Свідчення і навернення

Старійшина Девід А. Беднар

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

З виступу на жовтневій генеральній конференції 2012 р.

Важливий урок про зв’язок між свідченням і наверненням добре простежується на прикладі місіонерських трудів синів Мосії.

“Всі, кого було приведено до пізнання істини через проповідування Аммона і його братів, згідно з духом одкровення і пророцтва, і силою Бога, яка творить чудеса в них—так, … як Господь живий, так усі з Ламанійців, які повірили в їхнє проповідування, і були навернені до Господа, ніколи не відпали.

Бо вони стали праведним народом; вони відклали зброю своїх бунтів, щоб не боротися більше проти Бога. …

Ось ті, хто був навернений до Господа” (Aлма 23:6–8).

У цих віршах описано дві основні складові: (1) пізнання істини, яке можна назвати свідченням, і (2) навернення до Господа, яке я розумію, як навернення до Спасителя і Його євангелії. Таким чином, ця могутня комбінація свідчення й навернення до Господа стала джерелом стійкості й непохитності та забезпечила духовний захист.

Свідчення—це духовне знання істини, отримане силою Святого Духа. Невпинне навернення—це незмінна відданість отриманій нами через одкровення істині—з охочим серцем і заради праведної мети. Знання про істинність євангелії є суттю свідчення. Постійна вірність євангелії є суттю навернення. Ми повинні знати, що євангелія істинна, і зберігати вірність євангелії.

Щоб відкласти улюблену “зброю бунтів”, таку як егоїзм, гордовитість та непослух, потрібно більше, ніж просто вірити й знати. Без переконання, смирення, покаяння і упокорення ми не зможемо відмовитися від нашої зброї бунтів. Чи залишилася у вас і у мене зброя бунтів, яка не дозволяє нам навернутися до Господа? Якщо так, тоді нам потрібно покаятися вже зараз.

Я обіцяю, що, здобуваючи знання про істину і навертаючись до Господа, ми залишатимемося непохитними й стійкими і ніколи не відступимо.