Послання президентства території
Як ми можемо стати кращими служителями?
Служіння—це не якась церковна програма, це учнівство в дії. Служіння, коли ми служимо іншим людям чи благословляємо їхнє життя, приносить радість та задоволення, особливо коли ми намагаємося жити так, як жив наш великикий Взірець, Ісус Христос, і наслідувати Його приклад.
Наш Спаситель навчав:
“Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.
А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!” (Матвій 20:26–28)
Як святі у Господній відновленій Церкві, ми маємо намагатися бути істинними служителями всім нашим братам і сестрам, якими б не були їхні релігійні вірування, пам’ятаючи, що вони—сини та дочки нашого Небесного Батька.
Кожен з нас може та повинен розвивати в собі цей дух служіння, зосереджуючись не на собі, а на Господі та Його дорогоцінних дітях. Справді, навряд чи ми здатні повноцінно поклонятися Господу, якщо не служимо іншим людям і не благословляємо їх. Цар Веніямин нагадував нам: “І слухайте, я кажу вам це, щоб ви навчилися мудрості; … коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Мосія 2:17).
Як члени Церкви ми благословенні мати багато можливостей служити: виступати на причасних зборах, молитися або навчати клас, однак істинне служіння відбувається лише тоді, коли ми служимо з найчистіших мотивацій, зі щирим наміром дійсно благословляти, допомагати та служити тим, хто навколо нас. Господь заповів Своєму народові “Пас[т]и вівці [Його]” та піклуватися про кожного дорогого члена приходу або філії. З цією метою носіям священства1 та сестрам у Товаристві допомоги і Товаристві молодих жінок2 призначається певна кількість сімей чи окремих осіб, щоб їх регулярно відвідувати чи зв’язуватися з ними, так часто, як це необхідно. Окрім цього, щонайменше раз у квартал нас запрошують радитися з нашими провідниками стосовно цих обов’язків у служінні3. Ці зусилля принесуть благословення нашому народу, а також нам самим, коли ми намагаємося нести тягарі одне одного у цій важкій подорожі смертним життям.
Сам Христос показав нам, як служити, виявляючи щиру турботу та любов до кожного, хто був поряд з Ним. Ця любов до інших і турбота про них були такими великими, що Він відчував потребу благословляти, зцілювати, навчати та втішати всіх дітей Його Небесного Батька. Лука навчав, що Христос ходив, “добро чинячи й усіх уздоровлюючи” (Дії 10:38).
Намагаючись бути справжніми служителями, ми ніколи не повинні забувати, що Господь завжди поряд, щоб допомагати нам. Господь радий поділитися з нами силою, щоб служити з нами. Ця сила приходить через Святого Духа, коли ми виконуємо всі умови, щоб запросити Його у наше служіння. Аби повноцінно насолоджуватися цим Даром, нам потрібно бути глибоко відданими нашому Спасителю та Його євангелії. Для тих членів Господньої Церкви, які істинно навернені та “народжені від Духа”, почуття милосердя до інших людей є насправді результатом очищувальної сили Спокути Христа, що спонукає їх мати таку сильну любов до Бога та людей, що вони дрижать і тремтять від “думки про те, що яка-небудь душа буде терпіти нескінченну муку” (Мосія 28:3).
Також пам’ятайте, що хоча сила, яку Бог дає нам, обумовлена, наше служіння іншим має бути безумовним. Ми допомагаємо та служимо іншим, навіть коли вони не служать нам, ми усміхаємося комусь, навіть коли вони не усміхаються нам, ми вітаємося, навіть коли вони не вітаються, ми не критикуємо їх, навіть коли вони критикують нас, ми підтримуємо їх та допомагаємо їм в їхніх покликаннях, навіть якщо вони ніколи не підтримували нас і не допомагали нам у наших покликаннях, ми терплячі з ними, коли вони не терплячі з нами, ми запрошуємо їх, навіть якщо вони ніколи не запрошують нас, ми ніколи не розпускаємо плітки або не кажемо щось погане про них, навіть якщо відомо, що вони розпускають плітки про нас.
На закінчення слід сказати, що наше безумовне служіння, що проявляється в наших любові, доброті, терпінні, милосерді та служінні (одне одному та іншим людям), стає істинним мірилом, навіть символом того, що ми є учнями Господа Ісуса Христа.