Підготовка до надзвичайних ситуацій: землетруси і сулії

Рікардо Соса, Санта-Люсія, Аргентина

Коли мені було 9 місяців, мої батьки—молоде подружжя з трьома дітьми і в очікуванні на ще одну дитину—потрапили в землетрус силою 7,5 балів, що стався в Аргентині. Коли наш будинок почав падати, батько та мама схопили нас і побігли. Пересвідчившись, що з нами все добре, вони озирнулися навколо, дивлячись на спустошення. Батько швидко оцінив пошкодження і втрати й зрозумів, що у нас не буде чистої води із міської системи водопостачання. Не було достатньо води навіть для того, щоб змити пил з розвалених будинків!

Коли минуло потрясіння, батько схопив велосипед і поїхав, щоб дізнатися, що сталося з його матір’ю, яка жила за кілька кварталів від нас. Коли він прибув у зруйнований будинок своєї матері, він обійшов його ззаду і знайшов її. У неї було лише кілька подряпин.

Моя бабуся попросила мого батька витягнути щось з-під уламків, і поки він це робив, то знайшов дві сулії (скляні бутлі, в яких продають від 20 до 60 літрів вина), наповнених чистою питною водою. Вони були непошкоджені.

За кілька місяців до землетрусу Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) дав святим по всьому світу настанову зробити запас їжі й води. Моя бабуся, щойно навернена до Церкви, послухалася. Завдяки цим двом суліям ми змогли задовольняти потреби своєї сім’ї упродовж кількох днів, поки не надійшла необхідна допомога.

Цей приклад послуху бабусі був свідченням для мого батька, який пізніше навернувся до євангелії. З того часу наша сім’я запечатана у храмі. Я такий вдячний за віру моєї бабусі й послух заклику бути підготовленими.