Покликання для Джона
Ілюстрація Джона Кечіка
Багато років тому, коли я був новим єпископом, то помітив одну вірну сестру, яка завжди приходила до церкви без свого чоловіка Джона. Я дізнався, що раніше, коли дім зборів лише будувався, він був президентом філії. Члени філії так мало йому допомагали, що він “перегорів”, оскільки всю роботу виконував сам, і став малоактивним.
Коли члени приходу приходили в їхній дім, він запалював цигарку і сідав з бляшанкою пива у крісло, ніби кажучи: “Вам не вдасться мене повернути назад”.
Згодом я дізнався, що Джон ремонтує побутову техніку. Літні члени приходу часто телефонували мені з проханням щось полагодити. Тепер, коли я знав, що Джон уміє робити, я телефонував Джонові й просив порадити мені, як відремонтувати те чи інше.
Так тривало приблизно рік. У той час нам потрібно було покликати діловода приходу. З молитвою обміркувавши все, я відчув натхнення запропонувати це покликання Джонові.
Я розповів про це президентові колу й він відповів: “Ми не можемо покликати його зараз! Він курить і п’є пиво”. І все ж я попросив президента колу запросити його на співбесіду. Джон прийшов на співбесіду, але з викликом відповів: “Ні, я не гідний покликання”.
Все тривало, як і раніше—Джон залишався малоактивним, і я телефонував йому, коли потрібна була порада. Увесь той час я нічого не казав йому про повернення до церкви. Я попросив президента колу запросити його на співбесіду вдруге. І знову Джон відмовився, однак цього разу він додав: “Я скажу вам, коли буду готовий”.
Після цього я продовжував телефонувати Джону й просити його поради, і ми дуже добре потоваришували.
Одного дня я відповів на телефонний дзвінок і почув: “Це єпископ?” Він почав називати мене таким чином. “Це Джон. Я готовий”. Потім його покликали, і він служив діловодом приходу.
Минали роки, Джон служив у кількох покликаннях. Разом з дружиною він служив на місії, а зараз вони служать у храмі. На святкування 50-ї річниці мого подружнього життя Джон написав записку: “Єпископе, дякую, що врятував моє життя”.
Мені важко описати словами ту радість, яку я відчув, коли дізнався, що Джон повернувся до церкви частково завдяки тому, що я був терплячим і просив його допомогти мені, коли це було потрібно.