати на багато запитань про загробне життя завдяки простим і цінним істинам відновленої євангелії, даним через одкровення. Ось короткі відповіді на деякі з цих запитань.
Що відбувається з нами відразу після смерті?
Під час смерті дух відділяється від тіла і після цього входить у духовний світ (див. Якова 2:26; Aлма 40:11).
Як виглядають наші духи?
Наші духовні тіла виглядають так, як вони виглядали в доземному житті: людські тіла в досконалій дорослій формі (див. Eтер 3:16; Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт [1998], сс. 131–132). Після смерті наш дух матиме такі ж ставлення, пожадання і бажання, які ми мали в момент фізичної смерті на землі (див. Aлма 34:34).
Чим є дух?
Дух—це різновид матерії, “але більш витончен[ої], або чист[ої]” (УЗ 131:7).
Яким є духовний світ?
Є два основні стани або поділення серед духів у духовному світі: рай і духовна в’язниця. Праведні духи потрапляють до раю, тобто до “стан[у] відпочинку, стан[у] покою, де вони будуть відпочивати від усіх своїх бід і від усіх турбот, і смутку” (Aлма 40:12). Але сказано, що духи людей, які ще не отримали євангелію Ісуса Христа, будуть у духовній в’язниці (див. 1 Петра 3:18–20). Вони все ще можуть обирати добро або зло і прийняти або відкинути євангелію. Духи в раю можуть проповідувати їм євангелію (див. УЗ 138). Ті, чий дух і тіло розділені впродовж довгого часу, вважають таке розділення “неволею” (УЗ 45:17; 138:50).
Що таке небеса?
Небесами, як правило, вважають місце, де перебуває Бог і де згодом можуть перебувати праведні люди. У цьому розумінні вони відрізняються від раю в духовному світі.
Що означає пекло?
У Писаннях пеклом може називатися одне з двох: (1) “місце тимчаcового перебування в духовному світі для тих, які були неслухняними у смертному житті” або (2) “постійне місцепробування тих, кого не викуплено через спокуту Ісуса Христа” (Путівник по Писаннях, “Пекло”, scriptures.lds.org). У загальному сенсі, це духовний стан, в який потрапили ті, хто відкинув євангелію. Джозеф Сміт навчав: “Причиною великого смутку для духів, що перебувають у світі духів, … є розуміння, що вони не досягли слави, яку мають інші і яку вони самі могли мати, і вони є самі для себе обвинувачувачами (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 225).
Що таке воскресіння?
Воскресіння—це возз’єднання духа і тіла в досконалому безсмертному стані (див. Алма 11:43).
Хто воскресне?
Усі люди, які жили на землі, воскреснуть (див. 1 Коринтянам 15:22; Aлма 11:44).
Коли ми воскреснемо?
Люди воскреснуть у різний час. Воскресіння Ісуса Христа відкрило двері Першого воскресіння, або воскресіння праведників. Деякі праведні люди вже воскресли з того часу. Після Другого пришестя Ісуса Христа воскресне набагато більше праведних людей. Під час Тисячоліття воскреснуть ще інші хороші люди. Після Тисячоліття воскреснуть злочестиві. (Див. УЗ 76:32–112; 88:97–101).
Який вигляд мають воскреслі тіла?
Воскреслі тіла мають плоть і кістки (див. Лука 24:39), вони безсмертні (див. Aлма 11:45), досконалі (див. Aлма 11:43), прославлені і прекрасні. “Немає кращого видовища, ніж бачити воскреслого чоловіка або жінку” (Президент Лоренцо Сноу [1814–1901], The Teachings of Lorenzo Snow, ed. Clyde J. Williams [1996], 99).
Що відбувається після нашого воскресіння?
Коли всі люди воскреснуть і закінчиться Тисячоліття, ми будемо приведені в присутність Бога і нас буде суджено відповідно до наших слів, вчинків, думок і бажань (див. Об’явлення 20:12; Aлма 12:14; УЗ 137:9). Ісус Христос буде нашим Суддею (див. Іван 5:22, 27–29; Римлянам 14:10).
Що буде після Останнього суду?
Після Останнього суду ми отримаємо одну з наступних вічних нагород:
Целестіальне цаство: дім Небесного Батька, Ісуса Христа і всіх тих, хто заслужив мати вічне життя, оскільки вони уклали всі євангельські завіти і дотримувалися їх (див. УЗ 76:50–70).
Террестріальне царство: дім тих хороших людей, які не прийняли євангелію Ісуса Христа, але прийняли її в духовному світі або не були доблесними в свідченні про Ісуса Христа за життя (див. УЗ 76:71–80).
Телестіальне царство: дім тих людей, які були злочестивими і не прийняли євангелії Ісуса Христа, які воскресли лише після Тисячоліття (див. УЗ 76:81–89).
Безкінечне покарання: остаточний стан синів погибелі, а також диявола і його ангелів (див. УЗ 76:31–49).
Що люди будуть робити в целестіальному царстві?
Тих, хто успадкує найвищу ступінь целестіального царства, буде піднесено. Це означає, що вони матимуть вічне життя, стануть такими як наш Небесний Батько, і отримають усе, що має Батько. Стати такими, як Небесний Батько, означає здобути Його досконалі якості, у тому числі любов і служіння1. Це також означає брати участь у Його роботі і славі, тобто “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Піднесення означає запечатати шлюб на вічність, жити вічною сім’єю і мати вічних духовних нащадків. (Див. УЗ 76:59, 62; 130:2; 132:19–23).
Що люди будуть робити в інших царствах?
Ті, хто потрапить в інші царства, будуть ангелами, “які є священнослужителями, щоб священнослужити тим, хто гідний набагато більшого надміру вічної слави” (УЗ 132:16). Вони не будуть одружуватися або мати духовних нащадків (див. УЗ 131:1–4; 132:16–17).