Бути жінкою: вічна перспектива

Шерон Юбенк

Директор благодійної служби СОД

З виступу, виголошеного на конференції FairMormon у Прово, шт. Юта, США, 8 серпня 2014 року

Я хочу проілюструвати на власному досвіді, що моє життя жінки є насиченим, сповненим благородства і безмежно кращим завдяки євангелії Ісуса Христа.

Багато років тому моя подруга зі своїм чоловіком проводила навчання для провідників у сільській місцевості Гани; одна жінка підійшла до неї пізніше і, будучи переповненою почуттями, сказала: “Ця церква—для жінок”. Моя подруга запитала у тієї жінки, що вона мала на увазі. Суть відповіді полягала ось у чому: “У нас є славетне Товариство допомоги, де нас навчають про духовне і про повсякденне, щоб благословляти наші сім’ї і нас. У той же час ваш чоловік у сусідній кімнаті навчає наших чоловіків, що вони повинні ставитися до своїх дружин і дітей з добротою і лагідністю. У нас є храм, тож мої діти, які померли, будуть зі мною назавжди. Усе, що я хочу, я знаходжу в цій церкві. Ця церква—для жінок”.

Чи дійсно ця церква—для жінок? За винятком невеликих колоритних винятків, я у своєму житті обіймала керівні посади. Тож замість того, щоб відповідати вам на це запитання, я просто буду покладатися на те, що бачила на власні очі по всьому світу. Я не викладач, не науковець і не людина, яка виступає від імені Церкви. Але я хочу проілюструвати на власному досвіді, що моє життя жінки є насиченим, сповненим благородства і безмежно кращим завдяки євангелії Ісуса Христа і Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Далеке від того, щоб обмежувати чи бути консервативним, учення Церкви про ролі жінки у сім’ї, Церкві, громаді, країні та у храмі—включаючи те, як чоловіки і жінки пов’язані та взаємодіють між собою,—є найбільш зваженим, потужним, надихаючим і запальним ученням з усіх, про які я будь-коли чула. Тож я кажу своїм сестрам, що те, чого ви прагнете як жінки, як християнки, як розумні створіння і як вічні створіння, міститься тут, в ученні Ісуса Христа і в застосуванні того вчення у Церкві.

Згідно з Божим ученням, чоловіки і жінки будуть однаковою мірою нести відповідальність

Євангелія Ісуса Христа однаково стосується як чоловіків, так і жінок, і згідно Божого вчення вони нестимуть однакову відповідальність без жодних подвійних норм. Бог забороняє перегляд порнографії, перелюб, насильство, недбалість, нерівність чи гноблення незалежно від нашої статі.

Це вчення також дає нам наше знання про те, звідки ми прийшли, чому ми тут і куди підемо. Це дає нам розуміння нашої статі—як жінкам, так і чоловікам,—а також наших ролей дочок і синів, сестер і братів, дружин і чоловіків та матерів і батьків¹.

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Пророки відкрили, що спочатку ми існували як розуми і що Бог надав нам форму, тобто духовні тіла, і таким чином ми стали Його духовними дітьми—синами і дочками небесних батьків². Розуми завжди існували (див. УЗ 93:29).

Я—жінка. Разом зі статтю ми отримуємо певні якості і обов’язки.

Я—дочка. Ця роль визначає те, ким я є відносно Божества. Я маю божественних батьків і маю право, як дочка, спілкуватися з Небесним Батьком через молитву та отримувати одкровення через Святого Духа³.

Я—сестра. Ця роль означає, що я—християнка, член Церкви, сестра в євангелії, послідовниця Христа і що я уклала завіти жертвувати, посвячувати, служити і керувати.

Я також можу мати нагоду у цьому житті стати дружиною,—а якщо не у цьому житті, то неодмінно у наступному. Ця роль визначає, хто я відносно обраного рівноправного партнера—чоловіка. Хоча ми не однакові—оскільки ні у кого немає поєднання дарів і якостей, які маю я чи які має він,—ми використовуємо наші взаємодоповнюючі якості, щоб спробувати стати одним цілим. Слово запечатування—прекрасно описує вічний поєднувальний потенціал шлюбу, укладеного у храмі владою священства.

Роль матері виявляє, ким я є відносно моїх нащадків. Чи я дійсно матиму змогу виконувати цю роль у цьому короткому проміжку на землі чи пізніше—обіцяння вічної сім’ї дано тим, чий шлюб запечатано у храмі Святим Духом Обіцяння (див. УЗ 132:19).

Наше вчення є унікальним на землі, і воно є складовою Відновлення євангелії Ісуса Христа. Подумайте, що означає для вас розуміння цього вчення і віри в нього. Мені воно дає вічну перспективу в усьому, що я роблю.

Церква там, де ми живемо за Божим вченням

Я впевнена, що завдяки належності до Церкви я долучаюся до найкращих програм з розвитку, які будь-коли існували. Широкий спектр навчання, яке охоплює особистий розвиток, удосконалення і навички провідництва для жінок відбувається просто шляхом виконання того, що роблять усі члени Церкви: здійснення керівництва, виступи перед аудиторією, прийняття рішень, обговорення з метою переконання, складання бюджету, вияв впливу, служіння в громаді, боротьба з неграмотністю, проведення досліджень, розробка матеріалів, садівництво, заготівля продуктів, сімейне здоров’я—і список можна продовжувати і продовжувати.

Я впевнена, що непорозуміння стосовно ролей жінки виникає тоді, коли відбувається розрив між ученням і застосовуванням учення в житті. Однак завдяки неперервному одкровенню, яке Бога дає Своїм пророкам і нам шляхом Святого Духа, ми можемо й надалі розпізнавати й усувати більшість непорозумінь, що виникають.

Наприклад, апостоли і пророки продовжують роз’яснювати поняття, у які ми завжди вірили:

Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що “коли чоловіки і жінки ідуть до храму, їх однаковою мірою обдаровують тією ж силою, яка, за визначенням, є силою священства”⁴.
Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, заявляє: “Ми не звикли говорити про те, що жінки мають повноваження священства у своїх церковних покликаннях, але яке ще повноваження це може бути?”⁵
Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), другий радник у Першому Президентстві, пояснював: “Кожен батько є патріархом у своїй сім’ї, і кожна мати є матріархом, і вони є рівноправними, виконуючи свої різні ролі у батьківстві”⁶.

1. Тримайте в голові загальну картину

А зараз хочу дати три поради, які допоможуть нам жити відповідно до вчення. Перша порада—тримати в голові загальну картину, яку ми маємо завдяки вченню Ісуса Христа.

Недавно як директор благодійної служби СОД я була на зустрічі, коли дізналася про невідкладну потребу в наданні допомоги християнським біженцям, яких ісламські бойовики вигнали з Мосула, Ірак, і вони масово переселялися до Курдистану. У дворі англіканської церкви у Багдаді вікарій розмістив 5 тис. чоловік, які зібралися величезним натовпом, зовсім не маючи їжі. Місіонери гуманітарної служби святих останніх днів просили терміново надати кошти для придбання рису, бобів, олії і ковдр, і ми відразу ж надали допомогу, аби того ж дня люди могли повечеряти.

Завдяки моїй сфері діяльності подібні випадки постають перед очима кожного дня. Оскільки мені доводиться бачити загальну картину так часто, я запитую себе: як мені краще застосовувати свої сили? У пошуках відповідей досліджуймо євангельські вчення. “Поглядання за межу” (Кн. Якова 4:14) або надмірне переймання одним питанням чи одним аспектом застосування вчення часто відволікає нашу зосередженість та наш час від життя за євангелією.

Бонні Л. Оскарсон, генеральний президент Товариства молодих жінок, казала про те, щоб постійно триматися євангелії у пошуку відповідей: “Ми можемо обирати, чи триматися того, що ми вже відчули, чи ні. Немає відповідей на все, але ми вирішуємо, чи будемо залишатися вірними своїм відчуттям від Святого Духа. Продовжуймо працювати над тим, щоб усе покращувалося, але у той же час тримаймося своєї віри”⁷.

Наші релігійні практики у Церкві і надалі змінюватимуться, якщо ми будемо навчатися застосовувати своє вчення краще і досконаліше. Сподіваюся, що наступне покоління ще ретельніше і краще буде застосовувати євангелію в житті. Але я також вірю, що великі основоположні камені вже закладено і їх достатньо, щоб плекати нашу віру і наше свідчення.

2. Залишайтеся вірними, коли виникає спротив

Спротив—це не обов’язково погано. Я впевнена, що спротив зміцнює нас також. Коли я була в Хантінгтонському ботанічному саду в Сан-Маріно, шт. Каліфорнія, США, то помітила, що величезні вентилятори на експозиції створювали постійні пасати, які зміцнюють тропічні дерева, даючи їм здатність вистояти під час можливих ураганів. Господь посилає нам щоденні “пасати” або дозволяє нам відчувати їхній вплив у вигляді проблем та протистояння, аби зміцнити наше коріння і зробити нас більш гнучкими. Такі випробування насправді є даром.

Наступні два фрагменти з історії Церкви дають нам розуміння спротиву:

Перший фрагмент стосується прибуття Бригама Янга в Долину Солоного озера у 1847 році, як про це розповідав Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008): “Плуг ніколи не торкався цієї землі. [Бригам Янг] нічого не знав про її плодючість, про зміну пір року, погоду, морози, суворість вітрів, можливі загрози від шкідливих комах. [Перші дослідники] Джим Бриджер і Майлз Гудєар не розповіли нічого хорошого про це місце. Сем Бреннан благав іти далі до Каліфорнії. Але Бригам Янг нікого з них не слухав. Він привів свій народ у це спекотне і, як на перший погляд здавалося, жалюгідне місце. Коли він прибув, то оглянув ці широкі простори, що тягнулися до Солоного озера на заході, і сказав: “Ось це місце”⁸.

Другий фрагмент стосується спогадів Уілфорда Вудраффа про одне твердження пророка Джозефа Сміта. Пророк на зорі Відновлення звертався до невеликого зібрання провідників стосовно широчіні доктринальних знань, яка на них чекає: “Брати, мене надихнули і багато чому навчили ваші сьогоднішні свідчення, але хочу сказати вам перед Господом, що ви знаєте про долю цієї Церкви і царства не більше, ніж немовля, яке сидить на колінах у матері. Ви не розумієте її”⁹.

Я ділюся цими двома історіями, тому що вони описують мої почуття. Бути в правильному місці чи мати правильне вчення не означає, що більше не буде білих солончакових прогалин і хмар чорних цвіркунів чи нищівних морозів, чи тих, хто завжди проти, але це правильне місце і правильне вчення. І ми повинні рухатися вперед. Ми розуміємо стільки ж, скільки немовля на колінах матері, про те, що робить Господь з чоловіками і жінками та священством. Але Господь згоден навчати нас у міру нашої спроможності, зростання і бажання запитувати. І коли ми поглиблюємо своє розуміння, то можемо робити те, що казала сестра Оскарсон: “У той же час триматися своєї віри”.

3. Прагніть Святого Духа

Ставити запитання і знаходити відповіді—це основа здобуття свідчення про Боже вчення. Святий Дух буде свідчити про істину за допомогою мирних і теплих почуттів. Лінда К. Бертон, генеральний президент Товариства допомоги, сказала про цей процес: “Звертаймося до правильних джерел у пошуках відповідей. Чому ми повинні вірити Інтернету, а не пророкам? Ми можемо зрозуміти, як поставити запитання таким чином, щоб залучити до співпраці та винести на обговорення чесні занепокоєння. … Однак будьмо терплячими і смиренними”¹⁰.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчає нас різниці між впливом Сатани і відповідями від Бога: “Хто є той, який підступно нашіптує нам на вухо [брехню]? … І ви, і я знаємо, хто робить це—той, хто є батьком усієї брехні. Це—Люцифер, наш загальний ворог”¹¹.

Пророк Джозеф Сміт, який мав більший досвід отримання одкровення, ніж будь-хто у цьому розподілі, намагався навчати нас, що запитання треба ставити, беручи на себе зобов’язання виявляти єдність і повагу. Це запрошує Святого Духа. У 1839 році Джозеф написав у своєму листі з в’язниці Ліберті, що “права священства нерозривно пов’язані з силами небес” і що сила у священстві має підтримуватися через “переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну” (УЗ 121:36, 41). Пророк навчав подібних принципів у Товаристві допомоги: “Лагідність, любов, чистота—ось що повинно звеличувати [нас]”¹².

Джозеф Сміт промовляв з лагідністю й ніжністю, що допомагало йому відчувати Святого Духа і виявляти праведний вплив. Він казав це як чоловікам, так і жінкам, тому що це впливає на обидві половини рівняння у шлюбі та в Церкві. Уся влада й божественне схвалення спростовуються (бо Святий Дух зникає), як тільки або чоловік, або жінка починають застосовувати владу неправедно (див. УЗ 121:37) і перестають вести з лагідністю, любов’ю і чистотою.

Все, чого прагнуть жінки, міститься в нашому вченні

Багато жінок у світі прагнуть того, щоб їх цінували, вони хочуть знайти застосування своїй енергії, знайти чоловіків, які бажають будувати сім’ю і бути вірними.

Якось я познайомилася з британською танцівницею, коли їхала потягом у Фінляндії. Ми обидві зраділи, що можемо поговорити англійською, і під час розмови ми ставили одна одній запитання: Що ви робите у Фінляндії? У що ви вірите? Дізнавшись про мою віру, вона запитала: “Ви не курите і не п’єте? Ви не схвалюєте статеві стосунки до шлюбу?” І упродовж усієї розмови вона поверталася до цієї теми, бо була заінтригована. “Я от думаю, що якби ви зустрічалися з чоловіком, який думає так само, це спрацювало б”,—сказала вона. А потім пізніше: “А чи є багато чоловіків, які так думають?” Спочатку вона презирливо до цього ставилася, а під кінець задумалася. Вона прагнула того, про що почула в нашому вченні.

Спогади про нашу зустріч у потязі ніколи мене не залишали і часто нагадували мені про добре відоме висловлювання Президента Спенсера В. Кімбола (1895–1985): “Більша частина великого зростання Церкви в останні дні відбуватиметься завдяки багатьом хорошим жінкам світу, … які у великій кількості приходитимуть до Церкви. Це відбуватиметься тому, що жінки Церкви випромінюватимуть праведність і чіткість у своєму житті, і тому, що жінки Церкви явно відрізнятимуться—по-хорошому—від жінок світу”¹³.

Учення про сутність і ролі жінок містить у собі найбільші бажання мого серця. Застосування членами Церкви Божого вчення у земному житті не є досконалим, але воно є чуйним, живим, повним надії і добрих намірів. Ми віримо, що Бог “відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого” (Уложення віри 1:9). Ми можемо прийняти рішення жити відповідно до того вчення.

Тож ми запитуємо знову: Чи ця церква для жінок? Моя відповідь основується лише на моєму власному досвіді, який я здобула, подорожуючи світом. Так.