Поважати дар свого тіла

Старійшина Д. Тодд Крістофферсон

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

З виступу на жовтневій генеральній конференції 2010 р.

Справжній успіх у цьому житті приходить через посвячення нашого життя, тобто нашого часу й вибору, Божим цілям (див. Іван 17:1, 4; Учення і Завіти 19:19). Чинячи так, ми дозволяємо Йому піднести нас до нашого найвищого призначення.

Життя, що посвячується, з повагою сприймає незрівнянний дар—фізичне тіло людини, божественно створене на образ Самого Бога. Основною метою земного існування є те, що кожний дух повинен отримати фізичне тіло і, будучи дуальною істотою, що має тіло й дух, навчитися користуватись моральним вибором. Фізичне тіло необхідне також для піднесення, яке відбувається лише в досконалому поєднанні фізичного й духовного, як це ми бачимо на прикладі нашого улюбленого, воскреслого Господа. У цьому занепалому світі життя деяких людей буде болісно коротким, деякі тіла будуть потворними, враженими хворобами або ледь спроможними підтримувати в собі життя, та все ж життя буде достатньо довгим для кожного духа і кожне тіло буде воскрешеним.

Ті, хто вважають, що наші тіла є нічим іншим, як результатом еволюційної випадковості, не відчуватимуть, що підзвітні Богу або будь-кому ще за те, що вони роблять зі своїм тілом чи коять своєму тілу. Втім ми, знаючи про вічну перспективу, повинні визнавати, що будемо відповідати перед Богом за те, як ставимося до свого тіла. Як сказав Павло:

“Хіба ви не знаєте, що ваше тіло—то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?

Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!” (1 Коринтянам 6:19–20).

Визнаючи ці істини і настанови сучасних пророків ми, звичайно ж, не спотворювали б своє тіло, наприклад, татуюваннями; або не ослаблювали б його, наприклад, наркотиками; або не оскверняли б його, наприклад, розпустою чи нескромністю. Оскільки наше тіло є інструментом нашого духа, надзвичайно важливо, щоб ми піклувалися про нього якнайкраще. Ми повинні посвячувати його сили служінню й просуванню роботи Христа. Павло сказав: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя—повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові” (Римлянам 12:1).