Останнє слово
Я бачив видіння
Навесні 1820 року 14-річний Джозеф Сміт не міг вирішити, до якої церкви приєднатися. Він звернувся до Писань, щоб отримати відповідь. У посланні Якова 1:5 він прочитав, що якщо нам не вистачає мудрості, ми можемо звернутися до Бога.
Нарешті я дійшов такого висновку: або я мушу залишитися у темряві й збентеженні, або ж мушу скористатися порадою Якова, а саме, звернутися до Бога. …
І ось … я пішов до лісу, щоб спробувати це здійснити. Сталося це вранці чудової, ясної днини ранньої весни тисяча вісімсот двадцятого року. …
Діставшись місця, куди я заздалегідь намітив собі прийти, і переконавшись, що навкруги нікого немає, я став навколішки і почав виливати бажання мого серця Богові. Тільки-но я почав свою молитву, як відчув, що якась сила скувала і повністю подолала мене … Суцільна темрява огорнула мене, і на якийсь час мені здалося, що я був приречений на раптове знищення.
Але, зібравши всі свої сили, я кликав Бога, щоб Він звільнив мене від цієї ворожої сили, яка скувала мене, і тієї миті, коли я був уже ладен впасти у відчай і скоритися знищенню, … я побачив прямо над головою стовп світла, яскравішого за сонце, і спускаючись повільно з неба, це світло впало на мене.
… Коли світло було на мені, я побачив двох Осіб, що стояли переді мною у повітрі, блиск і славу Яких неможливо описати. Один з Них звернувся до мене, називаючи моє імʼя, і сказав, указуючи на іншого: Це Мій Улюблений Син, слухай Його! …
Я дійсно бачив світло, і у цьому світлі я бачив двох Осіб, і Вони насправді говорили зі мною. І хоч мене ненавиділи і переслідували за те, що я розповідав, що бачив видіння, це була правда; … я знаю це, і знаю, що Бог це знає, і я не можу та й не смію зрікатися цього.
Ілюстрації Ендрю Робертса