Що потрібно для здійснення наших праведних бажань?

Марк Део Дела Крус

Коли моя сім’я потерпала від бідності, я не уявляв, чи зможу коли-небудь служити на місії.

Задовго до того, як охриститися в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, я хотів служити Господу. Я завжди казав собі, що за будь-яких обставин присвячуватиму весь час Йому. Моєю мрією було служити Йому протягом усього життя. І приєднання до Церкви Ісуса Христа дало мені навіть більше шансів здійснити свою мрію.

Я був охрищений у грудні 2017 року. То був найпрекрасніший день у моєму житті. Завдяки євангелії я навчився по-іншому думати, надихати людей, долати власні страхи, а також розвивати свої таланти і виявляти нові. Зрештою я також дізнався про можливість служити на місії повного дня. Я одразу ж зрозумів, що саме це мені і хотілося зробити. День у день я працював над своєю підготовкою. Я читав Писання, відвідував інститут і звеличував своє покликання. Однак у моєї сім’ї була одна проблема, через яку я відчував непевність щодо майбутнього.

Бідність.

Коли мені виповнилося 18 років, наша сім’я збідніла. Ми ледве зводили кінці з кінцями: це стосувалося їжі, навчання і навіть оплати проїзду до церкви. Єдине, що нам залишалося---триматися нашої віри. Через цю ситуацію процес підготовки до служіння на місії суттєво уповільнився. Я відкрито поговорив з мамою про своє бажання, але вона повторила те, що часто казала мені: “Заверши навчання, потім втілюй мрії”. Зважаючи на нашу фінансову ситуацію, у мене не було особливого вибору. То ж я багато працював, щоб завершити навчання.

Зрештою я його завершив і тепер уже був готовий їхати і служити Господу. Але бідність нас таки не полишала.

Це мене пригнічувало.

Я думав: “Я завершив навчання і зробив усе, що міг. Чому все складається не так, як треба?” Мені не хотілося більше чекати здійснення своєї мрії, але, незважаючи на розчарування, я вірив, що з часом усе складеться.

Я вирішив працювати ще більше, аби заробити на всі витрати, пов’язані з моєю місією. Я кожного дня молився, якомога частіше зустрічався з місіонерами і зміцнював своє свідчення, вивчаючи церковні матеріали.

Багато моїх родичів були проти моєї мрії служити на місії. Вони казали, що служіння на місії лише погіршить мою ситуацію і ситуацію моєї сім’ї. Але я наполягав на своєму. Я знав, що хотів служити на місії і що Небесний Батько підготує для цього шлях.

Після того, як тривалий час я працював і відкладав гроші, я зрештою відправив свої документи на місію. Коли єпископ зателефонував мені і сказав, що прийшло моє покликання, я кричав і стрибав від радості! Я одразу ж пішов до офісу колу і забрав лист. Того вечора я відкрив своє місіонерське покликання й повідомив своїй сім’ї, що був покликаний служити в Кабанатуанській місії на Філіппінах.

Тієї ночі я плакав від радості. Незважаючи на все, що відбувалося, виявляючи віру, багато працюючи і довіряючи Господу, я зробив усе необхідне, аби служити на місії і здійснити свою мрію. Я усвідомив, що якби не пережив усіх тих труднощів до місії, то міг би не бути повністю підготовленим фізично, емоційно, духовно, розумово і фінансово. Але мої обставини всебічно мене зміцнили.

Я знаю, що в Небесного Батька є план для всіх нас. Усе, через що ви проходите, часом може бути незрозумілим, і вам може хотітися, щоб щось сталося раніше, а не пізніше, але краще покладайтеся на Його розклад. Якщо ми довіряємо Йому, виявляємо віру і старанно працюємо, Він вестиме нас до здійснення праведних бажань у належний час і допоможе зростати на цьому шляху (див. Енош 1:12 та Алма 29:4).