Я мав збудувати свій корабель

Старійшина Хуан Пабло Віллар

Сімдесятник

Приклад Нефія допоміг мені зрозуміти, як справлятися з труднощами мого життя.

Коли я сказав своїм батькам, що хочу служити на місії, вони не зраділи. Разом зі старшим братом Іваном ми були єдиними членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у нашій сім’ї. Я приєднався до Церкви, коли мені було 18 років, і тепер, через рік, я вирішив служити на місії повного дня. Хоча мої батьки зрештою погодилися мене відпустити, втім батько попередив, що після мого повернення він не гарантує, що продовжить платити за моє навчання в коледжі.

Однак я знав, що якщо я буду служити, Господь мені допоможе.

Упродовж місії я радів, спостерігаючи, як люди приймають євангелію Ісуса Христа і просуваються до свого спасіння. Після повернення додому я відновив навчання. Проте невдовзі батько сказав, як і попереджав раніше: “Я більше не можу платити”.

“Як же це так?— подумав я.—Я служив на місії. Я робив те, що очікував від мене Господь. Чому таке відбувається зі мною?”

Навчання і робота

Тоді я згадав те, що читав у Книзі Мормона. Нефій, який виконував усі заповіді, отримав наказ побудувати корабель. Такого завдання він не виконував ніколи раніше в своєму житті (див. 1 Нефій 17:8, 49–51). Мені здавалося, що я маю будувати свій “корабель”. Те завдання було величезним, і я не знав, як з ним справитися. Тож я помолився, щоб отримати натхнення.

Невдовзі Іван зі мною поговорив. “Хуане Пабло, я чув, що батько не хоче платити за твоє навчання”,—сказав він.

“Це правда,—відповів я.— Мабуть для мене все закінчилося!”

Відповідь Івана була простою, але надихаючою. “А ти знаєш, що можеш одночасно навчатися і працювати?—сказав він.— Тоді ти зможеш платити за навчання”. Тоді я вперше зрозумів, що можу робити одне й інше! Невдовзі я знайшов роботу на неповний робочий день. І це дало мені можливість продовжити навчання.

Я знову подумав про Нефія і про корабель: “Тож я, Нефій, … не будував … корабель у звичний для людей спосіб; але я будував його у спосіб, який Господь показав мені” (1 Нефій 18:2).

Якби я дослухався лише до себе, то кинув би навчання. Однак Господь надихнув мене за допомогою слів мого брата продовжити освіту. Іноді, коли ми маємо труднощі в житті, то думаємо, що Господь нас не благословляє. Але тепер я чітко розумію, як Він благословив мене можливістю розвиватися і зростати.

Не здавайтеся!

Будучи студентом, я ще й одружився. Потім, коли я вже майже закінчив навчання, я зрозумів, що мені не подобається те, що я вивчаю. Я хотів залишити навчання. Однак моя дружина сказала: “Ти не можеш цього зробити. Ти не знаєш, що Господь підготував для тебе, тож ти маєш довчитися”.

Я знову пригадав Нефія. Хоча старші брати погано з ним поводилися, він не кинув почату справу. Натомість Нефій думав про Бога і славив Його. “Я не ремствував проти Господа за свої страждання”,—сказав він. Згодом його розв’язали, і “сталося, що я, Нефій, вів корабель так, що ми знову попливли до землі обіцяної.

І сталося, що після того, як ми пливли багато днів, ми прибули на обіцяну землю” (1 Нефій 18:16, 22–23).

Дослухавшись до поради дружини, я закінчив освіту. Однак я почав працювати в іншій сфері.

Через кілька років я отримав сильне відчуття, що мені необхідно покращити свою освіту, і я мав знову піти на навчання. Коли я почав готувати документи, найперше, про що у мене запитали, це те, чи маю я ступінь бакалавра. У ту мить мені відразу ж пригадалися слова дружини: “Ти не знаєш, що Господь підготував для тебе, тож ти маєш довчитися”. Якби я не отримав ступінь бакалавра, то не зміг би отримати ступінь магістра.

Пророки скеровують нас

Кожного разу, коли я читаю Книгу Мормона, то запитую себе: Що цей пророк, який жив тисячі років тому, хоче, аби я знав і застосовував у своєму житті і в житті своєї сім’ї? Нефій, наприклад, навчив мене, що коли Господь дає нам покликання, необхідно бути готовими довіряти Йому і вірно служити.

Без жодного сумніву я знаю, що коли Господь покличе вас, Він підготує шлях так само, як і для Нефія (див. 1 Нефій 3:7).