Руки, серце і усмішка
Автор живе в штаті Юта, США.
Лідія дивилася, як мама збирається на роботу. Вона нафарбувала губи красивою рожевою помадою. Мама дуже гарно виглядала.
Лідія поглянула в дзеркало. Їй стало сумно. “У мене немає помади,—сказала Лідія.— Тож я не красива”.
Мама міцно її обняла. “Помада—це не те, що робить людей красивими. Сила і доброта робить людей красивими.
Ти сильна і добра, коли твої руки допомагають іншим.
Ти сильна і добра, коли твоє серце любить кожного.
І ти сильна і добра, коли усміхаєшся. Це робить кожного, хто тебе бачить, також щасливим.
Сила і доброта робить тебе красивою зсередини, а не ззовні”.
Лідія хотіла бути сильною і доброю!
Вона своїми руками принесла пошту дідусеві. Вона віддала свій останній коржик з шоколадом двоюрідній сестрі.
Вона відчувала у серці любов, коли гралася з новою сусідською дівчинкою. Вона відчувала в серці любов, коли віддала монетки дівчинці, яка збирає гроші для безпритульних.
Вона усміхалася людям, яких зустрічала. А всі вони усміхалися у відповідь.
Того вечора Лідія сказала мамі: “Ти права! Я відчуваю себе сильною і доброю. Сьогодні я скористалася своїми руками, серцем і усмішкою”.
Мама усміхнулася. “Ти сильна і добра, саме такою хотів Ісус, щоб ти була!”